Рішення № 6974632, 09.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.09 Справа № 16/200/09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ПІФ”, м.Запоріжжя , вул.40 років Радянської України, 86-Б

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

треті особи, на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. ОСОБА_2, АДРЕСА_4

2. ОСОБА_3, АДРЕСА_2

про стягнення 35817,23 грн .

.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_4 (дов.б/н від 13.10.2008)

від відповідача - ОСОБА_5(дов.8833 від 09.10.2009)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ТОВ “ВКФ “ПІФ” 35817,23 грн., з яких 20224,53 грн. основна заборгованість за договором оренди від 26.12.2003, 12392,32 грн. пеня, 1112,34 грн. неустойка в розмірі облікової ставки НБУ, 1734,12 грн. втрати від інфляції, 353,92 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.09.2009 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/200/09 з призначенням судового засідання на 22.09.2009. Ухвалою від 22.09.2009 розгляд справи відкладався до 22.10.2009, ухвалою від 22.10.2009 до 02.11.2009, ухвалою від 02.11.2009 до 09.11.2009. В засіданні 09.11.2009 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги, які обґрунтував положеннями ст.ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.218, 230 Господарського кодексу України та умовами укладеного сторонами договору оренди від 26.12.2003. Просить стягнути з відповідача 20224,53 грн. заборгованості з орендних платежів за період оренди з жовтня по грудень 2007 року, пеню за прострочення виконання зобовязань за період з 01.11.2007 по 01.06.2009 в розмірі 12392,32 грн., неустойку за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 1112,34 грн. за період з 01.01.2009 по 15.06.2009, суму втрат від інфляції за період з 01.01.2009 по 01.07.2009 в розмірі 1734,12 грн., а також 3% річних за період з 01.01.2009 по 01.08.2009 в розмірі 353,92 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. Вважає, що за заявленою до стягнення основною заборгованістю не настав строк оплати, оскільки всупереч умовам договору рахунки на оплату позивачем не виставлялися. В звязку з ненастанням строку оплати вважає необґрунтованим нарахування 3% річних та втрат від інфляції. Нарахування пені та неустойки також вважає безпідставним внаслідок спливу строку позовної давності, про застосування якої заявив, і, крім того, зазначив, що нарахування пені не передбачено умовами договору. До того ж, відповідач вважає безпідставним задоволення позову у відношенні до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки позов заявлено до приватного підприємця ОСОБА_1

Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд знайшов підстави для часткового задоволення позову.

Встановлено, що 26.12.2003 сторонами у справі укладено договір оренди б/н (далі Договір), за умовами якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне володіння та користування кафе-кулінарію “Галушка”, розташоване по вул.Б.Хмельницького, 12 в м.Запоріжжі.

Факт передачі приміщення підтверджено представленим суду актом прийому-передачі від 01.01.2004 та не заперечується сторонами.

За п.3.2 Договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, але не пізніше 19 числа поточного місяця згідно виставлених орендодавцем рахунків.

Додатковою угодою від 30.03.2005 до Договору розмір орендної плати узгоджений в сумі 9000,00 грн.

Згідно з п.5.1 договору відповідач мав укласти договори з постачальниками комунальних послуг або оплачувати повязані з цим витрати згідно наданих орендодавцем рахунків в частині, що відноситься до обєкту оренди.

Як слідує з розрахунку позивача, до стягнення заявлено заборгованість з орендної плати та по комунальних платежах (витратах), яка виникла за період оренди з жовтня по грудень 2007 року.

При цьому згідно з розрахунком позивача за оренду у жовтні 2007 року до сплати підлягало 9000,00 грн. орендної плати та 241,51 грн. комунальних витрат, за оренду у листопаді, грудні 2007 року 18000,00 грн. орендної плати та 483,02 грн. комунальних витрат, а загалом 27724,53 грн. З цієї загальної суми відповідачем в період з лютого по листопад 2008 року сплачено 7500,00 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача склала 20224,53 грн., яка і заявлена до стягнення.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що 01.11.2007 позивачем - ТОВ “ВКФ “ПІФ” було укладено договір купівлі-продажу з гр.ОСОБА_2, м.Запоріжжя та гр.ОСОБА_3, за яким позивач продав обєкт Договору (нежиле приміщення по АДРЕСА_3), а вказані фізичні особи придбали його у власність.

Приміщення передане за актом прийому-передачі від 01.11.2007.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.02.2008 у справі № 2-600 (2008 р.) щойноназваний договір купівлі-продажу визнано дійсним.

В разі визнання договору дійсним за рішенням суду договір є дійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Тобто, право розпорядження майном на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб належить виключно власникові майна.

За приписами ст.346 Цивільного кодексу України право власності припиняться, між іншим, у разі відчуження власником свого майна.

Як зазначалося, 01.11.2007 за договором купівлі-продажу позивач здійснив відчуження належної йому нерухомості по вул.Б.Хмельницького, 12 в м.Запоріжжі, який являвся обєктом Договору оренди.

Відтак, з укладенням договору купівлі-продажу від 01.11.2007 права власності позивача на обєкт, що був переданий ним в оренду, припинилися. У тому числі, припинилися права позивача виступати орендодавцем цього обєкту.

Тому предявлення позивачем до стягнення орендних платежів за листопад, грудень 2007 року є безпідставним. В цей період позивач внаслідок припинення права власності не міг виступати орендодавцем приміщення, що було обєктом Договору, та отримувати з того доходи.

З тих же підстав є необґрунтованим та неправомірним нарахування та заявлення до стягнення пені за прострочення виконання зобовязань за період з 01.11.2007 по 01.06.2009 в розмірі 12392,32 грн., неустойки за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 1112,34 грн. за період з 01.01.2009 по 15.06.2009, суми втрат від інфляції за період з 01.01.2009 по 01.07.2009 в розмірі 1734,12 грн., а також 3% річних за період з 01.01.2009 по 01.08.2009 в розмірі 353,92 грн.

Щодо періоду жовтня 2007 року суд знаходить обґрунтованим заявлення до стягнення заборгованості в сумі 1500 грн., виходячи з такого.

Згідно з умовами Договору до оплати в жовтні підлягала орендна плата в сумі 9000,00 грн.

В 2008 році відповідачем на користь позивача на підставі Договору було перераховано 7500,00 грн., що не заперечується позивачем.

Представлений суду банківський реєстр документів за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 свідчить про сплату відповідачем цієї суми в рахунок погашення заборгованості за оренду приміщення саме за жовтень місяць 2007 року.

Таким чином, за винятком сплачених 7500,00 грн., залишок заборгованості відповідача з орендних платежів за жовтень місяць 2007 року склав 1500,00 грн. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Матеріалами справи доведено існування у відповідача заборгованості за Договором в розмірі 1500,00 грн. В цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Заявлення до стягнення суми комунальних платежів (витрат) за жовтень місяць 2007 року в розмірі 241,51 грн. суд не знайшов обґрунтованим, оскільки матеріали справи та пояснення відповідача свідчать про самостійне укладення відповідачем договорів з постачальниками комунальних послуг, що відповідає умовам Договору (п.5.1) і цей факт не спростовано позивачем, зворотне не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 1500,00 грн. В решті частині позову слід відмовити.

Доводи відповідача щодо безпідставності задоволення позову у відношенні до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки позов заявлено до приватного підприємця ОСОБА_1 не приймаються до уваги, оскільки є надуманими. Позначення статусу особи як приватним підприємцем, так і фізичною особою-підприємцем є рівнозначним.

Щодо заперечень відповідача з приводу невиставлення позивачем рахунків на оплату судом зазначається, що, виходячи з умов Договору, виставлення рахунків не визначено прямим обовязком орендодавця. Натомість, з умов Договору витікає зобовязання орендаря своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату (п.5.1 Договору), яка має перераховуватися щомісячно та не пізніше 19 числа поточного місяця (п.3.2 Договору) та розмір якої встановлений Договором у твердій сумі.

Крім того, судом враховані і особливості взаємовідносин сторін, які зясовані при розгляді справи, зокрема те, що у попередні періоди орендна плата перераховувалася відповідачем, не зважаючи на те, що рахунки позивачем не виставлялися.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі в розмірі 594,17 грн. покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст.8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” позивачу з державного бюджету України підлягає поверненню 85,00 грн. сума зайво сплаченого державного мита, перерахованого за платіжною квитанцією № К18/3/111 від 03.09.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст.8 Декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито”, ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.№ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ПІФ” (м.Запоріжжя , вул.40 років Радянської України, 86-Б, код ЄДРПОУ 25476904) 1500 грн. 00 коп. основного боргу та 24 грн. 93 коп. судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ПІФ”, м.Запоріжжя з державного бюджету України 85,00 грн. зайво сплаченого державного мита, перерахованого за платіжною квитанцією № К18/3/111 від 03.09.2009. На повернення видати довідку. Платіжну квитанцію повернути позивачу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 16.11.2009.