Рішення № 6973436, 23.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.09 р.                     Справа № 22/103                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», смт.Велика Димерка Броварського району Київської області, ЄДРПОУ 21651322,

до відповідача Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», с.Олксандрівка Славянського району Донецької області, ЄДРПОУ 21973876,

про стягнення 24964,38 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Лиходольська В.Б. – по довіреності,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», смт.Велика Димерка Броварського району Київської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», с.Олександрівка Славянського району Донецької області, про стягнення суми заборгованості у розмірі 24964,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов дистрибуторського договору №928/06 від 01.12.2006р., внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії дистрибуторського договору №928/06 від 01.12.2006р.; акту звірки взаєморозрахунків станом на 17.12.2008р.; товарно-транспортних накладних №DNI31354497 від 29.12.2008р., №DNI31354505 від 29.12.2008р.; платіжних доручень №339 від 29.12.2008р., №1 від 20.02.2009р., №15 від 25.02.2009р., №22 від 02.03.2009р., №183 від 02.03.2009р., №39 від 10.03.2009р., №92 від 29.07.2009р.; договору про зарахування зустрічних вимог №б/н від 29.12.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.15, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням змісту пояснень і розрахунку суми позову, а також заяви про зміну розміру позовних вимог, що надані останнім у судовому засіданні. Згідно даних документів Іноземне підприємство „Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” здійснило перерахунок суми боргу, внаслідок чого відбулось її зменшення на 1000,00 грн. Тобто, загальна сума заборгованості за дистрибуторським договором №928/06 від 01.12.2006р. фактично визначена Позивачем у розмірі 23964,28 грн. У підтвердження вищевикладених обставин надані копії наступних документів: товарно-транспортної накладної №DNI31128545 від 23.10.2008р., №DNI31178227 від 05.11.2008р.; платіжного доручення №92 від 29.07.2009р. та №08 від 03.08.2009р.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом дані документи прийнято, справу розглянуто з урахуванням їх змісту.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем у позовній заяві, свідоцтві про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.

01.12.2006 року Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Лімітед» та Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Лев» уклали між собою дистрибуторський договір №928/06, згідно з умовами якого Позивач призначає Відповідача, а останній приймає призначення як уповноваженого дистрибутора продукції з торговими марками Позивача, на визначеній договором території.

Відповідно до п.2.2 зазначеного договору Позивач зобов’язується поставляти, а Відповідач приймати, здійснювати зберігання, реалізацію та доставку товару покупцям та надавати інші, окремо узгоджені сторонами послуги у межах обумовленої території.

Пункт 7.1 договору фіксує умови оплати, які покладаються у зобов’язанні Відповідача здійснити розрахунок за отриману партію товару протягом 14 календарних днів з моменту його отримання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті залишку вартості поставленого товару є договір №928/06 від 01.12.2006р.

Приймаючи до уваги зміст позовної заяви, Позивач визначає, що ним Відповідачу поставлений товар на загальну суму 74381,17 грн., з яких у відповідності до платіжних доручень №339 від 29.12.2008р., №1 від 20.02.2009р., №15 від 25.02.2009р., №22 від 02.03.2009р., №183 від 02.03.2009р., №39 від 10.03.2009р., №92 від 29.07.2009р. та №08 від 03.08.2009р. останнім сплачено 37000,00 грн.

           Крім того, на підставі товарно-транспортної накладної №DNI31354505 від 29.12.2008р. Відповідачем повернуто поставлену продукцію у межах спірного договору на суму 1654,79 коп. та у відповідності до умов договору про зарахування зустрічних вимог №б/н від 29.12.2008р. сторони дійшли згоди про зменшення заборгованості Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Лев» на 11762,00 грн.

           При цьому, як пояснює Позивач, товарно-транспортна накладна №DNI31128545 від 23.10.2008р., за якою поставлено товар на суму 3530,40 грн., не сплачена у повному обсязі, а за накладною №DNI31178227 від 05.11.2008р. на суму 22232,64 грн. Відповідач здійснив оплату лише частини боргу у розмірі 1 798,66 грн.

Враховуючи викладене, станом на дату подання позову, як визначає Позивач, заборгованість Відповідача за договором №928/06 від 01.12.2006р. становить 23964,38грн.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

На підтвердження існування заборгованості за дистрибуторським договором №928/06 від 01.12.2006р. Позивач надав суду товарно-транспортні накладні №DNI31354497 від 29.12.2008р., №DNI31128545 від 23.10.2008р. та №DNI31178227 від 05.11.2008р.

Однак, суд вважає, що зазначені документи не можуть розглядатись як докази постачання даної продукції Відповідачу в межах умов спірного договору, оскільки в них не міститься жодного посилання на зазначений договір, визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документі мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

          При цьому, не можливо встановити ідентичність товару, постачання якого обумовлено умовами дистрибуторського договору №6029203 від 01.01.2008р. та фактично поставленого відповідно до товарно-транспортних документів, доданими до матеріалів справи Позивачем.

          Крім того, Позивачем не надано жодного доказу у підтвердження повноважень особи на отримання товарно-матеріальних цінностей в інтересах Відповідача в межах зазначеного договору, чий підпис містять товарно-транспортні накладні, як свідчення прийняття товару.

Так само не надають можливості встановити факт оплати товару за договором надані платіжні доручення №339 від 29.12.2008р., №1 від 20.02.2009р., №15 від 25.02.2009р., №22 від 02.03.2009р., №183 від 02.03.2009р., №39 від 10.03.2009р., №92 від 29.07.2009р. та №08 від 29.07.2009р., оскільки вони не містять відомостей щодо номера договору та дати його укладення. Одночасно у графі призначення платежу є наявним посилання на накладні, що не додані до матеріалів справи.

Акт звірки взаєморозрахунків станом на 17.12.2008р. фіксує факт визнання Відповідачем заборгованості в сумі 73026,58 грн. Однак, з цього документу не слідує, що дана заборгованість утворилась в наслідок неналежного виконання своїх зобов’язань Відповідачем саме за вказаним договором.

Інших доказів постачання продукції Відповідачу в межах умов спірного договору у визначеному вище обсягу Позивач не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, факт поставки продукції та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором №928/06 від 01.12.2006р.

З огляду на викладене, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», с.м.т.Велика Димерка Броварського району Київської області, до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Лев», с.Олксандрівка Славянського району Донецької області, про стягнення 23964,38грн. відмовити.

2.У судовому засіданні 23.11.2009 року оголошено повний текст рішення.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя