Рішення № 6974775, 24.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09 Справа № 3/271/09-1/123/09

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Пластополімер” (95053, АР Крим, Сімферопольський район, с. Андрусове, вул. Будьонного, 32 )

до відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс” 69600, м. Запоріжжя, ГСП-681)

про стягнення суми 17423,59 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: Лещенко О.В., дов. від 02.01.2009 р.

від відповідача: Тонконг Н.А., дор. № 19/5 від 01.01.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.11.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Пластополімер” з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс” про стягнення 17423,59 грн., в тому числі 15139,81 грн. основного боргу, 1727,13 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 556,65 грн. –3% річних, на підставі договору № 1687 від 01.07.2008 р., ст. ст.530, 610, 625, 692 ЦК України.

10.11.2009 р. суддею Соловйовим В.М. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 3/271/09, судове засідання призначено на 24.11.2009 р.

Розпорядженням № 1119 від 18.11.2009 р. справу 3/271/09 передано на розгляд судді Немченко О.І., у зв’язку з закінченням повноважень судді Соловйова В.М.

Ухвалою від 19.11.2009 р. справу 3/271/09 суддею Немченко О.І. прийнято до свого провадження, справі присвоєно № 3/271/09-1/123/09, судове засідання призначено на 24.11.2009 р.

Судове засідання закінчено 24.11.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представників сторін.

Представник позивача підтримав позовну заяву з підстав викладених в позові.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву № 9/414 від 24.11.2009 р. в якому фактично заперечує проти розміру інфляційних втрат.

З урахуванням заперечень відповідача, позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат. Просить стягнути з відповідача 1552,90 грн. інфляційних.

Заява позивача не суперечить діючому законодавству, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається судом.

Відповідач, з урахуванням заяви позивача визнав зменшену суму позовних вимог в повному обсязі.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

           01.07.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1687 (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1. постачальник (позивач) зобов’язується поставити, а покупець (відповідач) –на умовах даного Договору прийняти та оплатити товар (з’єднуючі елементи та деталі трубопроводу), кількість, якість та вартість якого вказаний в специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного Договору.

Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються сторонами у п. 5.1. Договору, а саме відповідач повинен оплатити товар шляхом 50% передоплати вартості товару на підставі рахунку пред’явленого позивачем, залишок вартості товару сплачується покупцем в продовж 15-ти днів з дати поставки товару при умові наявності необхідних документів.

Позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар –деталі трубопроводу, за накладною № 135/1 від 13.10.2008 р. на загальну суму 60139,81 грн., про що свідчать підпис уповноваженої відповідачем особи (довіреність серії ЯПД № 676476/606 від 13.10.2008 р.).

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в сумі 45000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які додані до матеріалів справи. В результаті чого, сума у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15139,81 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15139,81 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за Договором –передав відповідачу товар.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар в повному обсязі не оплатив.

          Факт заборгованості відповідача в сумі 15139,81 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні та не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15139,81 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 556,65 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком: 3% річних за період часу з 25.02.2009 р. по 15.10.2009 р. складають 556,65 грн. Наданий розрахунок є обґрунтованим, не заперечується відповідачем. Таким чином вимога позивача щодо стягнення 556,65 грн. - 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач з урахуванням заперечень відповідача щодо суми інфляційних втрат, надав суду заяву про зменшення суми позову. В заяві позивач робить розрахунок з урахуванням індексу інфляції за липень 2009 р. –серпень 2009 р., виключаючи розрахунок за лютий 2009 р. Просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 1552,90 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач погодився з заявленими позивачем вимогою та сумою.

Вимога позивача на суму 1552,90 грн. втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс” (69600, м. Запоріжжя, ГСП-681, р/р 26003005410004 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849, код 00191224) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Пластополімер” (95053, АР Крим, Сімферопольський район, с. Андрусове, вул. Будьонного, 32), р/р 26005054906304 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 384436, код 25135942) 15139,81 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять дев’ять) грн. 81 коп. основного боргу, 556 (п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 65 коп. –3% річних, 1 552 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 90 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 179 (сто сімдесят дві) грн. 49 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 27 листопада 2009 року.