Ухвала суду № 69758020, 19.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: Дячук І.М.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою про визнання дії державного виконавця ВДВС Рівненського МУЮ Шпака О.М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53210179 від 29.12.2016 неправомірними; визнати зазначену постанову незаконною та скасувати останню.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2017 скаргу задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Рівненського міського ВДВС ГТУЮ у Рівненській області Шпаком О.М. про відкриття виконавчого провадження №53210179 від 29.12.2016по виконанню виконавчого листа, виданого 18.03.2015 на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2014 у справі № 757/3231/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Справа № 757/3231/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10328/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що Банк подав заяву про відкриття виконавчого провадження після набуття чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, відповідно до якого строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили, а тому строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не збіг. Зазначив, що дії боржника спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, як в добровільному порядку так і в примусовому. Вказав, що поширення дії норм Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання не залежить від часу видачі такого документа, оскільки трирічний строк встановлено імперативною нормою Закону у редакції від 02.02.2016 й не може бути змінено.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем порушено приписи п. 2 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до провадження виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2014 рішенням Печерського районного суду м. Києва позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 654 290,69 грн., судові витрати в розмірі 1 820 грн. (т. 1, а. с. 197-198), яке набрало законної сили.

18.03.2015 судом на виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист у справі № 757/3231/14-ц (т. 1, а. с. 239).

27.12.2016 банком подано до Рівненського міського ВДВС ГТУЮ у Рівненській області заяву про примусове виконання рішення та виконавчий лист. 29.12.2016 державним виконавцем ВДВС Шпаком О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53210179 (т. 2, а. с. 23). Дана Постанова отримана заявником 18.01.2017 простим листом.

ОСОБА_3, вважаючи постанову неправомірною та незаконною, оскільки пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання стягувачем, а тому звернувся із відповідною скаргою до суду.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні дії для виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016, який набрав законної сили 05.10.2016 передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з п. 5 прикінцевих та перехідних положень даного Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз вищевказаних норм права дає можливість дійти до висновку про те, що державний виконавець відкриває виконавче провадження лише на підставі виконавчого документа, який може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» в новій редакції.

Матеріали справи свідчать, що 27.12.2016 ПАТ «Дельта Банк» подано до Рівненського міського ВДВС ГТУЮ у Рівненській області заяву про примусове виконання рішення та виконавчий лист. 29.12.2016 державним виконавцем ВДВС Шпаком О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53210179 (т. 2, а. с. 23).

Суд першої інстанції, розглядаючи справу в серпні 2017 року на вищевикладене уваги не звернув, не з'ясував, які норми права підлягають застосуванню до правовідносин, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків.

Задовольняючи вищевказанускаргу, суд першої інстанції не витребував матеріали виконавчого провадження та не перевірив доводи заявлені ОСОБА_3 в ній.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Таким чином, участь заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, чиї рішення, дії або бездіяльність оскаржуються, у судовому засіданні є обов'язковою, а його відсутність може бути обумовлена лише наявністю в матеріалах справи усіх необхідних доказів для прийняття рішення по суті.

Матеріали справи свідчать про те, що вказана скарга, в порушення вищевказаної норми права, розглянута без участі державного виконавця.

Враховуючи вищезгадані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо обґрунтованості скарги.

Таким чином,вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк