Рішення № 6974224, 23.11.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" листопада 2009 р. Справа № 15/944

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Чудлі Л.Д. - голови правління Любарської райспоживспілки,

Беседовської Л.В. - представника за довіреністю від 28.08.2009р.,

від відповідача: ОСОБА_3- підприємця,

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - представників за довіреністю від 28.08.2009р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки (смт.Любар)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (с.Стрижівка Любарського району)

про стягнення 8537,60 грн.

Любарським споживчим товариством Любарської райспоживспілки пред'явлено позов до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 8537,60грн., із яких: 3009,94грн. основного боргу, 255,70грн. 3% річних, 1459,06грн. інфляційних нарахувань, 3812,90грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 03.09.2009р., позивач просив стягнути з відповідача 8380,67грн., із яких: 2916,94грн. основний борг, 1405,42грн. - інфляційні нарахування, 245,41грн. - 3% річних, 3812,90грн. неустойки.

Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009р. подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5061,32грн., із яких: 2916,94грн. основного боргу, 1405,42грн. інфляційних нарахувань, 245,41грн. 3% річних, 493,55грн. неустойки.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом.

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 23.11.2009р. підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.07.2009р. (а.с.25-26). Зокрема, відповідач вказує на те, що договором оренди від 10.09.2003р. передбачено, що підприємець ОСОБА_3 зобов'язалась з метою безпечної та ефективної цільової експлуатації об'єкта оренди провести за власний рахунок капітальний ремонт об'єкта оренди відповідно до дефектного акту, а голова Любарського МСТ зобов'язалась зарахувати вартість цих робіт в рахунок орендної плати (п. 5.2 договору). В позовній заяві позивач вказує, що в період дії договору підприємцем ОСОБА_3 було надано лише документи на підтвердження виготовлення робочого проекту пожежної сигналізації в розмірі 1945,06грн. (відповідно до дефектного акту). Вказана сума була зарахована в рахунок погашення орендної плати. В подальшому умовами договору передбачалось внесення орендної плати за користування майном у розмірі 50грн. кожного місяця, хоча в позовній заяві позивач зазначає суму 150грн. за місяць та надає суду копію договору оренди, який не відповідає дійсності. Відповідач посилається на те, що за період з 2003 року по 2006 рік фактично за оренду приміщення було сплачено 3929,38грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а тому, на думку відповідача, вимоги щодо наявності боргу по сплаті орендної плати є безпідставними.

В судовому засіданні 29.10.2009р. суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 29.10.2009р. надала заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності. В заяві відповідач зазначила, що відповідно до умов договору оренди, орендні платежі повинні проводитись щомісячно до 5 числа, а тому орендодавець кожного місяця знав про порушення свого права. Позовну заяву Любарським МСТ було подано 17.06.2009р., а тому вимоги про оплату орендної плати в період з 05.11.2005р. по 16.06.2006р. не підлягають задоволенню, як такі що подані з порушенням строку позовної давності. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до уточненого розрахунку позивача від 03.09.2009р. вих.286, підприємцю ОСОБА_3 нараховано орендну плату в період з 2003 року по 2006 рік на суму 6850,00грн. За цей період готівкою відповідачем було внесено кошти на загальну суму 1988,00грн., а також в рахунок орендної плати було проплачено 80,00грн. орендної плати за землю по магазину "Овочі" (квитанція від 06.11.2003р.), 79,20грн. за технічне обстеження газового обладнання (квитанція від 17.12.2003р.), 32,18грн. за пуск газу (квитанція від 26.12.2003р.), 1945,00грн. за установку сигналізації (квитанція від 31.12.2003р.), 2891,500грн. за встановлення газового обладнання (накладна від 19.09.2003р.). Таким чином, в період з 2003 по 2006 рік в рахунок орендної плати фактично було проплачено 7015,88грн., а тому вимоги позивача про стягнення орендної плати відповідач вважає безпідставними.

В письмових поясненнях від 18.11.2009р. (а.с.102) відповідач посилається на те, що відповідно до дефектного акту, підписаного між підприємцем ОСОБА_3 та Любарським МСТ, система опалення потребувала повної переробки по причині її розмороження. З метою безпечної та ефективної цільової експлуатації об'єкта оренди, ОСОБА_3 був придбаний та встановлений в орендованому приміщенні котел опалювальний КС-ТГ-16 вартістю 1320грн. (накладна від 19.09.2003р.), а також було проведено заміну труб системи опалення, які також були придбані за власні кошти (накладна від 19.09.2003р.). Всього на ремонт системи опалення було витрачено 2891,50грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2003р. між Любарським МСТ (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди будівлі магазину "Овочі" Любарського МСТ (а.с.8-9).

Відповідно до п.1 договору відповідач передає, а позивач бере у тимчасове володіння будівлю магазину "Овочі" Любарського МСТ.

В договорі оренди будівлі магазину "Овочі" від 10.09.2003р. вказана адреса магазину "Овочі" - Житомирська область, Любарський район, смт. Любар, вул. Леніна 8.

Згідно з поясненнями Голови правління Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки від 19.10.2009р. (а.с. 88), фактичне місцезнаходження магазину "Овочі": Житомирська область, Любарський район, смт. Любар, вул. Леніна 19. В п. 1.2 договору оренди від 10.09.2003р. зазначено юридичну адресу Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки.

Факт знаходження магазину за адресою: Житомирська область, Любарський район, смт. Любар, вул. Леніна 19 підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу від 22.08.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Любарського районного нотаріального округу Соляром В.М. (а.с. 90).

Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання (п. 3.5).

Згідно з п.4.1 договору термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.

Матеріали справи свідчать про те, що в провадженні господарського суду Житомирської області знаходилась справа №10/159.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.08.2008року у справі №10/159 позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Любарського міського споживчого товариства Любарської Райспоживспілки задоволено частково. Стягнуто з Любарського міського споживчого товариства на користь підприємця ОСОБА_3:

- 604,50 грн. на відшкодування вартості пошкодженого товару;

- 2420,70 грн. на відшкодування витрат по виплаті заробітної плати та інших платежів;

- 51793,10 грн. на відшкодування витрат на покращення об'єкту оренди;

- 548,18 грн. витрат по оплаті державного мита;

- 87,30 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 44-46).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року у справі № 10/159 рішення господарського суду Житомирської області від 07.08.2008 року скасовано в частині стягнення з Любарського міського споживчого товариства Любарської Райспоживспілки на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 604,50 грн. на відшкодування вартості пошкодженого товару, 2420,70 грн. на відшкодування витрат по виплаті заробітної плати та інших платежів та 51793,10 грн. на відшкодування витрат на покращення об'єкта оренди з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також скасовано в частині стягнення судових витрат з державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с.47-51).

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2009р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. залишено без змін (а.с. 52-54).

Ухвалою Верховного Суду України від 03.09.2009р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2009 року у справі № 10/159.

Частина 2 статті 35 ГПК України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 18.12.2008 року у справі № 10/159, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 07.07.2009р., судом встановлено, що сторонами не складався акт здачі-приймання об'єкту, однак відповідач фактично користувався орендованим майном з моменту підписання договору. Таким чином, термін дії договору оренди було визначено до 10.09.2008р. Апеляційною інстанцією також встановлено, що договір оренди від 10.09.2003р., укладений між Любарським МСТ та підприємцем ОСОБА_3 було розірвано з червня 2007 року на підставі ст. 782 ЦК України, у зв'язку з не внесенням відповідачем протягом трьох місяців орендної плати.

Таким чином, відповідач фактично користувався орендованим приміщенням в період з 10.09.2003р. по червень 2007 року (включно).

Згідно із п. 5.1 договору від 10.09.2003р. розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, в цілому складає 150,00 грн. на місяць з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.2 договору від 10.09.2003р. передбачено, що орендар зобов'язується провести капітальний ремонт об'єкта оренди відповідно до дефектного акта, всі зазначені ним кошти на проведення капітального ремонту зараховуються в рахунок оплати орендної плати за даним договором. В подальшому орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця помісячно 50,00 грн. до 5 числа.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.07.2009р. посилається на те, що позивачем надано суду копію договору оренди, який не відповідає дійсності (а.с. 25-26).

В засіданні 03.09.2009р., судом оглянуто представлені сторонами оригінали договору оренди від 10.09.2003р.

