Рішення № 6973462, 23.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.09 р.                     Справа № 22/100                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31297292

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32516492

про стягнення 88 766,06грн.

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32516492

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 31297292

про стягнення 6 000,00грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Климович В.П. – директор (паспорт);

від відповідача:Лазарєва Л.Л.- довіреність №7295 від 09.11.2008 року,-

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, про стягнення 88 766,06грн., у тому числі 82 485,53грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 527,21грн. пені, 753,32грн. 3% річних.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договорів постачання №1339 від 22.06.2006р. та №2511 від 12.12.2007р., а також простроченні грошового зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір постачання №1339 від 22.06.2006р., додаткові умови постачання товару від 22.06.2006р. до договору постачання №1339 від 22.06.2006р., протокол розбіжностей від 22.06.2006 р. до договору постачання №1339 від 22.06.2006р., угоду про постачання товару від 22.06.2006р. до договору постачання №1339 від 22.06.2006р., додаток до угоди про постачання товару від 22.06.2006р., додаткову угоду від 03.03.2007р. до договору постачання №1339 від 22.06.2006р., специфікацію від 18.08.2008р., специфікацію від 12.09.2006р., специфікацію від 12.09.2006р., специфікацію б/д, специфікацію від 28.11.2006р., специфікацію від 28.11.2006р., специфікацію від 11.10.2006р., специфікацію від 15.03.2007р., специфікацію від 24.05.2007р., специфікацію від 06.06.2007р. до договору постачання №1339 від 22.06.2006р., відомість розрахунків за договором постачання №1339 від 22.06.2006р., договір постачання №2511 від 12.12.2007р., додаткові умови постачання товару від 12.12.2007р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., угоду про постачання товару від 12.12.2007р. до договору №2511 від 12.12.2007р., додаток до угоди про постачання товару від 12.12.2007р., протокол розбіжностей до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., додаткову угоду №3 від 30.12.2007р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., специфікацію б/д, специфікацію від 29.05.2008р., специфікацію від 19.02.2009р., специфікацію від 19.02.2009р., специфікацію від 19.02.2009р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., відомість розрахунків за договором №2511 від 12.12.2007р., акт звіряння взаємних розрахунків №5 від 31.05.2009р., акт звіряння розрахунків №АМ-0010257 станом на 01.07.2009р., розрахунок ціни позову, роздруківку електронного листа від 15.06.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.49, 173, 193, 217-220, 224, 229, 230, 232, 237 Господарського кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію суду 10.11.2009 року надано заяву про уточнення позовних вимог у зв’язку з частковим поверненням товару Відповідачем, згідно якої Позивач просив суд стягнути з ТОВ „Торгівельний будинок „Аматор” суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 80 972,40грн., пеню в розмірі 6 180,94грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 893,18грн.

Представник Відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що розрахунки між сторонами за умовами п. 5.5 договорів здійснюються після спливу 30 (тридцяти) банківських днів з моменту реалізації. Проте, станом на дату звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості поставлений товар не був реалізований в повному обсязі. Тому Відповідачем борг визнається у частині стягнення заборгованості за реалізований товар. В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, останній зазначив, що вони підлягають сплаті лише за час прострочення. Тобто період прострочення повинен бути чітко визначений, виходячи зі змісту п. 5.5 договорів, а саме: нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних повинно бути здійснено від дня продажу кожної одиниці товару з відстроченням платежу на 30 днів.

Ухвалою суду від 21.10.2009р. судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” про стягнення заборгованості в сумі 6 000,00грн., у тому числі 3000,00грн. основного боргу, 3 000,00грн. штрафу.

Позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первинним позовом) ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем за зустрічним позовом (Позивачем за первинним позовом) умов договору постачання №2511 від 12.12.2007р., а також простроченні грошового зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав додаткову угоду №3 від 30.12.2008р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., видаткові накладні №84 від 18.03.2009р., 85 від 18.03.2009р., акт №АМ-0013732 та підтвердження його відправлення контрагенту, рахунки-фактури №АМ-0986179 від 18.03.2009р., №АМ-0988675 від 08.09.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач за первинним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) обґрунтовує ст.ст.193, 216-218 Господарського кодексу України, ст.526 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 44, 49, 60, 61, 66, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідача за зустрічним позовом (Позивач за первісним позовом) надав відзив на дану зустрічну позовну заяву, в якому пояснив, що позов визначає частково в сумі 3000,00грн. основного боргу за перше розміщення товару у супермаркетах “Амстор” у м. Єнакієве та м.Краматорськ, заперечив проти стягнення штрафу з огляду на порушення позивачем п.1.1 Додаткових умов до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., наявність заборгованості за вказаним договором постачання та сплив шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій.

11.11.2009р. у судовому засіданні представник Позивача за зустрічним позовом заявив усне клопотання щодо проведення економічної експертизи.

В судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечив проти задоволення зустрічного позову в частині стягнення штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник Відповідача за первісним позовом, Позивача за зустрічним позовом визнав первісний позов в частині стягнення суми основного боргу, заперечив проти задоволення первісного позову в частині стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3% річних, підтримав зустрічний позов в повному обсязі.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору постачання №1339 від 22.06.2006р., з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу ( статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та пунктів 1.1, 4.2 договору Позивач (Постачальник) зобов’язується поставляти товар непродовольчого призначення відповідно до поданого Відповідачем (Покупцем) замовлення, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно сплатити його вартість.

Договір між сторонами укладено з протоколом розбіжностей.

Угодою від 22.06.2006р. сторони погодили, що постачання товару буде здійснюватись Макіївським відокремленим підрозділом „Взуттєва фабрика “Аспект” ТОВ “Донпроммаш”. Зразки печаток та підписи осіб, якими будуть скріплені документи визначені додатком до угоди про постачання товару від 22.06.2006р.

У зв’язку зі зміною Постачальником банківських реквізитів сторонами 03.03.2007р. було підписано додаткову угоду №2 до даного договору.

Згідно з видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, Постачальник передав товар загальною вартістю 708 276,07грн. Покупцеві. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами сторін на вказаних накладних. Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов пункту 3.6 договору.

Крім того, 12.12.2007р. між сторонами було укладено договір постачання №2511, за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов’язання прийняти від Покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні транспортними засобами та за свій рахунок.

Договір між сторонами укладено з протоколом розбіжностей.

Угодою від 12.12.2007р. сторони погодили, що постачання товару буде здійснюватись Макіївським відокремленим підрозділом „Взуттєва фабрика “Аспект” ТОВ “Донпроммаш”. Зразки печаток та підписи осіб, якими будуть скріплені документи визначені додатком до договору про постачання товару від 12.12.2007р.

Додатковою угодою №2 від 12.12.2007р. сторони узгодили Додаткові умови постачання товару до договору №2511 від 12.12.2007р.

Додатковою угодою №3 від 30.12.2008р. п.2.2., 2.,6, 5.9, 11.9 договору №2511 від 12.12.2007р. викладені в новій редакції.

Згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних Позивач передав товар Відповідачу. Останнім його прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах. Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Оплату поставленого товару Покупцем здійснено частково: за договором постачання №1339 від 22.06.2006р. на суму 471 370,88грн., за договором постачання №2511 від 12.12.2007р. на суму 75 445,25грн.

Крім того, Відповідачем здійснено часткове повернення отриманого товару на загальну суму 731 972,96грн.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з домовленостей, викладених сторонами в пункті 5.5 договорів, Покупець повинен кожні 30 банківських днів перераховувати на рахунок Постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з Відповідача наявної заборгованості за договором постачання №1339 від 22.06.2006р., за договором постачання №2511 від 12.12.2007р. на суму 81 833,40грн., мотивуючи позовні вимоги порушенням останнім порядку розрахунків.

В ході розгляду спору Відповідачем здійснено часткове повернення товару на суму 5727,00грн., з приводу чого Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути суму основного боргу в розмірі 79106,40грн.

Доказів сплати суми заборгованості в розмірі 79 106,40 грн. Відповідачем не надано, позов в цій частині ним визнано, тому суд, на підставі норм ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 78 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність задоволення позовних вимог в цій частині.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.2. договорів постачання №2511 від 12.12.2007р., №1339 від 22.06.2006р. за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За розрахунком Позивача, сума пені складає 6180,94грн., сума інфляційних витрат за весь час прострочення дорівнює 1866,00грн., розмір 3% річних від суми загального боргу 79106,40 грн. за вказаний Позивачем період становить 893,18грн. При цьому Позивач виходить з того, що період прострочення є 21.06.2009 року – 10.11.2009 року. Дата його початку – це наступний день після закінчення тридцятиденного строку відстрочки платежу, передбаченого умовами договорів, з дати останнього повернення товару Відповідачем.

Заперечення Відповідача щодо неправомірності розрахунку штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних, виходячи з встановленого Позивачем періоду, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Законодавством чітко регламентується порядок визначення моменту виникнення права вимоги (стаття 530 Цивільного кодексу України) та моменту закінчення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України). Тобто, оцінка правомірності встановлення періоду прострочення судом може здійснюватися лише виходячи з факту дотримання цих норм. Інших приписів щодо порядку встановлення цього періоду законодавством не передбачено. Враховуючи, що в даному випадку період прострочення Позивачем встановлено у відповідності до приписів зазначених законодавчих норм, з огляду на неможливість виходити за межі позовних вимог, суд погоджується з ним.

Суд, враховуючи наведені приписи закону, погодившись з визначенням періоду прострочення та перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку щодо їх задоволення в повному обсязі: пені в розмірі 6180,94грн., інфляційних витрат в розмірі 1866,00грн., 3% річних в розмірі 893,18 грн.

Клопотання Позивача за первинним позовом щодо застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти, що належать Відповідачеві не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального права та положення ст.ст.4-2, 4-3, 32-36 ГПК України, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване та документально підтверджене припущення, що майно, яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте враховуючи зміст позовної заяви, у відповідності до якої заявлені вимоги щодо забезпечення позову, Позивачем не представлено жодних доказів можливого суттєвого зменшення розміру грошових сум на поточному рахунку Відповідача або їх зникнення в повному обсязі, а також будь-яких підтверджень в обґрунтування ускладнення чи неможливості виконання рішення господарського суду.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання Позивача стосовно вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність необхідності у роз’ясненні питань, які потребують спеціальних знань, клопотання представника Відповідача за первинним позовом (Позивача за зустрічним позовом) щодо проведення економічної експертизи залишається без задоволення.

Ухвалою суду від 21.10.2009р. судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донпроммаш” про стягнення заборгованості в сумі 6 000,00грн., у тому числі 3 000,00грн. основного боргу, 3000,00грн. штрафу.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м. Донецьк, господарський суд встановив.

У відповідності з додатком №2 від 30.12.2008р. “Додаткові умови постачання”, укладеного сторонами до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2008р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р., Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати певних сум в порядку та розмірах, визначених означеним Додатком.

Згідно з п.1.1 Додаткових умов (в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2008р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р.) вставлено, що за розміщення товару Постачальника при першому постачанні в кожен супермаркет (суспільно-торгівельний центр) сплачується 1500грн.

23.11.2007р. та 16.12.2007р. Відповідачем здійснено постачання товару в супермаркети Позивача, які розташовані за адресою м.Єнакієве, вул.Металургів, 65а та у м.Краматорськ, вул. Маяковського, 1м. Факт постачання товарів підтверджується накладними №84 від 18.03.2009р., №85 від 18.03.2009р.

У відповідності до п. 1.1 Додаткових умов, Постачальник зобов’язаний оплатити зазначену суму за допомогою банківського переводу на рахунок Покупця протягом 3 календарних днів з моменту першої поставки товару у торгівельну мережу, супермаркет (суспільно-торгівельний центр).

Приймання-передача послуг у відповідності з п.6 Додаткових умов (в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2008р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р.) здійснюється шляхом підписання Актів виконаних робіт (послуг) у двох екземплярах, по одному екземпляру для кожної із сторін. Копія підписаного Покупцем Акту виконаних робіт (послуг) направляється на електронну адресу Постачальника або по факсу. Постачальник зобов’язаний у дводенний строк підписати направлену копію Акту або заявити свої обґрунтовані заперечення на електронну адресу Покупця. При цьому положення наведеного вище пункту передбачають, що у випадку, якщо у встановлений строк Покупець не одержить підписану копію Акт виконаних робіт (послуг) або мотивовані заперечення на нього акт вважається погодженим Постачальником, а послуги – наданими Покупцем у повному обсязі та належним чином.

Оригінали підписаних Покупцем Актів виконаних робіт (послуг) передаються представнику Постачальника під підпис або направляються поштою. Постачальник зобов’язаний у п’ятиденний строк підписати оригінал Акту та направити (передати) Покупцю.

На сплату наданих послуг відповідно до п.1.1, 6 Додаткових умов Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №АМ-0986179 від 18.03.2009р., та направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №АМ0013732 від 06.10.2009р., що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовою квитанцією №6626 від 15.10.2009р. та описом вкладення.

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач визначену умовами 1.1 Додаткових умов (в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2008р. до договору постачання №2511 від 12.12.2007р.) грошову суму в розмірі 3000,00грн. у визначений п.1.1 Додаткових умов строк не сплатив, заперечень стосовно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №АМ0013732 від 06.10.2009р. не висунув.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 3000,00грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

На момент прийняття рішення грошове зобов’язання Відповідача перед Позивачем на суму 3000,00грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та Відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, виходячи зі змісту заявлених зустрічних позовних вимог до складу ціни позову також входить нарахований у відповідності з п.7 Додаткових умов штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу, що складає 3000,00грн.

Пунктом 7 Додаткових умов встановлено, що за порушення строків оплати, передбачених цими Додатковими умовами, понад 3 календарних дні, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 100% від сум простроченого платежу.

Враховуючи наявність заборгованості, вимоги Позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача за зустрічним позовом з цього приводу не приймаються судом до уваги, оскільки вони не обґрунтовані документально і не спростовують наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, про стягнення 88 046,52 грн., у тому числі 79106,40 грн. основного боргу, 1866,00 грн. інфляційні витрати, 6180,94 грн. пені, 893,18 грн. 3% річних, задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, 88046,52грн., в тому числі 79 106,40грн. основного боргу, 6180,94грн. пені, 893,18грн. 3% річних, 1866,00грн. інфляційних витрат

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, відшкодування сплаченого державного мита в сумі 880,46грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, про стягнення 6000,00грн., у тому числі 3 000грн. основного боргу, 3 000грн. штрафу задовольнити.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, 6000грн., у тому числі основний борг в сумі 3000,00 грн., штраф в сумі 3000,00грн.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор”, м.Донецьк, відшкодування сплаченого державного мита в сумі 102,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

8.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

9.За згодою сторін у судовому засіданні 23.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

10.Повний текст рішення підписано 27.11.2009 року.

11.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя