Рішення № 6973734, 03.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.09 р.                     Справа № 21/225                               

Позивач: Закрите акціонерне товариство “Сєвєродонецьке об’єднанняАзот” м. Сєвєродонецьк

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 51 986,96грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Масловський О.В. - юр. за дов.

відповідача: Швидка Ю.В. - юр., Мурсалов Зафір Аганасіб огли – заст. нач. ст. Рубіжне

Закритим акціонерним товариством “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред’явлено позов про стягнення збитків, які виникли у зв’язку з несхоронним перевезенням вантажу (бензол), відправленого позивачу 18.06.09р. за залізничною накладною №46079354 у вагоні-цистерні № 50210681, у сумі 51 986,96грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що після прибуття цистерни на станцію призначення перевіркою маси вантажу була встановлена нестача, яка підтверджена комерційним актом. Нестача, на його думку, виникла у зв’язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Донецька залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посиланням на те, що:

-          вантаж у цистерну завантажений засобами відправника, який і має нести відповідальність за усі наслідки неправильності відомостей, зазначених у накладній;

-          невідповідність номера одного запірно-пломбувального пристрою “Варта-Універсал М” з 6-ти, які були на цистерні, не дають підстави вважати про наявність крадіжки вантажу під час перевезення;

-          доступу до вантажу під час його транспортування залізницею не було.

Розгляд справи закінчено 03.12.2009р.

Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалась перерва до 16-00год. 03.12.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

18.06.09р. ВАТ “Запорожкокс” по залізничній накладній №46079354 у вагоні-цистерні № 50210681 відвантажило позивачу бензол. За даними накладної:

·          вага нетто вантажу - 57,7т, брутто 80,25т, вага тари перевірена – 22,55т;

·          цистерна вантажовідправником була опломбована 6-ма запірно-пломбувальними пристроями “Варта-Універсал М” (ЗПП) №№ В-184685, В-184684, В-184700, В-184695, В-184690, В-184698.

Позивач є покупцем бензолу за договором № 1812, укладеним 22.07.08р. з ВАТ “Запорожкокс”. За цим договором ціна 1т бензолу кам’яновугільного для синтезу (вищий сорт) – 1 704,00грн. (з ПДВ).

На станцію призначення зазначена цистерна прибула 21.06.09р., де на підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу без одного ЗПП, про що станцією Рубіжне був складений акт загальної форми від 21.06.09р. №66 “Р”) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Рубіжне Донецької залізниці.

За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт АЭ 649142/11 від 21.06.09р., згідно з яким:

·          по документу значиться 6 (шість) ЗПП, з них ЗПП № В-184698 на вагоні відсутній, фактично на вагоні знаходивсь ЗПП № Ф184615;

·          зважування вагону проводилося на електронних динамічних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці;

·          вага нетто зважування вантажу 31,28 т (брутто 53,83 т, тари з документу 22,55 т), нестача вантажу складає 26,42 т проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці – заступником начальника станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший; з боку одержувача – начальником служби з комерційних і претензійних питань.

Позивач просить стягнути з винної сторони збитки, які виникли у зв’язку з несхоронністю вантажу, у сумі 51 986,96грн., у тому числі:

- 43 060,08грн. - вартість нестачі 25,27т бензолу (з урахуванням норми недостачі);

- 8 926,88грн. – залізничний тариф за перевезення втраченого вантажу.

Зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що доступу до вантажу під час перевезення не було і нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відсутність одного ЗПП на цистерні і наявність ЗПП, яким вантажовідправником цистерна не пломбувалась, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 43 060,08грн. із розрахунку: 25,27т (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 2%) х 1 704,00грн. (вартість 1т бензолу, зданого до перевезення + ПДВ).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково у сумі 43 060,08грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки ч.4 ст.114 Статуту залізниць України на залізницю покладений обов’язок відшкодування стягнутої за цей вантаж провізної плати поряд із відшкодуванням збитків тільки у разі втрати вантажу, тобто у разі повної втрати вантажу, чого у даному випадку не було.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2, ч.4 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600101511508 у Донецькій філії Укрексімбанку, МФО 334817, п/р 260390600019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке об’єднання Азот” (93403, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 5, п/р 26004043360401 у АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33270581) 43 060,08грн. основного боргу (вартість нестачі), 430,60грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 195,48грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                               

Надруковано примірників: 1 – до справи; 1 – позивачу; 1 – відповідачу. Виконала: Тел.381-91-18