Ухвала суду № 69760349, 24.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3260/17

У Х В А Л А

24 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Березівської районної державної адміністрації до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ Іллічівськпроект про визнання протиправними та скасування рішення, викладеного у формі висновків від 20.05.2017 року, акт від 20.05.2017 р. №07-11/40,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Березівської районної державної адміністрації до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ Іллічівськпроект.

Згідно з адміністративним позовом та уточненим адміністративним позовом позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення викладене у формі Висновків на заперечення до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Березівської районної державної адміністрації Одеської області за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року, акт від 20.05.2017 року № 07-11/40 Державної аудиторської служби Південного офісу Держаудитслужби.

06.07.2017р. (вхід. №19245/17) від представника Південного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 160-162).

В обґрунтування клопотання зазначено, що акт ревізії складений працівниками Південного офісу Держаудитслужби за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Березівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, містить лише систематизований вклад виявлених у ході ревізії фактів. Отже, акт ревізії та висновки на заперечення до акту ревізії не є нормативно - правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а лише містить інформаційний характер та не має обов'язкового характеру, що в свою чергу не може слугувати підставою правовідносин. Акти ненормативного характеру породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, що видав цей акт, відповідно не можуть бути оскаржені до суду акти ревізії, документи перевірок, висновки на заперечення до акту ревізії дії службових осіб вчинених у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру. Відтак, на думку представника відповідача, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію, відтак провадження у даній справі підлягає закриттю.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, зазначені в обґрунтування клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд вважає, що в його задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Підстави закриття провадження у справі встановлені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Заявивши клопотання про закриття провадження у справі представник відповідача не зазначив, яка з вищезазначених підстав повинна слугувати підставою для закриття провадження у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено підстав визначених ч.1 ст. 157 КАС України для закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до положень статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать публічно - правові спори з правовідносин, що виникають у сфері здійснення публічної влади. Принаймні одним із учасників публічно - правового спору повинен бути суб'єкт владних повноважень і цей спір має бути саме з приводу публічно-правових відносин, у якому позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що предметом оскарження у справі є рішення Південного офісу Держаудитслужби, викладене у формі Висновків на заперечення до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Березівської районної державної адміністрації Одеської області за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017, акт від 20.05.2017 № 07-11/40 Державної аудиторської служби Південного офісу Держаудитслужби за результатами проведеної ревізії, тобто при здійсненні відповідачем владних управлінських функцій. Тому даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, відповідно до пунктів 23 та 23.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013р. №8 (пункт 23 в редакції Постанови Вищого адміністративного суду від №6 від 22.05.2015р.) "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" спори, які випливають із функціональної діяльності органів державного фінансовго контролю належать до юрисдикції адміністративних судів.

Суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати "відповідні гарантії" проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.

Позитивні зобов'язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.

Основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.

Було встановлено, що такі обов'язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2-6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Сучасна тенденція спрямована на визнання Судом позитивних обов'язків держави під час захисту майже усього переліку конвенційних прав і свобод.

Так, у справі "Новоселецький проти України" (Novoseletskiy v. Ukraine), рішення від 22 лютого 2005 р., заява № 47148/99 ЄСПЛ розглядав позитивні зобов'язання за ст. 8 Конвенції та ст.1 Першого Протоколу. Зокрема, ЄСПЛ зазначив: Якщо розглядати справу зі сторони позитивного зобов'язання з боку держави або з огляду виправдання втручання державної влади відповідно до пункту 2, то є очевидним, що принципи, які застосовуються є достатньо суміжними. В обох випадках необхідно звернути увагу на дотримання справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами осіб і суспільства в цілому. Більше того, навіть для позитивних зобов'язань, які випливають з пункту 1, випадки, перераховані в пункті 2, можуть відігравати деяку роль при пошуку бажаної рівноваги (див. ОСОБА_1 п. Іспанії, N 4143/02, п. 55, рішення від 16 листопада 2004р.).

Отже, однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 1 ст. 55 Конституції України. Таке право забезпечує можливість особи відстоювати свої права у будь-якій життєвій ситуації, зокрема, пов'язаній з незаконними діями (бездіяльністю) органів державної влади.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист, суд дійшов висновку що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 128, 157, 160, 165, 167 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закритя провадження у справі за адміністративним позовом Березівської районної державної адміністрації до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ Іллічівськпроект про визнання протиправними та скасування рішення, викладеного у формі висновків від 20.05.2017 року, акт від 20.05.2017 р. №07-11/40, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.М. Тарасишина