Рішення № 6973746, 03.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.09 р.                     Справа № 40/102пн                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі судового засідання Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного учбово-виробничого підприємства „Автодом” м.Макіївка, Донецької області

до відповідача: Державного підприємства „Макіїввугілля” м.Макіївка, Донецької області

про

- визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення учбового пункту, яке розташоване за адресою: м. Макіївка - 26, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53 у Гірницькому районі, складеного 28.12.1998р. між Шахтою ім. В.І. Леніна Холдінгової компанії “Макіїввугілля” та Приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом”;

- визнання права власності за приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом” за договором купівлі-продажу від 28.12.1998р. на приміщення учбового пункту 1949 року забудови, яке розташоване за адресою: м.Макіївка – 26, с.Леніна, пр.Генерала Данилова, 53,

За участю представників сторін :

від позивача: Шохов А.В. – директор

від відповідача: Бесіда Ю.О. – за дов., Миротадзе Д.Б. – за дов.

СУТЬ СПОРУ:

          Приватне учбово-виробниче підприємство “Автодом” м.Макіївка звернулося до Державного підприємства “Макіїввугілля” м.Макіївка з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення учбового пункту, яке розташоване за адресою: м. Макіївка - 26, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53 у Гірницькому районі, складеного 28.12.1998р. між Шахтою ім. В.І. Леніна Холдінгової компанії “Макіїввугілля” та Приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом”; визнання права власності за приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом” за договором купівлі-продажу від 28.12.1998р. на приміщення учбового пункту 1949 року забудови, яке розташоване за адресою: м.Макіївка – 26, с.Леніна, пр.Генерала Данилова, 53.

Позивач свої вимоги обґрунтував укладеним між сторонами 28.12.1998р. договором купівлі-продажу приміщення учбового пункту, 1949 року забудови, прибутковим касовим ордером № 12 від 08.01.1999р., яким позивач вніс кошти в касу відповідача за вказаним договором купівлі-продажу та актом прийому-передачі № 1 від 08.01.1999р. згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв у власність приміщення учбового пункту, 1949 року забудови.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2008р. позовні вимоги задоволено частково, визнано за приватним учбово-виробничим підприємством "Автодом" право власності на приміщення учбового пункту, 1949 року забудови, загальною площею 791,5 кв. м, розташоване за адресою: м. Макіївка –26, Гірницький район, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53. У задоволенні позовних вимог в частині визнання господарського зобов'язання, зокрема, договору купівлі-продажу приміщення учбового пункту, 1949 року забудови, загальною площею 791,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Макіївка–26, Гірницький район, с.Леніна, пр.Генерала Данилова, 53, дійсним відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2008р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд та вказано, що під час нового розгляду необхідно вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. справу № 40/102пн було передано на розгляд судді Манжур В.В.

          Під час нового розгляду представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Під час нового розгляду відповідач у відзиві від 11.08.09р. за № 08-81/508 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

          28.12.1998р. між Шахтою ім.В.І.Леніна Холдингової компанії „Макіїввугілля” (Продавець) та Приватним учбово-виробничим підприємством „Автодом” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (далі за текстом – договір), згідно умов якого Продавець продає, а Покупець покупає приміщення Учбового пункту загальною площею 791,5 кв.м за адресою: м.Макіївка-26, пр.Генерала Данилова, 53.

          Згідно пункту 8.3. договору, договір вступає в силу з моменту його укладання.

Частина 1 статті 47 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент вчинення правочину, встановлює, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

          В пункті 3.1. договору сторони узгодили, що Покупець придбає право власності на майно з моменту повної оплати за нього. Договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

          Отже, законодавством, що діяло на момент вчинення правочину, не передбачена обов’язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

          За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст.224 Цивільного кодексу Української РСР).

На час здійснення господарської операції по відчуження нерухомості, сторонами перевірено та зазначено у пункті 1.2 договору те, що майно належить Продавцю на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91р. м.Київ “Про розподіл державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно –територіальних одиниць ( комунальної власності)”.

          Згідно п.2.1. договору ціна майна становить 37508,00грн. з урахування ПДВ, згідно експертного висновку від 01.12.1998р. Отже, сторони дійшли згоди щодо визначення ціни за договором.

У даному випадку позивачем належним чином виконані умови договору та в повному обсязі сплачено суму згідно прибуткового касового ордеру № 12 від 08.01.1999р.

Факт передачі предмету договору підтверджено актом прийому-передачі № 1 від 08.01.1999р., складеного та підписаного сторонами, що відповідає вимогам диспозитивної норми зазначеної в п.3.1. договору.

Судом досліджений наданий до справи статут Державного відкритого акціонерного товариства ордена трудового Червоного Прапора шахтоуправління імені В.І.Леніна – дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Макіїввугілля”, згідно якого вказане товариство є правонаступником Державного відкритого акціонерного товариства шахти імені В.І.Леніна та шахти імені А.Б.Батова.

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України № 22 від 23.01.2003р. ВАТ ДХК „Макіїввугілля” та державні відкриті акціонерні товариства – дочірні підприємства ДХК „Макіївугілля”, у тому числі „Ордена Трудового Червоного Прапора шахта імені В.І.Леніна”, були реорганізовані шляхом злиття та створення на їх базі державного підприємства (ДП) „Макіїввугілля”, яке згідно п.9 зазначеного наказу є правонаступником реорганізованих державних відкритих акціонерних товариств – дочірніх підприємств ДХК „Макіївугілля”.

Згідно наданих суду доказів та пояснення представників сторін судом встановлено, що договір було складено в письмовій формі з вказанням всіх істотних вимог, підписаний уповноваженими особами. Крім того, сторони фактично виконали прийняті на себе зобов’язання, а саме: Продавець передав нерухоме майно Покупцю, а Покупець прийняв нерухоме майно, та, крім того, здійснив за нього оплату в розмірі встановленому договором. То б то обидві сторони фактично виконали вище вказаний договір.