Наданий позивачем примірник договору оренди магазину "Овочі" відрізняється від примірника договору оренди магазину "Овочі", наданого відповідачем. Зокрема, в примірнику договору оренди, який представлено позивачем (а.с. 64-67), в абзаці другому пункту 5.2 договору дописано від руки, що орендна плата сплачується помісячно в сумі 150 грн. (сто п'ятдесят) до 5-го числа, з дня здачі об'єкта в оренду, тоді як в примірнику договору оренди, який надано відповідачем (а.с.28-30), в абзаці другому пункту 5.2 договору, вказано, що орендна плата сплачується помісячно в сумі 50,00грн. до 5-го числа.

Зазначені в примірнику договору оренди будівлі магазину "Овочі" від 10.09.2003р. Любарського МСТ зміни (виправлення) внесені позивачем з порушенням вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України та п. 12.4 договору оренди від 10.09.2003р.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 12.4 договору оренди будівлі магазину "Овочі" від 10.09.2003р. передбачено, що всі виправлення за текстом даного договору мають юридичну силу лише при взаємному посвідченні їх представниками сторін у кожному окремому випадку.

Таким чином, внесені позивачем в договір виправлення не мають юридичної сили, оскільки взаємно не посвідчені представниками сторін.

Відносно тверджень підприємця ОСОБА_3 про те, що п. 5.2 договору оренди від 10.09.2003р. передбачено сплату орендної плати в розмірі 50,00грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом в постанові від 18.12.2008р. у справі № 10/159, між Любарським МСТ та ОСОБА_3 04.08.2003р. було укладено дефектний акт, відповідно до якого ОСОБА_3 приймає магазин, в якому для подальшої роботи необхідно виконати 37 видів ремонтних робіт. При цьому, апеляційною інстанцією встановлено, що в матеріалах справи №10/159 відсутні докази, що матеріальні цінності на суму 14457,70грн., відпущені підприємцю ОСОБА_3 по накладним від 12,19,20,23 вересня 2003р., в свою чергу передані підряднику для використання при проведенні капітального ремонту (відсутній акт передачі); що саме ці матеріали були дійсно використані підрядником під час проведення капітального ремонту; відсутні докази оплати 40645,34грн. підряднику за виконані роботи (саме цю суму вказано в Кошторисі).

Таким чином, апеляційним господарським судом, з яким погодився і суд касаційної інстанції, встановлено, що підприємцем ОСОБА_3 не доведено, що нею було здійснено капітальний ремонт орендованого приміщення, на що витрачено певну сума коштів.

Оскільки відповідачем не доведено, що в орендованому ним приміщенні було здійснено капітальний ремонт, то безпідставним є посилання відповідача на п. 5.2 договору оренди магазину "Овочі" від 10.09.2003р., умовами якого передбачено сплату орендної плати в розмірі 50,00грн. лише після зарахування позивачем в рахунок орендної плати всіх затрачених підприємцем коштів на проведення капітального ремонту.

За наведених обставин, господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем орендної плати виходячи з п. 5.1 договору в розмірі 150,00грн. за місяць.

За час користування орендованим приміщенням (з 10.09.2003р. по червень 2008 року (включно), відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу орендну плату в сумі 6850,00грн.

У відповідності до наявних в матеріалах справи документів, відповідачем за період оренди магазину "Овочі" фактично було сплачено 1793,00грн. готівкою в касу Любарського міського споживчого товариства, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: від 10.09.2003р. на суму 165,00грн. (а.с. 32), від 17.09.2003р. на суму 300,00грн. (а.с. 32), від 08.04.2004р. на суму 65,00грн. (а.с.35), від 30.04.2004р, на суму 640,00грн. (а.с.35), від 18.06.2004р. на суму 130,00грн. (а.с. 35), від 12.12.2004р. на суму 93,00грн. (а.с.35), від 13.02.2006р. на суму 400,00грн. (а.с.32).

Позивач в заяві від 19.10.2009р. вказує про те, що за період дії договору оренди (з 10.09.2003р. по 30.06.2007р.) відповідачем за оренду приміщення фактично сплачено 1988,00грн. готівкою та зараховано 1945,06грн., сплачених ОСОБА_3 за виготовлення робочого проекту сигналізації магазину (а.с. 88).

Факт сплати відповідачем 1945,06грн. підтверджується платіжним дорученням №25 та квитанцією до прибуткового касового ордеру №25 від 31.12.2003р. (а.с. 22).

Таким чином, на час розгляду справи, відповідач сплатив позивачу 1988,00грн. грошовими коштами, а також позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості по сплаті орендних платежів 1945,06грн. за виготовлення робочого проекту пожежної сигналізації магазину, що загалом становить 3933,06грн.

