Рішення № 6974250, 03.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" грудня 2009 р. Справа № 2/1497

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кисліцькій Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача Климчук В.П.(довіреність від 02.11.09)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малого приватного підприємства "Майстер АС" (м. Житомир)

до Державного підприємства "Житомирторф" (м.Житомир)

про стягнення 41 851,55 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача 41 851,55 гривень, з яких: 30 503,50 грн. основного боргу, 3 050,30 грн. штрафна санкція за порушення строків виконання, 4 692,5 грн. відшкодування збитків завданих інфляційними процесами, 3 605,25 грн. неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що відповідач в порушення умов укладених договорів не здійснив поставку продукції в обсягах і за цінами передбаченими цими договорами.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи між Державним підприємством "Житомирторф" (постачальник) та Малим приватним підприємством "Майстер АС" (покупець) були укладені договори поставки №86 від 04.04.08р. та №89/3 від 20.08.08р. за умовами яких постачальник (відповідач)зобов'язався передати у власність покупця відповідно торф фрезерний та торф сільськогосподарський, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4 договорів сторони передбачили ціну і порядок оплати , за яким:

- згідно договору №86 від 04.04.08, постачальник постачає товар по ціні 55грн. за тонну разом з ПДВ на умовах самовивозу, а покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20000,00грн. не пізніше 25.04.08;

- згідно договору №89/3 від 20.08.08, постачальник постачає товар по ціні 57грн. за тонну разом з ПДВ на умовах самовивозу, а покупець здійснює попередню оплату в розмірі 10003,50грн. не пізніше 25.08.08;

На виконання умов договорів, позивач перерахував в рахунок передоплати за торф 30003,50грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.18).

При цьому, суд не приймає до уваги перераховані позивачем на рахунок відповідача кошти в сумі 500,00грн., оскільки згідно банківської виписки від 01.09.08р. даний платіж був здійснений в рахунок передоплати за поживний грунт за договором №39 від 01.09.08р., який не стосується даного спору.

Пунктами 1.8 обох договорів передбачено строк їх дії до 31.12.08, отже до цієї дати мала бути здійснена поставка торфу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 30003,50грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач з посиланням на ст.231 ч.2 ГК України просить стягнути з відповідача 3050,30 грн. При цьому позивачем наданий розрахунок, з якого вбачається, що ця сума вирахуваня як 0,1% пені за кожний день прострочення за 30 днів та 7% штрафу. Пеня та штраф нараховані позиачем з суми 30503 грн.

Відповідно до ст.231 ч.2 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що відповідач, який належить до державного сектора економіки, допустив порушення строків виконання зобов'язання, тому вказана норма кодексу може бути застосована до спірних правовідносин. Звідси розмір пені, за період вказаний позивачем (30 днів) буде становити:

30003,50х0,1%х30=900,11 грн.

Розмір штрафу буде становити:

30003,50х7%=2100,25 грн.

Таким чином позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Також позивач з посиланням на ст.231 ч.6 ГК України просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.01.09 по 01.07.09 з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення в розмірі 2363,83 грн. та 1241,42 грн.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частина 6 статті 231 ГК України визначає лише порядок нарахування пені а не обов'язок її сплати.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку договром не встановлено обов'язок відповдіача щодо сплати пені у вказаному позивачем розмірі за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4692,50грн. інфляційних.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Зобов'язання відповідача не є грошовим.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, в судове засідання не з'явився.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Житомирторф" (10008, м.Житомир, вул.В.Бердичівська,25; код 02968154) на користь Малого приватного підприємства "Майстер АС" (10014, м.Житомир, вул.Хлібна,19; код 22047255) - 30003,50грн. боргу, 900,11 грн. пені, 2100,25 грн. штрафу, 330,04 грн. витрат на оплату державного мита, 186,10грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати: 3 прим.