Рішення № 69754322, 19.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1857/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів Гайсюка О.В., Голованя А.М.

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський машинобудівний завод» про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування його, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський машинобудівний завод» та з урахуванням уточнень до позовної заяви просила визнати незаконним та скасувати наказ № 38-к Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський машинобудівний завод» від 20 грудня 2016 року про її звільнення, поновити на роботі на посаді провідного бухгалтера даного підприємства, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також понесені судові витрати.

Зазначала, що вона займала посаду провідного бухгалтера ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» і 23 червня 2016 року відбулося силове захоплення підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і за їх розпорядженням з 24 червня 2016 року охорона не пропускала її на територію підприємства.

26 грудня 2016 року на її адресу надійшов цінний лист у якому містився наказ № 38-к від 20 грудня 2016 року про її звільнення з посади провідного бухгалтера 24 червня 2016 року за п.4 ст.40 КЗпП України.

Вважає вказаний наказ про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем рішення про її звільнення з посади суперечить нормам діючого законодавства, оскільки розірвання трудового договору з працівником у випадку прогулу без поважної причини є видом дисциплінарного стягнення і повинне здійснюватись у відповідності з вимогами ст.148,149 КЗпП України.

Письмові пояснення, з приводу обставин викладених у спірному наказі №38-к від 20 грудня 2017 року у неї не витребовувались, стягнення не оголошувалось, розписка про таке ознайомлення нею не підписувалась.

Крім того, у порушення ст.47 КЗпП України, відповідач видав наказ через 179 днів після звільнення, чим унеможливив видачу наказу звільненому працівнику в день звільнення.

До 26 грудня 2016 року вона не отримувала від відповідача жодних пояснень про причини її не допуску на робоче місце, причини не виплати їй заробітної плати, вказаний факт порушення трудового законодавства було встановлено за результатами перевірки Управління Держпраці у Кіровоградській області, а саме встановлено порушення ст.148 КЗпПУ.

Розрахунок при звільненні не проводився, підстава звільнення визначена у спірному наказі не підтверджується табелями обліку робочого часу.

Їй разом з чоловіком вже десять місяців не виплачується заробітна плата, тому вони змушені щоденно докладати додаткових зусиль щоб забезпечити необхідний мінімум для існування сім'ї та повноцінного розвитку дев'ятирічної доньки, завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 5000 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування його, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які діють в інтересах ОСОБА_2, підтримали апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представник ТОВ «Світловодський машинобудівний завод»ОСОБА_7 заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбаченихст.303 ЦПК Українита матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах з 01 липня 2003 року, працювала на посаді провідного бухгалтера даного підприємства.

Наказом Генерального директораТОВ «Світловодський машинобудівний завод» ОСОБА_4 від 20 грудня 2016 року за №38-к, ОСОБА_2, провідного бухгалтера підприємства, 24 червня 2016 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.7).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки позивач пропустила визначений законом строк для звернення до суду, не надано належних доказів не допуску її до робочого місця, відповідачем не порушено строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Проте повністю з такими доводами суду першої інстанції погодитись неможна з таких підстав.

Відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил, що визначено ст.142 КЗпП України.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (ст.147 КЗпП).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, що визначено ч.1 ст.149 КЗпП України.

При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає зясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України, в пункті 24, постанови №9, від 06.11.1992 року, «Про практику розгляду судами трудових спорів» розяснив, що при розгляді позовів про поновленнянароботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язанийпропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексупредметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом №38-К генерального директора ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» ОСОБА_4, від 20 грудня 2016 року, звільнено ОСОБА_2, провідного бухгалтера ТОВ «Світловодський машинобудівний завод», 24 червня 2016 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України. Її останнім робочим днем є 24 червня (а.с.7,37).

В наказі зазначено, що підставою для звільнення є: табель обліку робочого часу; доповідна записка від 21.11.2016 року та акт про відмову у дачі пояснень ОСОБА_2 щодо відсутності на роботі.

За приписами ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Зі змісту оспорюваного наказу про звільнення позивача вбачається та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, що ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин 24 червня 2016 року.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відсутність ОСОБА_2 на роботі виявлено ще в червні 2016 року, що підтверджується наданими відповідачем до суду першої інстанції витягами з табелю обліку використання робочого часу з червня 2016 року по грудень 2016 року (а.с.40-47), копією листа товариства адресованого позивачу 24.06.2016 року з проханням зявитися на роботу (а.с.47), актом перевірки №11-05-056/0208 складеного 07.03.2017 року Управлінням Держпраці у Кіровоградській області за результатами перевірки звернення ОСОБА_2 (а.с.49-53).

Висновки суду першої інстанції, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з дотриманням визначеного ст.148 КЗпП України шестимісячного строку є помилковими, оскільки в даному випадку повинен застосовуватися строк притягнення до дисциплінарної відповідальності визначений частиною першою зазначеної статті, один місяць з дня виявлення проступку.

За приписами статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою для вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міськрайонного чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки (ст.234 КЗпП).

Матеріалами справи підтверджується, що копію наказу №38-К від 20.12.2016 року про звільнення відповідач направив на адресу позивача 21.12.2016 року (а.с.48).

Сторони не заперечували, що наказ про звільнення позивач отримала 26.12.2016 року.

Апеляційним судом досліджено матеріали цивільної справи №401/3868/16-ц (провадження №2/401/267/17) за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення моральної шкоди.

Матеріалами зазначеної справи встановлено, що після відкриття 13.12.2016 року провадження у справі, 27.12.2016 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмета позову та просила визнати незаконним наказ №38-К від 20.12.2016 року про її звільнення з роботи, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду (а.с.12-15).

Після подання заяви про зміну предмету позову відбулося 4 судових засідання, а саме: 15.02.2017 року, 16.03.2017 року, 27.03.2017 року та 25.04.2017 року.

У судовому засіданні суду першої інстанції яке відбулося 25.04.2017 року суд постановив ухвалу про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову (а.с.63-64).

Окремий позов до ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» про визнання наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 подала до суду 25 травня 2017 року, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 пропустила визначений ст.233 КЗпП України місячний строк для звернення з заявою до суду з поважних причин, а саме в звязку з затягуванням судом першої інстанції вирішення питання про прийняття її заяви про зміну предмету позову поданої до суду ще 27.12.2016 року.

За таких обставин відповідно до положень ст.234 КЗпП України строк звернення ОСОБА_2 з заявою до суду підлягає поновленню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач застосував до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення її з роботи з порушенням визначеного ст.148 КЗпП України місячного строку, позивач підлягає поновленню на роботі на посаді провідного бухгалтера, з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення про її поновлення на роботі, що відповідає вимогам ст.235 КЗпП України.

Оскільки згідно наказу про звільнення позивача останнім робочим днем було 24 червня 2016 року, він підлягає поновленню з 25 червня 2016 року.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно довідки виданої ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» (а.с.36) нарахована заробітна плата за квітень і травень 2016 року (два останні місяці перед звільненням) становить 6422,32 грн. і з урахуванням 27 робочих днів у зазначений період, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 237,86 грн.

Позивач звільнена з роботи 24 червня 2016 року, а тому починаючи з 25 червня 2016 року по дату ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі, становить 330 робочих днів.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 237,86 грн., на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 78493,8 грн., який обраховано без утримання податків та інших обовязкових платежів.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів вважає, що звільненням позивача з роботи їй завдано моральної шкоди, так як порушення її законних прав на працю, призвели до моральних страждань, втрати життєвих звязків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому з урахуванням обставини справи, тривалості відсутності у позивача роботи, та засад розумності і справедливості на її користь підлягає стягненню 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справ на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, на її користь з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 10032 грн., з яких: 4032 грн. сплачений судовий збір (а.с.1,103) (1920 грн. до суду 1 інстанції, 2112 грн. за подання апеляційної скарги); 6000 грн. витрати на правову допомогу (а.с.8-86).

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» №38-К від 20 грудня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_2» 24 червня 2016 року у звязку з прогулом без поважних причин, за п.4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді провідного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський машинобудівний завод» з 25 червня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_2 78493 (сімдесят вісім тисяч чотириста девяносто три) грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахованого без утримання прибуткового податку та інших обовязкових платежів, а також 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 10032 грн. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.В.Гайсюк

ОСОБА_8