Рішення № 6974634, 09.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.09 Справа № 16/202/09

За позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-В

до відповідача товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, м.Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34

треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору:

1.ОСОБА_1, АДРЕСА_1

2.акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” в особі Запорізької філії, м.Запоріжжя, вул..Чекістів, 23.

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, АДРЕСА_2.

про стягнення 14 212,31 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (дов.1339-0/1 від 02.09.2009)

від відповідача ОСОБА_4 (дов.710/1 від 03.09.2009)

від третіх осіб не зявились

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування”, м.Запоріжжя подано позов до ТОВ “Страхова компанія “Кредо”, м.Запоріжжя про стягнення 13788,08 грн., що складає страхове відшкодування в розмірі 13118,31 грн., пеня - 400,23 грн., три проценти річних - 54,99 грн., втрати від інфляції 14,43 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами 200,12 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушене провадження у справі № 16/202/09, до участі у справі залучено третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та АКІБ “УкрСиббанк”, третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, судове засідання призначено на 22.09.2009. Розгляд справи відкладався до 22.10.2009, до 09.11.2009, про що винесено відповідні ухвали. В засіданні 09.11.2009 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Поданою в засіданні 29.10.2009 заявою позивач збільшив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача 14212,31 грн., в тому числі 13118,31 грн. - страхове відшкодування, пеня 657,89 грн., три проценти річних - 92,73 грн., втрати від інфляції 14,43 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами 328,95 грн.

Заяву було подано відповідно до ст.ст.22, 46 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого прийнято судом.

Вимоги позивача засновані на положеннях ст.ст.11, 536, 625, 988 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 27, 29, 35 Закону України “Про страхування”, ст.ст.3, 4, 5, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. На обґрунтування позову позивач пояснив, що згідно із договором страхування наземного транспорту, укладеним з ОСОБА_1, при настанні відповідного страхового випадку виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 13118,31 грн. Страховим випадком є ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2, яким, у свою чергу, укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ТДВ “СК “Кредо” відповідачем. Відповідно до цього договору відповідач, як боржник у зобовязанні з відшкодування шкоди, має відшкодувати шкоду шляхом виплати страхового відшкодування особі, яка звернулася за таким відшкодуванням (або потерпілому, або особі, яка має права потерпілого). Враховуючи це, позивач у встановленому порядку звернувся до відповідача із заявою про сплату суми страхового відшкодування, яка була виплачена ОСОБА_1 На заяву, отриману 28.05.2009, відповідач не відреагував, чим порушив умови договору та вимоги закону. За прострочення зобовязань позивач відповідно до положень закону за період з 28.06.2009 по 21.09.2009 нарахував відповідачу пеню в розмірі 657,89 грн., 3% річних в розмірі 92,73 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 328,95 грн. та за період з 28.06.2009 по 30.06.2009 суму втрат від інфляції, яка склала 14,43 грн. Позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач представив суду відзив на позов з урахуванням збільшення позовних вимог, згідно з яким заперечив проти позову в частині стягнення 3% річних, втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами. Пояснив це тим, що відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення та 3% річних від простроченої суми лише у тому випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Але у даному випадку Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за прострочення виплати страхового відшкодування передбачено нарахування пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а тому нарахування 3% річних та втрат від інфляції є неправомірним. Також відповідач вважає, що у звязку з відсутністю судового рішення про стягнення страхового відшкодування користування чужими коштами не відбувалося, а тому нарахування позивачем процентів за користування чужими коштами є також неправомірним. В частині стягнення 3% річних, втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами відповідач просить в позові відмовити. В частині стягнення страхового відшкодування в сумі 13118,31 грн. просить провадження у справі припинити, оскільки 29.10.2009 вказана сума перерахована відповідачем на користь позивача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

23.07.2007 ЗАТ “Страхова компанія “Веско” в особі Запорізької філії, правонаступником є позивач, - страховиком, ОСОБА_1 страхувальником та АКІБ “УкрсибБанк” вигодонабувачем було укладено договір № 3256-а/07 зп страхування наземного транспорту.