Як вбачається з розрахунку суми позову від 03.09.2009р., кошти в сумі 3933,06грн. позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за період з 10.09.2003р. по 31 жовтня 2005р. в сумі 3850,00грн. та в рахунок часткової сплати орендної плати за листопад 2005р. в сумі 83,06грн.

Враховуючи зазначене, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість по орендній платі за період з листопада 2005р. по червень 2007р. в сумі 2916,94грн.

Відповідач в заяві від 28.10.2009р. (а.с.94-95) вказує на те, що ним, як орендарем, в рахунок погашення орендної плати було також сплачено 80,00грн. орендної плати за землю по магазину "Овочі" (квитанція від 06.11.2003р.), 79,20грн. за технічне обстеження газового обладнання (квитанція від 17.12.2003р.), 32,18грн. за пуск газу (квитанція від 26.12.2003р.). Крім того, в письмових поясненнях від 18.11.2009р. (а.с.102) відповідач посилається на те, що відповідно до дефектного акту підписаного між підприємцем ОСОБА_3 та Любарським МСТ, система опалення потребувала повної переробки по причині її розмороження. З метою безпечної та ефективної цільової експлуатації об'єкта оренди, ОСОБА_3 був придбаний та встановлений в орендованому приміщенні котел опалювальний КС-ТГ-16 вартістю 1320грн. (накладна від 19.09.2003р.), а також було проведено заміну труб системи опалення, які також були придбані за власні кошти (накладна від 19.09.2003р.). Всього на ремонт системи опалення було витрачено 2891,50грн.

Любарське споживче товариство в поясненнях від 19.10.2009р. вказало, що відповідачем висновок Любарського районного відділу земельних ресурсів по магазину, за який було здійснено оплату в сумі 80,00грн. позивачу не подавався. Документи, які свідчать про встановлення в орендованому приміщенні системи опалення, котла, проектна документація на котел та інші розрахункові документи у Любарського споживчого товариства відсутні. Газова система опалення в орендованому магазині була встановлена в 1997 році. Дозвіл на заміну котла ОСОБА_3 не надавався. Відповідно і з заявкою про пуск газу до Любарського управління по експлуатації газового господарства споживче товариство не зверталось. В звязку з цим, розрахунок позовних вимог здійснено позивачем без урахування наданих відповідачем копій платіжних доручень №21 від 06.03.2003р. на суму 80,00грн., №10 від 17.12.2003р. на суму 79,20грн. та квитанції до прибуткового касового ордеру №1707 від 26.12.2003р. на суму 32,18грн.

Стосовно твердження відповідача про те, що система опалення потребувала повної переробки, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як уже зазначалось, у відповідності до дефектного акта, укладеного 04.08.2003р. між позивачем та відповідачем, підприємцю ОСОБА_3 необхідно було виконати ремонтні роботи, у тому числі, переробити повністю водяне опалення (заміна труб 45 м/п, демонтаж і монтаж 6 регістрів).

Обґрунтовуючи вимоги щодо придбання та встановлення відповідачем в орендованому приміщенні котла опалювального КС-ТГ-16 вартістю 1320грн. та заміну труб системи опалення відповідач посилається на накладну б/н від 19.09.2003р. на суму 2891,50грн. (а.с. 93).

Як вбачається з матеріалів справи, накладна б/н від 19.09.2003р. на суму 2891,50грн. була предметом дослідження у справі №10/159 за позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Любарського міського споживчого товариства про стягнення 128621,60грн. При цьому, апеляційним господарським судом в постанові від 18.12.2008р. у справі №10/159 встановлено, що підприємцем ОСОБА_3 не доведено, що нею здійснено капітальний ремонт приміщення на що витрачено певну суму. З висновком апеляційної інстанції погодилась і касаційна інстанція. В постанові апеляційного господарського суду від 18.12.2008р., також, зазначено, про відсутність в матеріалах справи №10/159 доказів того, що матеріальні цінності відпущені ОСОБА_3, у тому числі, по накладній від 19.09.2003р., були передані підряднику для використання при проведенні капітального ремонту і що саме ці матеріали були дійсно використані підрядником під час проведення капітального ремонту.

Крім того, слід зазначити, що дефектним актом від 04.08.2003р. не передбачалось встановлення нового котла в орендованому відповідачем приміщенні, а також те, що матеріалами даної справи не підтверджується той факт, що система опалення була не придатна до використання (розморожена).