Під час нового розгляду справи судом досліджено питання щодо надання дозволу та погодження на продаж об’єкту нерухомості та встановлено наступне:

Відповідно до ст.37 Закону України „Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Статтею 10 Закону України "Про підприємства в Україні" від 4 липня 1991 року № 1292-XII, який діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами, передбачено, що відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України, а Положенням Фонду державного майна України Про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю від 7 серпня 1995 року № 1020, яке було чинним на день вчинення правочину, встановлено, що у разі відчуження шляхом продажу загальнодержавного майна рішення приймається безпосередньо підприємством. При цьому дозвіл на продаж дає орган державного управління, уповноважений управляти майном, що належить до загальнодержавної власності, або Фонд державного майна України, при умові обов'язкового погодження з відповідним міністерством (відомством).

На момент укладання спірного договору, шахта ім.В.І.Леніна входила до складу державної холдінгової компанії «Макіївугілля», яке було господарським товариством.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про господарські товариства» та Статутом шахти ім.В.І.Ленина, Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність.

Таким чином, дозвіл фонду державного майна при відчуженні майна не вимагається, так як майно є власністю товариства, тобто товариство самостійно на той час мало право здійснювати відчуження майна.

Виходячи із змісту ст.6 ЦК Української РСР не передбачає такого способу захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання договору діючім, і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу виконання якого виник спір, ані будь-яким законом України.

          При розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з’ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

          У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 47 ЦК Української РСР. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

          Зважаючи на вищевикладене, вимоги позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення учбового пункту, яке розташоване за адресою: м.Макіївка - 26, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53 у Гірницькому районі, складеного 28.12.1998р. між Шахтою ім. В.І.Леніна Холдінгової компанії “Макіїввугілля” та Приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом”, задоволенню не підлягають.

          Стосовно заявлених позовних вимог про визнання права власності за приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом” за договором купівлі-продажу від 28.12.1998р. на приміщення учбового пункту 1949 року забудови, яке розташоване за адресою: м.Макіївка – 26, с.Леніна, пр.Генерала Данилова, 53, суд зазначає наступне:

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щоддо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

          Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом прийнято до уваги, що позов про визнання – це превентивна норма захисту права і такий позов може пред’являтися у тому випадку, коли право ще не порушено, але існує загроза його порушення. За приписами норми права діючої у той час, зокрема ст. 49 Закону України ”Про власність” правомірність володіння майном визначається судом.

          Тобто, позов про визнання права власності може пред’являтися за відсутності порушення права, однак зацікавлена особа, яка звертається до суду з таким предметом позову, повинна довести та надати докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, у тому числі висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.

Факт необхідності захисту права власності доведено позивачем та підтверджується матеріалами справи та доказами на їх підтвердження.

          У даній справи право власності на спірне приміщення перейшло до позивача згідно укладеного між Шахтою ім.В.І.Леніна Холдингової компанії „Макіїввугілля” (Продавець) та Приватним учбово-виробничим підприємством „Автодом” (Покупець) договору купівлі-продажу від 28.12.1998р.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача щодо визнання права власності за приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом” за договором купівлі-продажу від 28.12.1998р. на приміщення учбового пункту 1949 року забудови, яке розташоване за адресою: м.Макіївка – 26, с.Леніна, пр.Генерала Данилова, 53, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі керуючись Прикінцевими та перехідними положеннями, ст.ст.328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 47, 224 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 4, 37 Закону України “Про власність”, ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Приватного учбово-виробничого підприємства „Автодом” м.Макіївка, Донецької області до Державного підприємства „Макіїввугілля” м.Макіївка, Донецької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення учбового пункту, яке розташоване за адресою: м. Макіївка - 26, с.Леніна, пр. Генерала Данилова, 53 у Гірницькому районі, складеного 28.12.1998р. між Шахтою ім. В.І.Леніна Холдінгової компанії “Макіїввугілля” та Приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом”; визнання права власності за приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом” за договором купівлі-продажу від 28.12.1998р. на приміщення учбового пункту 1949 року забудови, яке розташоване за адресою: м.Макіївка – 26, с.Леніна, пр.Генерала Данилова, 53, – задовольнити частково.

          Визнати за Приватним учбово-виробничим підприємством „Автодом” м.Макіївка (пр.Генерала Данилова, 53, м.Макіївка, Донецька область, 86126; ЄДРПОУ 86126) право власності за договором купівлі-продажу від 28.12.1998р. на приміщення учбового пункту 1949 року забудови, яке розташоване за адресою: м.Макіївка – 26, с.Леніна, пр.Генерала Данилова, 53.

Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля” м.Макіївка, Донецької області (пл.Радянська, 2, м.Макіївка, Донецька область, 86157; ЄДРПОУ 32442295) на користь Приватного учбово-виробничого підприємства „Автодом” м.Макіївка, Донецької області (пр.Генерала Данилова, 53, м.Макіївка, Донецька область, 86126; ЄДРПОУ 86126) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Приватного учбово-виробничого підприємства „Автодом” м.Макіївка, Донецької області до Державного підприємства „Макіїввугілля” м.Макіївка, Донецької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення учбового пункту, яке розташоване за адресою: м. Макіївка - 26, с.Леніна, пр. Генерала Данилова, 53 у Гірницькому районі, складеного 28.12.1998р. між Шахтою ім. В.І.Леніна Холдінгової компанії “Макіїввугілля” та Приватним учбово-виробничим підприємством “Автодом” – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 03.12.2009р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2., У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.