Ухвала суду № 69747373, 06.02.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/1398/14-ц

Номер провадження 2/521/3522/14

У Х В А Л А

06 лютого 2014 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Лічман Л.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

05.02.2014 р. позивач звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_3, померлої 11.06.2010 р. та онукою ОСОБА_4, померлої 15.05.1981 р., яка придбала домоволодіння у м. Одесі по вул. Патріотичній, 84 та проживала там до своєї смерті. У зазначеному домоволодінні були зареєстровані спадкодавець, її чоловік, відповідач у справі ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1

За життя ОСОБА_3 перебудувала домоволодіння, на даний час його площа складає 53,2 кв.м., житлова - 31,6 кв.м., площа земельної ділянки 0,0426 га.

Після звернення до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про спадщину на вказане домоволодіння ОСОБА_1 було відмовлено на підставі відсутності правовстановлюючих документів, а у випадку їх відсутності рекомендовано звернутися до суду.

На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Патріотична, 84.

Дослідивши матеріали справи та на підставі п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, вважаю, що заяву необхідно залишити без руху, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих документів до неї відсутні будь-які дані щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. Таким чином відсутні жодні дані, що зазначене домоволодіння не є обєктом самочинного будівництва.

Така позиція відповідає п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 № 6, де зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р. № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має відповідно до вимог статті 121 ЦПК залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків із наслідками, передбаченими частиною другою статті 121 ЦПК.

Крім того, позивачем не виконано вимоги ч. 5 ст. 119 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,2 мінімальної заробітної плати, та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно ч. 2 ст. 80 ЦПК та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що сума сплаченого судового збору вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна. На підставі зазначеного, суд попередньо визначає суму судового збору 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) грн. 00 коп., тобто позивачу необхідно сплатити недоплачену суму 3424 (три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 60 коп.

Отже, подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, -

С У Д Д Я

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків заяви строк - 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали.

Розяснити, що у разі невиконання вищевказаних вимог у встановлений суддею строк заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д Я: