Рішення № 6973585, 03.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.09 р.                     Справа № 53/376                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інверт” м. Полтава (код ЄДРПОУ 30668247)

до відповідача приватного підприємства “Топаз-Регіон” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31243891)

про стягнення основного боргу в сумі 17451,12 грн., пені в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки в сумі 8066,50 грн., пені в розмірі ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочки в сумі 528,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Грущенко О.А. за довіреністю № 6 від 10.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився

Господарським судом міста Києва 26.06.2009 р. порушено провадження у справі № 53/376 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інверт” до приватного підприємства “Топаз-Регіон” про стягнення заборгованості в сумі 28549,13 грн.

Ухвалою від 14.09.2009 р. справу № 53/376 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 25.09.2009 р. справа № 53/376 призначена до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 12.11.2009 року строк вирішення спору продовжений до 24.12.2009 року.

У порушення вимог ухвал суду від 25.09.2009 р., 20.10.2009 р., 12.11.2009 р. відповідач в судові засідання 20.10.2009 р., 12.11.2009 р., 03.12.2009 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Державного комітету статистики України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21–10/5860 від 26.08.2009 р., з якої вбачається, що приватне підприємство “Топаз-Регіон”, ідентифікаційний код 31243891, зареєстровано за адресою: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12. Саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне:

26.01.2007 р. сторони уклали договір поставки № 10, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався виготовити та передати у власність замовника (відповідача) кондитерські вироби – цукрове печиво, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах, вказаних у договорі.

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що найменування (асортимент), кількість та ціна товару відображені в накладній на товар, що є невід’ємною частиною даного договору. Ціна товару відображується в підписаному обома сторонами протоколі погодження цін, що є невід’ємною частиною договору. У випадку зміни ціни на товар сторони погоджують ціни шляхом підписання нового протоколу.

Згідно п. 2.2 договору замовнику надається відстрочка оплати переданого йому товару строком на 20 календарних днів з моменту передачі товару або документів.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагає його розірвання або зміни, договір вважається пролонгованим на новий строк. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 10 від 26.01.2007 р. ним у період з 06.02.2009 р. по 03.03.2009 р. було передано товар відповідачу за видатковими товарно–транспортними накладними: № 0–00000049 від 06.02.2009 р. на суму 9333,21 грн.; № 0–00000113 від 03.03.2009 р. на суму 11551,12 грн. Станом на день подачі позову до суду відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 3433,21 грн. (згідно банківської виписки від 26.02.2009 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи), тобто сума заборгованості склала 17451,12 грн. (9333,21 грн. + 11551,12 грн. – 3433,21 грн. = 17451,12 грн.), що підтверджується, на думку позивача, вказаними видатковими товарно–транспортними накладними, податковими накладними № 49 від 06.02.2009 р., № 113 від 03.03.2009 р., довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, виданими на уповноважену особу відповідача – Ксенофонтова А.В., рахунками–фактурами № 0–00000049 від 06.02.2009 р., № 0–00000113 від 03.03.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, як вказано в позовній заяві, вартість отриманого за договором товару в повному об’ємі не сплатив. Вважаючи, що він порушив п. 2.2 договору щодо здійснення оплати партії товару з відстроченням платежу на 20 календарних днів з моменту передачі товару або документів, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

11.11.2009 р. до суду надійшла заява № 04/10–09 від 04.11.2009 р., в якій позивач змінює підставу позову з договору поставки № 10 від 26.01.2007 р. на позадоговірні відносини, які засновані на усній домовленості купівлі–продажу та спірних накладних. В даній заяві позивач змінює розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 17451,12 грн., інфляцію в розмірі 410,94 грн., 3% річних в сумі 132,24 грн., пеню в розмірі 528,97 грн. До заяви позивач додав нові розрахунки пені, інфляції та 3% річних. При цьому заяви від позивача в установленому порядку про відмову від пені в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки в сумі 8066,50 грн. не надходило, тому суд розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 26589,77 грн. (в тому числі пені в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки в сумі 8066,50 грн.). Заяву про зміну підстави позову та розміру позовних вимог суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових товарно–транспортних накладних та рахунків, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових товарно–транспортних накладних, видача довіреностей на особу, уповноважену на отримання товарно–матеріальних цінностей, здійснення часткової оплати товару згідно банківської виписки, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару. Спірні видаткові товарно–транспортні та податкові накладні, рахунки–фактури, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, банківська виписка не містять посилання на договір, як на підставу передачі товару або його оплату.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Усним договором купівлі-продажу та іншими актами цивільного законодавства конкретний строк оплати за товар для даних правовідносин між сторонами у даній справі не встановлений.

В даному випадку законом передбачена спеціальна норма – ст. 692 ЦК України для врегулювання виключно правовідносин купівлі–продажу (поставки) товару. Вказана норма встановлює для покупця термін оплати за товар, який згідно статей 251, 252 ЦК України визначається вказівкою на подію, яка має неминуче настати (прийняття товару або товаророзпорядчих документів). Терміном є певний момент у часі з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін може бути визначений актом цивільного законодавства (в нашому випадку – це ст. 692 ЦК Україна). Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з того, що за видатковою товарно-транспортною накладною № 0–00000049 товар був переданий 06.02.2009 р., термін оплати для відповідача наступив 09.02.2009 р. (з урахуванням вихідних днів на підставі статей 253, 254 ЦК України). За видатковою товарно-транспортною накладною № 0–00000113 товар був переданий 03.03.2009 р., термін оплати для відповідача наступив 04.03.2009 р. Тобто, встановлений ст. 692 ЦК України термін оплати за отриманий товар по спірним накладним для відповідача наступив.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом термін вартість отриманого від позивача товару на суму 17451,12 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання відповідачем позивач на підставі ст. 231 ГК України нарахував пеню в розмірі 528,97 грн. (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.

Позивач в обґрунтування нарахування пені посилається на ст. 231 ч. 6 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проаналізувавши вказану норму суд дійшов висновку, що позивач невірно тлумачить її зміст, оскільки мова йде не про конкретний розмір пені, а про метод обчислення. Облікова ставка по суті є лише засобом вимірювання розміру пені, тому що в договорі сторони можуть передбачити пеню в розмірі декількох облікових ставок (одна, дві, три). Законом конкретний розмір пені не передбачений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Усним договором купівлі–продажу розмір пені також не передбачений.

Таким чином розмір однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, для нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, переданого за спірними видатковими товарно–транспортними накладними на виконання умов усного договору купівлі–продажу, застосовувати не можна. У зв’язку з відсутністю належних доказів щодо домовленості між сторонами про застосування пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

В первісно заявлених позовних вимогах позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки в сумі 8066,50 грн., нараховану на підставі п. 5.2 договору № 10 від 26.01.2007 р. Враховуючи зміну підстави позовних вимог з вказаного договору на усний договір купівлі–продажу, суд дійшов висновку, що прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем наступило внаслідок порушення норми закону (ст. 692 ЦК України), а не умов договору. Таким чином, застосування до відповідача пені, передбаченої п. 5.2 договору № 10 від 26.01.2007 р., за прострочення оплати товару, переданого згідно усного договору купівлі–продажу, суд вважає безпідставним, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8066,50 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 132,24 грн. та інфляцію в розмірі 410,94 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нових розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 410,94 грн. та 3% річних в сумі 132,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Топаз-Регіон” (юридична адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12; код ЄДРПОУ 31243891; рахунок 26000104182101 в КБ „Експо–банк” в м. Києві, МФО 322294) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інверт” (юридична адреса: 36022, м. Полтава, вул. Вузька, 19; код ЄДРПОУ 30668247; рахунок 26007300161001 в ПРУ КБ „Приватбанк” м. Полтава, МФО 331401) суму 17994,30 грн. (а саме: основний борг на суму 17451,12 грн., інфляцію в сумі 410,94 грн., 3% річних в розмірі 132,24 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 179,94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211,48 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочки в сумі 8066,50 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочки в сумі 528,97 грн.

У судовому засіданні 03.12.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Нєразік М.М., тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області