Рішення № 6974254, 03.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "03" грудня 2009 р. Справа № 18/1667

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко П.В., довіреність від 09.11.2009р.;

від відповідача: Копанєв А.О., керівник;

розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Криа-Пром" (с.Тетерівка Житомирського району)

до Науково-виробничого підприємства "Діада К" (м.Житомир)

про стягнення 2712,12грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 2712,12грн., з яких: 1559,00грн. заборгованість за отриманий товар, 186,57грн. пеня та 966,58грн. відсотки за користування грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення 966,58грн. відсотків за користування грошовими коштами та стягнути з відповідача 1559,00грн. основного боргу та 186,57грн. пені.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на відмову від позову, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти наявності заборгованості, надав письмовий відзив, в якому зазначає, що визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та пені (а.с.9), однак просив не застосовувати господарські санкції у вигляді стягнення пені, посилаючись на те, що неналежно виконував зобов'язання по договору №3 від 30.09.2008р. внаслідок дії непереборної сили, а саме світової фінансової кризи, у зв'язку з чим просить відстрочити виконання рішення на 2 місяці.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2008 року між Приватним підприємством "Криа-Пром" (Продавець, позивач) та Науково-виробничим підприємством "Діада К" (Покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №3 (а.с.6), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - кисень, вуглекислоту, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (розділ 1 договору).

Приписами ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1559,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000106 від 16.10.2008р. та №РН-0000086 від 30.09.2008р. та не заперечується відповідачем (а.с.8).

Розділом 4 договору сторони встановили, що розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% передоплати, в разі прострочення оплати товару покупцю встановлюється 14-денний термін для погашення боргу.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому товару в погоджені договором №3 від 30.09.2008р. строки не виконав.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 1559,00грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась, що підтверджується довідкою позивача від 03.12.2009р. та не заперечується представником відповідача.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1559,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі розділу 4 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 186,57грн. (а.с.2).

Як свідчить зміст розділу 4 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.2), суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 186,57грн. нарахована з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань".

Разом з тим, представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення 966,58грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Відмова від позову підписана представником позивача Яковенком П.В., право якої на відмову від позову передбачено дорученням б/н від 09.11.2009р.

Представник відповідача не заперечив проти клопотання позивача.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитись від позову. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).

Розглянувши заяву позивача від 03.12.2009р. про відмову від позову в частині стягнення 966,58грн. відсотків за користування грошовими коштами, враховуючи право позивача на відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, та припиняє провадження у справі в частині стягнення 966,58грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, суму боргу визнав, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 1745,57грн., з яких: 1559,00грн. основного боргу та 186,57грн. пені. В частині стягнення 966,58грн. господарський суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Стаття 121 ГПК України визначає, що суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд також відхиляє клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження важкого фінансового стану підприємства, а також наявності у нього обставин, які ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 2 цієї статті Кодексу передбачає, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, господарський суд визнав за необхідне покласти сплату державного мита та витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача у повному обсязі, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 612, 610, 625, 655, 692, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 966,58грн. відсотків за користування грошовими коштами.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Науково-виробничого підприємства "ДІАДА К" (10005, м.Житомир, пров. Оздоровчий, 5, код ЄДРПОУ 13558494)

на користь Приватним підприємством "Криа-Пром" (12420, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Лісна, 3, код ЄДРПОУ 35763549) 1745,57грн., з яких:

- 1559,00грн. основний борг;

- 186,57грн. пеня;

- 102,00грн. витрати по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 966,58грн. припинити провадження у справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3 прим.:

-------------------------------

1 - в справу

2,3- сторонам