Рішення № 6973923, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р.                     Справа № 37/294                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (Позивач), м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Денис В”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 33012369

про: стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3155, 08 грн., за послуги з обслуговування орендаря у розмірі 149, 79 грн., пені у сумі 245,39 грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – не з’явився;

від Позивача – Слепов Д.Ю. (за довіреністю б/н від 24.11.2009 р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 25.11.2009р. на 08.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (Позивач), м. Маріуполь (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Денис В”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3155, 08 грн., за послуги з обслуговування орендаря у розмірі 149, 79 грн., пені у сумі 245, 39 грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 2104-О від 05.06.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди № 2104-О від 05.06.2009р., акти прийому-передачі нежитлового приміщення в будинку, розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 29, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.16-22, 34), у тому числі – письмові пояснення, якими наведене додаткове обґрунтування і всі складові заявлених вимог.

Заявою, наданою в судовому засіданні 08.12.2009р. (а.с.33), Позивач визначив реквізити отримувача стягуваних коштів.

Відповідач надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.28-31), проте письмово свою позицію до відома суду не довів.

Прокурор та Позивач у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка і неявка прокурора у судове засідання 08.12.2009р. у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях учасників справи, дослідивши її матеріали та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя №2104-О (а.с.а.с. 6,7), згідно п.п.1.1, 7.1. якого Позивач на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16.04.2009р. №159/1 передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Менделєєва, 24/61, загальною площею 504,30 кв. м., для використання під офіс, строком до 05.05.2010р.

При цьому, за змістом п. 1.1. договору сторонами визначено, що об’єкт оренди має наступне інженерне забезпечення: холодне та гаряче водопостачання, газо-, елетро- та тепло забезпечення, засоби зв’язку (відсутність певних складових за змістом цього пункту мала визначатися їх закресленням, чого наразі не має місця).

Перебування об’єкту оренди в комунальній власності підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.а.с.19, 20).

Відповідно до приписів п. 3.2 договору Орендар, серед іншого, зобов’язаний: вчасно та в повному обсягу сплачувати Одержувачу орендну плату; за послуги з обслуговування Орендаря сплачувати Орендодавцю суму в розмірі 121,03грн. щомісяця не пізніше 19 числа поточного місяця.

Згідно умов п.п.4.2., 4.3. зазначеного договору сторонами встановлені наступні умови розрахунків:

·          Орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі 2526,54грн., згідно рішення Маріупольської міської ради та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача, яким визначений місцевий бюджет Жовтневого району м. Маріуполя, не пізніше останнього дня поточного місяця з урахуванням індексу інфляції;

·          Оплата здійснюється щомісяця. Орендар зобов’язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії Управління міського майна. Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Умовами п. 6.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

05.05.2009р. об’єкт оренди був наданий Відповідачу, про що сторони склали відповідний акт прийому-передачі (а.с.12). При цьому, за змістом означеного акту об’єкт оренди не має жодного інженерного забезпечення, визначеного п. 1.1. договору.

12.06.2009р. орендоване приміщення було повернуто Позивачу у тому ж самому стані відносно інженерного забезпечення, про що сторони склали відповідний акт прийому-передачі (а.с.13). При цьому, згідно змісту листа Позивача від 07.12.2009р. №04-4/2211 (а.с.31) вбачається, що згідно виноску Донбаської національної академії будівництва і архітектури 2007р. (а.с.а.с.29,30), технічний стан будівлі, в якій розташовані орендовані приміщення, визначається як аварійним.

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Позивачем за період з травня по червень 2009р. включно нарахована заборгованість з орендної плати у сумі 3155,08грн. та за послуги обслуговування в сумі 149,79грн., а також – пеня у розмірі 245,39гривень.

Як вбачається із змісту наявних документів та наданих у судовому засіданні пояснень учасників справи Відповідачем сплата стягуваних не здійснена, у зв’язку з чим Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач своєї позиції до відома суду у формі відзиву не довів.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.33), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, пов’язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов’язань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення уточнити реквізити отримувача стягуваних сум, конкретизувавши у такий спосіб заявлені вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 2104-О від 05.06.2009р. на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

При цьому, встановлення сторонами у договорі додаткових зобов’язань, що безпосередньо не входить до суті правовідносин за певним видом договору (тобто запровадження змішаних правовідносин), у даному випадку – зобов’язання щодо оплати послуг з обслуговування - узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 2104-О від 05.06.2009р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.1 ст.286 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Разом із тим, згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України орендна плата є платою саме за користування майном на умовах відповідного договору. Відтак, наявність і можливість користування об’єктом оренди є обов’язковою умовою існування обов’язку із внесення орендних платежів, що у повній мірі узгоджується із ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 765 Цивільного кодексу України та п. 3.1. договору оренди № 2104-О від 05.06.2009р. на Орендодавця покладений обов’язок передати відповідне приміщення Орендарю, і згідно ч. 4 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ч. 1 ст. 767 Цивільного кодексу України об’єкт оренди має бути у комплекті та стані, що відповідають умовам договору і його призначенню.

Як було встановлено судом, під час приймання об’єкту оренди в акті від 05.05.2009р. (а.с.12) було застережено про відсутність жодних складових інженерного забезпечення, передбачених п. 1.1. договору, що унеможливлює застосування презумпції належності переданого об’єкту оренди у розумінні ч. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України та дає суду підстави для висновку про неналежність виконання Орендодавцем зобов’язань за договором оренди в частині надання приміщення у належному технічному стані. При цьому, передбачений пп. е) п.3.1. договору оренди обов’язок Орендаря за власні кошти здійснювати поточний та капітальний ремонт об’єкту оренди, є лише домовленістю згідно ст.776 Цивільного кодексу України, яка не звільняє Орендодавця від обов’язку передати об’єкт оренди у стані, визначеному договором згідно приписів наведених вище норм.

За висновком суду, характер дефектів об’єкту оренди, а саме – відсутність обумовленого договором холодного та гарячого водопостачання, газо-, елетро- та теплозабезпечення, і засобів зв’язку об’єктивно унеможливлює використання приміщення за визначеним у договорі цільовим призначенням – під офіс, оскільки означені умови несумісні із належною діяльністю персоналу та є неприйнятними для відвідувачів.

Беручи до уваги, що Орендар не відповідав за стан приміщення до моменту його отримання в оренду від Позивача у незадовільному (аварійному) стані, неможливість використання об’єкту оренди за цільовим призначенням об’єктивно не може бути наслідком дій Відповідача та утворювати підстави для його відповідальності. При цьому суд наголошує, що за змістом договором оренди сторонами не узгоджувалися відповідні дефекти технічного стану орендованого приміщення як такі, що є прийнятними для Орендаря. Відтак, за відсутністю доказів усунення Орендодавцем недоліків орендованого приміщення, суд, керуючись ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України дійшов висновку про звільнення Відповідача від орендної плати за весь час орендних правовідносин, що унеможливлює задоволення позовних вимог про її стягнення та кваліфікацію відповідних сум як заборгованості.

Передбачене законом звільнення від орендних платежів унеможливлює існування факту порушення зобов’язання щодо їх внесення, як обов’язкової умови за змістом ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України для настання наслідків у вигляді нарахування та стягнення пені. Дійсно, відсутність порушення певного суб’єктивного права/інтересу відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України зумовлює неможливість застосування судом будь-якого способу судового захисту (відновлення) права/інтересу від неіснуючого порушення.

Отже, вимоги про стягнення пені судом також відхиляються як юридично неспроможні.

Ця саме позиція у повній мірі стосується і вимог про стягнення заборгованості за послуги з обслуговування Орендаря, адже надання та отримання цих послуг безпосередньо пов’язано із користуванням об’єктом оренди.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Заявник позову згідно п. 30 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 58, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Денис В”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 33012369) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3155,08 грн., за послуги з обслуговування орендаря у розмірі 149, 79 грн., пені у сумі 245,39 грн. – у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.12.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя