Рішення № 6973748, 07.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.09 р. Справа № 33/196

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євромарк” м.Львів

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Донецьк

про стягнення суми боргу 33466,72грн., інфляційної складової 4449,67грн., 3% річних 786,06грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 СПД

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 30.11.2009р. було оголошено перерву до 07.12.2009р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.08.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євромарк” м.Львів до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення суми боргу 33466,72грн., інфляційної складової 4449,67грн., 3% річних 786,06грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 26.08.2009р. 09год. 50хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір комісії № 00000002 від 23.11.2006р., додаток № 1 до договору, акт взаєморозрахунків станом на 30.11.2008р., претензію від 04.12.2008р., підсумкові накладні, розрахунок суми позову, неналежне виконання відповідачем умов договорів, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані штрафні санкції.

Відповідач у відзиві від 12.10.2009р. заперечує проти позовних вимог частково, посилаючись на відсутність порядку оформлення звіту про реалізацію товару.

Надані позивачем пояснення від 30.11.2009р. долучені судом до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

23.11.2006р. між Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Євромарк” (Комітент) був укладений договір комісії за № 00000002 (далі за текстом договір), згідно пункту 1.1. якого Комісіонер зобовязався за дорученням Комітента за комісійну плату укласти за рахунок Комітента, але від свого імені, договір щодо продажу товарів, передбачених договором (далі товар).

Конкретні умови договору щодо кількості, асортименту та мінімальної ціни продажу товару наводяться у видаткових накладних, що оформляються на кожну партію товару, що передається відповідно до умов договору. У випадку зміни асортименту, кількості чи вартості товару, який передається Комісіонеру, Сторони оформляють коригуючи документи відповідно до вимог чинного законодавства (п.1.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 22.11.2007р. (п.п.8.1., 8.2. договору). Згідно умов договору від 23.11.2007р. до договору комісії були внесені зміни щодо строку дії договору, а саме: договір комісії набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 22.11.2008р.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Позивачем за договором на комісію відповідачу передано товар.

Згідно пунктів 5.1. та 5.2. договору, комісійна плата Комісіонерові у розмірі 35% від вартості фактично проданого товару сплачується шляхом утримання Комісіонером належних останньому сум з грошових коштів, які надійшли до Комісіонера для Комітента за договорами купівлі-продажу із третіми особами. таке утримання Комісіонер робить по факту продажу товарів третім особам. Грошові кошти, належні Комітенту за договорами купівлі-продажу із третіми особами, за вирахуванням належної Комісіонеру винагороди, виплачуються Комісіонером Комітенту протягом одного робочого дня по закінченню тижня одночасно з подачею звіту відповідно до п.2.1.6 договору.

Пункту 2.1.6. договору передбачає обовязок Комісіонера надавати протягом одного робочого дня по закінченні тижня звіт Комітенту про виконання його доручення та передати Комітентові все одержане за договором купівлі-продажу із третіми особами в строк та на умовах відповідно до п.5.2. договору.

Із матеріалів справи вбачається, що передбачені договором звіти про виконання доручення Комітента за договором та докази оформлення договорів купівлі-продажу із третіми особами до суду не надано.

У позові позивачем зазначено, що згідно підсумкових накладних № СВ-0000101 від 31.07.2008р., № СВ-0000113 від 31.08.2008р., № СВ-0000126 від 24.10.2008р. за договором, які позивач вважає звітами за договором, відповідачем був реалізований товар на загальну суму 52218,06грн.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що передбачені договором звіти про виконання доручення Комітента надавались Позивачеві в електронному вигляді, а долучені до матеріалів справи підсумкові накладні не є звітами за своїм змістом, а лише містять відомості про переданий Відповідачеві товар згідно умов договору.

Судом досліджені вказані відповідачем факти та встановлено, що надані до позову підсумкові накладні не є звітами за своїм змістом, як це передбачає пункт 2.1.6. договору, а лише містять відомості про переданий на комісію Відповідачеві товар згідно умов договору.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти отримання товару на комісію та часткової його реалізації.

За розрахунком позивача сума, яка підлягає сплаті Комітенту за договором, становить 33941,74грн. Відповідач (Комісіонер) перерахував Комітенту суму 475,02грн. в рахунок погашення суми боргу за договором.

Під час розгляду справи відповідач надав відомості щодо залишку товарів на складі, загальна сума залишку складає 10076,98грн.

Оскільки за договором передбачений обовязок сплати комісійної плати від вартості фактично проданого товару, то сума, яка підлягає сплаті Комітенту за договором, з урахуванням проведеної оплати, становить 23389,74грн.

Зважаючи на вищевикладене та на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати суми боргу в повному обсязі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає сума боргу в розмірі 23389,74грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення інфляційної складової 4449,67грн., 3% річних 786,06грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума інфляційної складової становить 4449,67грн., сума 3% річних становить 786,06грн.

Згідно договору комісійна плата підлягає сплаті від вартості фактично проданого товару, а встановити момент реалізації товару Відповідачем неможливо, оскільки у матеріалах справи відсутні звіти про виконання доручення Комітента та не надано договорів купівлі-продажу із третіми особами, які б підтверджували момент реалізації Товару. Отже, позивачем не визначений момент з якого ним нараховані індекс інфляції та 3% річних, а тому не визначений час прострочення оплати за договором.

На підставі зазначеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 615, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євромарк” м.Львів до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Донецьк про стягнення суми боргу 33466,72грн., інфляційної складової 4449,67грн., 3% річних 786,06грн. задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Донецьк (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, 85000; адреса місця здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євромарк” м.Львів (вул.Листопада, 16, м.Львів, 79034; ЄДРПОУ 34462114; р/р 2600201073573 в ПЛФ ВАТ „Кредо банк”, МФО 325365) суму боргу в розмірі 23389,74грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 233,90грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 71,31грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 07.12.2009р.

Суддя

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.