Щодо здійснення відповідачем оплати в сумі 80,00грн., згідно з платіжним дорученням №21 від 06.11.2003р., за висновок відділу земельних ресурсів по магазину "Овочі", слід зазначити, що даний висновок не повязаний із здійсненням капітального ремонту магазину. Із змісту договору оренди від 10.09.2003р. не вбачається обовязок орендаря здійснити оплату Любарському районному відділу земельних ресурсів за наданий висновок по магазину "Овочі". З цих же підстав не приймається судом до уваги твердження відповідача про необхідність зарахування в рахунок погашення заборгованості по орендній платі 79,20грн., сплачених згідно з квитанцією від 17.12.2003р. (технічне обстеження газового обладнання) та 32,18грн., сплачених згідно з квитанцією від 26.12.2003р. (за пуск газу).

За приписами ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Станом на час розгляду даної справи, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів в сумі 2916,94грн., яку позивач і просить стягнути.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідач доказів сплати суми боргу в розмірі 2916,94грн. на час прийняття рішення суду не надав. Разом з тим, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 29.10.2009р. надала заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності. В заяві відповідач зазначила, що відповідно до умов договору оренди, орендні платежі повинні проводитись щомісячно до 5 числа, а тому орендодавець кожного місяця знав про порушення свого права. Позовну заяву Любарським МСТ було подано 17.06.2009р., а тому вимоги про оплату орендної плати в період з 05.11.2005р. по 16.06.2006р. не підлягають задоволенню, як такі що подані з порушенням строку позовної давності (а.с.94-95).

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно норм статті 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як вбачається з відмітки (штампу) діловодної служби господарського суду Житомирської області, позовну заяву було подано до суду 19.06.2009р. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог, які заявлені до 19.06.2006р.

Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки. На встановлення поважності причин пропуску строку позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Представник позивача 18.11.2009р. подав заяву про відновлення строку позовної давності (а.с.100). Обґрунтовуючи причини поважності пропуску строку позовної давності, представник позивача вказує на те, що в господарському суді Житомирської області, Житомирському апеляційному господарському суді та Вищому господарському суді України розглядалась справа №10/159, повязана з даним позовом, а тому встановити фактичний розмір боргу зі сплати орендної плати, в тому числі з якого періоду виникла заборгованість та, відповідно, здійснити процесуальні дії у визначений строк, Любарське споживче товариство не мало змоги.

Здійснивши оцінку зазначених в заяві про відновлення строку позовної давності причин пропуску позивачем строку позовної давності, господарський суд вважає, що наявність справи в суді не перешкоджала зверненню позивача з позовом до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів, оскільки такі платежі повинні були проводитись відповідачем щомісячно до 5 числа, а тому орендодавець кожного місяця знав про порушення свого права.

В звязку з цим, господарський суд відмовляє позивачу у поновленні строку позовної давності щодо вимог, які заявлені до 19.06.2006р.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 1855,00грн. нарахована за період з 19.06.2006р. по 30.06.2007р.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 1061,94грн. суд відмовляє.

Крім суми основного боргу, згідно з заявою про зменшення позовних вимог від 03.09.2009р. (а.с.69), позивач просить стягнути з відповідача 1405,42грн. інфляційних нарахувань, 245,41грн. - 3% річних, а також 493,55грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна, згідно із заявою від 23.11.2009р. (а.с. 108).

Розглядаючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних, річних та неустойки за несвоєчасне повернення майна, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно до уточненого розрахунку (а.с.73-74), нарахував відповідачу 3% річних в сумі 245,41грн. за період з 05.12.2005р. по 17.06.2009р.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням трьох річного строку позовної давності, підлягає сума 3% річних за період з 19.06.2006р. по 17.06.2009р. в розмірі 139,43грн., а саме:

за період з 19.06.2006р. по 17.06.2009р.(1095 дні), нарахованих на суму боргу в розмірі 55грн., що становить 4,95грн.,

за період з 06.07.2006р. по 17.06.2009р.(1078 днів), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 13,28грн.,

за період з 06.08.2006р. по 17.06.2009р.(1047 днів), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 12,90грн.,

за період з 06.09.2006р. по 17.06.2009р.(1016 днів), нарахованих на суму боргу в розмірі 150,00грн., що становить 12,51грн.,

за період з 06.10.2006р. по 17.06.2009р.(986 днів), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 12,14грн.,

за період з 06.11.2006р. по 17.06.2009р.(955 днів), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 11,76грн.,

за період з 06.12.2006р. по 17.06.2009р.(925 днів), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 11,39грн.,

за період з 06.01.2007р. по 17.06.2009р.(894 дні), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 11,01грн.

за період з 06.02.2007р. по 17.06.2009р.(863 дні), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 10,63грн.

за період з 06.03.2007р. по 17.06.2009р.(835 дні), виходячи з суми боргу 150,00грн., що становить 10,28грн.

за період з 06.04.2007р. по 17.06.2009р.(804 дні), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 9,90грн.

за період з 06.05.2007р. по 17.06.2009р.(774 дні), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 9,53грн.

за період з 06.06.2007р. по 17.06.2009р.(743 дні), нарахованих на суму боргу 150,00грн., що становить 9,15грн.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 139,43грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 105,98грн. суд відмовляє.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1405,42грн., нарахованих позивачем за період з травня 2005 року по травень 2009 року, підлягають задоволенню в межах трьох річного строку позовної давності. Згідно з проведеним судом розрахунком, з урахуванням Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., обґрунтованим є нарахування інфляційних за період з липня 2006р. по травень 2009р., що становить 1053,62грн., зокрема інфляційні за період:

з липня 2006 р. по травень 2009р. нараховані на суму 205,00грн.( 55,00грн. + 150,00грн.) 135,51грн.;

з серпня 2006 р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 96,93грн.;

з вересня 2006 р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 96,93грн.;

з жовтня 2006р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 92,09грн.;

з листопада 2006 . по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 85,96грн.;

з грудня 2006р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 81,78грн.;

з січня 2007 р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 79,72грн.;

з лютого 2007р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 78,57грн.;

з березня 2007р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 77,21грн.;

з квітня 2007р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 76,76грн.;

з травня 2007р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 76,76грн.;

з червня 2007р. по травень 2009р. нараховані на суму 150,00грн. 75,40грн.;

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування в сумі 1053,62грн. В частині стягнення 351,80грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Що ж до позовної вимоги про стягнення з відповідача 493,55грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 785 ЦК України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача плати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач просив стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення майна за липень 2007 року в сумі 300,00грн. та за 20 днів серпня 2007 року в сумі 193,55грн.

Проте, з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, письмових пояснень Голови правління Любарського СТ Чудлі Л. Д., наданих Любарському РВ УМВС України під час здійснення перевірки письмової заяви ОСОБА_3, вбачається, що товар з магазину фактично було вивезено у період з 07.08.2007р. по 10.08.2007р. (а.с.112, зворотній бік). Оригінал пояснень міститься у відмовному матеріалі № 879 Любарського РВ УМВС, який було витребувано та оглянуто господарським судом.

Таким чином, неустойка за несвоєчасне повернення майна могла бути заявлена позивачем в сумі 396,80грн. (за липень 2007 року та за 10 днів серпня 2007 року).

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з відміткою (штампом) діловодної служби господарського суду Житомирської області, позовну заяву було подано до суду 19.06.2009р.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до даних правовідносин. Оскільки строк позовної давності щодо вимог про стягнення нейстойки за липень 2007р. сплив у липні 2008р., а за серпень 2007р. - сплив в серпні 2008р., господарський суд відмовляє позивачу у стягненні неустойки в сумі 493,55грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1855,00грн. заборгованості по орендній платі, 1053,62грн. інфляційних нарахувань та 139,43грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 256,258,266, ч.ч. 3-5 ст. 267, ст. ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625, ст.ст. 628, 785 ЦК України,ч.1 ст.173, ч.1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Любарського споживчого товариства Любарської райспоживспілкизадовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

на користьЛюбарського споживчого товариства Любарської райспоживспілки (13100,Житомирська область, смт. Любар, вул. Леніна, 8, ідентифікаційний код 01750016):

- 1855,00грн. заборгованості по орендній платі;

- 1053,62грн. інфляційних нарахувань;

- 139,43грн. - 3% річних.

- 36,42грн. витрат по сплаті державного мита;

- 111,57грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання рішення: "07" грудня 2009р.

Віддрукувати:

1- в справу,

2,3 сторонам