Між відповідачем та ОСОБА_2, у свою чергу, був укладений договір (поліс) № НОМЕР_1 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 10.07.2008 по 09.07.2009 та із встановленням франшизи в розмірі 510,00 грн.

11.07.2008 сталася ДТП, у якій з вини ОСОБА_2, яка підтверджується постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13.08.2008 у справі № 3-15888/08, було допущено зіткнення автомобіля, належного ОСОБА_1, з автомобілем, належним ОСОБА_2

Пошкодження автомобіля ОСОБА_1 у ДТП, що сталася, визнано позивачем страховим випадком, що підтверджено страховим актом від 12.08.2008 №3441-а/08зп, з настанням якого відповідно до укладеного договору у позивача виникло зобовязання здійснити виплату страхового відшкодування.

Ст.988 ЦК України також встановлено, що страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За заявою ОСОБА_1 та згідно з розрахунком суми страхового відшкодування позивач виплатив ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, яка

склала 13628,31 грн., що підтверджено представленим суду платіжним дорученням від 12.08.2008 № 380.

Сума страхового відшкодування розрахована з оціненої фахівцем-автотоварознавцем вартості відновлювального ремонту за винятком встновленої договором франшизи (455,00 грн.) та є обгрунтованою.

Згідно зі ст.27 Закону У країни “Про страхування”, ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ст.22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст.35 щойновказаного Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Ст.37 цього ж Закону встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів.

На підставі наведених норм позивач предявив відповідачу у встановленому порядку заяву від 19.05.2009 вих.№ 3109-09 про сплату страхового відшкодування, сума якого склала 13118,31 грн. (сума, виплачена ОСОБА_1, за винятком суми франшизи, встановленої договором (полісом) між відповідачем та ОСОБА_2.).

Заява отримана відповідачем 28.05.2009, про що свідчить надане суду поштове повідомлення про вручення.

У встановлений строк відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.

Разом з тим, під час розгляду справи, за платіжним дорученням від 29.10.2009 № 1154, оригінал якого представлено суду, відповідач перерахував на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 13118,31 грн.

За таких обставин, в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 13118,31 грн. провадження у справі підлягає припиненню в силу п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Позивачем також заявлено до стягнення суми пені в розмірі 657,89 грн., 3% річних в розмірі 92,73 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 328,95 грн., нараховані за період з 28.06.2009 по 21.09.2009, а також суму втрат від інфляції в розмірі 14,43 грн. за період з 28.06.2009 по 30.06.2009.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 536 ЦК України встановлює обов`язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ст.37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Матеріалами справи доведено прострочення відповідачем виконання зобовязання з виплати позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 13118,31 грн., строк якого настав 28.06.2009 (за спливом місяця з дня отримання заяви позивача). У користуванні відповідача протягом терміну прострочення знаходилися грошові кошти, якими за законом мав користуватися позивач.

Таким чином, нарахування позивачем сум втрат від інфляції та 3% річних, пені та процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірним.

Представлені позивачем розрахунки визнані судом обґрунтованими.

В частині стягнення з відповідача 657,89 грн. пені, 92,73 грн. - 3% річних, 328,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 14,43 грн. втрат від інфляції позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо неправомірності заявлення до стягнення 3% річних та втрат від інфляції в звязку з тим, що законом передбачено нарахування пені, є помилковими, оскільки сплата 3% річних та боргу з врахуванням індексу інфляції це встановлене законом зобовязання, що виникає в особи, яка прострочила виконання, але не вид відповідальності.

Інші заперечення відповідача спростовуються наведеним вище.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі в сумі 378,12 грн. (142,12 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 80 п.1-1, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (м.Запоріжжя, вул. 8-го Березня, 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-В, код ЄДРПОУ 26183400) 657 грн. 89 коп. пені, 92 грн. 73 коп. - 3% річних, 328 грн. 95 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 14 грн. 43 коп. втрат від інфляції та 378 грн. 12 коп. судових витрат.

В решті частині провадження у справі припинити.

Видати відповідний наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко