Рішення № 6973383, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р.                     Справа № 22/125                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Спецметаллпром», м.Донецьк, ЄДРПОУ: 23985228,

до відповідача, Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, ЄДРПОУ: 33161769,

про стягнення 82698,07 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: Герасимова Н.О. – юрис.-т., -

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 22.10.2009р. до 29.10.2009р.

та з 19.11.2009р. по 26.11.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Спецметаллпром”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення 82698,07 грн., у тому числі 67035,39 грн. основного боргу, 7583,66 грн. пені, 6541,09грн. інфляційних витрат та 1537,93 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за умовами договору поставки товару №74/08/1998 від 05.11.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №74/08/1998 від 05.11.2008р., специфікації, що є невід’ємними частинами укладеної угоди, рахунки-фактури, накладні, довіреності.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 530, п.2 ст.625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 2, 12, 22, 44, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

27.10.2009р. через канцелярію суду Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог. Нею Позивачем зменшено суму позову. Відповідно до зазначеної заяви позовні вимоги полягають у стягненні з Відповідача 82061,20 грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 67035,39 грн., 9168,76 грн. пені, 4372,00 грн. інфляційних витрат та 1485,08 грн. 3% річних. При цьому, Закритим акціонерним товариством „Спецметаллпром” зазначено про наявність інших договірних відносин з Відповідачем на підставі договорів поставки №02/0910/97 від 13.01.2009р. та №04/0910/110 від 13.01.2009р., невиконання яких Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія”, в тому числі, спричинило виникнення заборгованості щодо оплати товару та підстав для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій. До даного клопотання Позивачем надані копії договорів №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р., специфікації, додаткової угоди до договору №74/08/1998 від 05.11.2008р., претензії №1 №141 від 27.08.2009р. з підтвердженням її відправлення Відповідачу, листа №15 від 12.01.2009р.

На підставі статті 22 ГПК України судом дану заяву прийнято, справу розглянуто з урахуванням її змісту.

У судовому засіданні 29.10.2009р. представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, за яким останній позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу саме за договором №74/08/1998 від 05.11.2008р. у розмірі 67035,39 грн. не визнає, як і нараховані штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних. Як пояснення зазначеного, вказує на порушення положень спірного договору в частині умов здійснення поставки за ним та на відсутність вимоги щодо сплати боргу у порядку ст.530 Цивільного кодексу України. При цьому Відповідач стверджує, що частина товару, зазначеного у наданих Позивачем накладних, не обумовлена специфікаціями до договору №74/08/1998 від 05.11.2008р.

10.11.2009р. через канцелярію суду від Позивача надійшли пояснення по справі щодо предмету позову. За змістом наданих пояснень Закрите акціонерне товариство „Спецметалпром” підтверджує поставку спірного товару на підставі договорів №74/08/1998 від 05.11.2008р., №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р. Одночасно Позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні №11783/93П від 12.11.2008р., №11829/93П від 13.11.2008р. та №263 від 13.01.2009р., що відображають здійснення господарської операції на загальну суму 118652,57 грн.

У судовому засіданні 19.11.2009р. представник Відповідача надав відзив на уточнення позовних вимог №1162 від 16.11.2009р. Відповідно до зазначеного листа Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” визнає суму заборгованості у розмірі 67035,39 грн. та, як підставу її виникнення, договір №74/08/1998 від 05.11.2008р., №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р. В частині суми нарахованих інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій заперечує у повному обсязі, обґрунтовуючи це, по-перше, порушенням Позивачем умов поставки та тим самим оплати, по-друге, відсутністю платіжної вимоги у відповідності до п.7.2 договору №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову у частині стягнення суми інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій заперечив, оскільки вважає ці позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, з підстав зазначених у листі №1162 від 16.11.2009р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договори поставки товару №74/08/1998 від 05.11.2008 року, №02/0910/97 від 13.01.2009р. та №04/0910/110 від 13.01.2009р.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

13.01.2009р. між Закритим акціонерним товариством „Спецметаллпром” та Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” укладено договір поставки №02/0910/97 та №04/0910/110.

За умовами даних договорів Позивач зобов’язаний передати у власність Відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, що визначені у п.1.2 договору, а останній повинен прийняти поставлену продукцію та своєчасно сплатити її вартість, у відповідності з положеннями договорів.

Пунктами 1.2 вказаних договорів визначено, що номенклатура, якісні характеристики, кількість, строки поставки та ціна продукції обумовлюється у специфікаціях/додатках, що є невід’ємними частинами даних договорів.

Відповідно до специфікації до договору №02/0910/97 від 13.01.2009р. сторони дійшли згоди щодо поставки наступного товару: лист 10х1500х6000 у кількості 1,420т; лист 20х1500х2000 – 0,480т; лист г/к 2,5х1250х2500 – 0,190т; лист г/к 6х1500х6000 – 0,870т; лист г/к 8х1500х4000 – 1,170т.

Як вбачається з відомостей, що містять накладні №184/1 від 13.01.2009р., №184/2 від 13.01.2009р. та №184/3 від 13.01.2009р. зазначений товар поставлений Позивачем та прийнятий Відповідачем у повному обсязі на загальну суму, з урахуванням податку на додану вартість, у розмірі 16560,32 грн.

Згідно специфікації до договору №04/0910/110 від 13.01.2009р. Позивач прийняв зобов’язання поставити Відповідачу коло 70 у кількості 0,185т за ціною з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 786,99 грн.

Приймаючи до уваги дані накладної №184/1, 13.01.2009р. Закритим акціонерним товариством «Спецметаллпром» здійснена поставка товару, вказаного у наведеній специфікації, який прийнятий Відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи останнього.

За приписами п.4.1 договорів поставки №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р. ціна на продукцію, що поставляється встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях/додатках до даних договорів.

За змістом п.4.2 вказаних договорів розрахунок за поставлену Постачальником продукцію здійснюється Покупцем у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Спецметаллпром» протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару.

Враховуючи, що за накладними №184/1, №184/2 та №184/3 товар поставлений 13.01.2009р., Відповідач у відповідності до п.4.2 договорів поставки №02/0910/97 та №04/0910/110 повинен був здійснити розрахунок за нього у сумі 17347,31 грн. в строк до 24.02.2009р. включно.

Проте, як вбачається зі змісту позову зобов’язання сплати товару Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» не виконано. Цей факт Відповідачем не спростовано.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у сумі 17347,31 грн.

05.11.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки товару №74/08/1998 від 05.11.2008р. строком дії до 31.12.2008р.

Додатковою угодою від 30.12.2008р. до договору №74/08/1998 від 05.11.2008р. строк дії договору змінено та визначено період чинності з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2009р.

За приписами п.1.1. даного договору Позивач (Постачальник) повинен передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а останній зобов’язаний прийняти цей товар та сплатити за нього визначену цією угодою суму грошових коштів.

Пунктом 1.2, 3.1 договору №74/08/1998 від 05.11.2008р. визначено, що кількість, якість, асортимент, вартість та інші характеристики товару, який передається Відповідачу, визначається у кожному конкретному випадку продажу у відповідності до специфікації. При цьому, кількість товару, що поставляється за укладеною між сторонами угодою, узгоджується сторонами та підтверджується специфікацією.

Згідно даних специфікацій, що є невід’ємною частиною договору №74/08/1998 від 05.11.2008р. Позивач був зобов’язаний поставити Відповідачу кут 100х100х8; кут 75х75х6; кут 63х63х6; кут 75х75х6; балку 30; балку 20; балку 36; швелер 20П.

Згідно з наданою до матеріалів справи первинною документацією Позивач поставив Відповідачу перелічений вище товар, з урахуванням податку на додану вартість, за накладною №30004 від 12.11.2008р. на суму 7212,48 грн., №30038 від 12.11.2008р. на суму 5060,76 грн., №30004 від 13.11.2008р. на суму 7 212,48 грн., №30038 від 13.11.2008р. на суму 412,68 грн., №184 від 13.01.2009р. на суму 22529,04 грн., №184/2 від 13.01.2009р. на суму 1611,72 грн., №184/4 від 13.01.2009р. на суму 3764,68 грн., №184/5 від 13.01.2009р. на суму 728,28 грн. та №184/6 від 13.01.2009р. на суму 1155,96 грн. Загальна вартість поставленої продукції становить 49688,08 грн. Отримання даного товару Відповідачем підтверджується підписами його уповноважених осіб на вказаних документах, повноваження яких підтверджуються довіреностями №1558 від 11.11.2008р. та №17 від 12.11.2009р.

Внаслідок цього обов’язок передачі Позивачем визначеного товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Положеннями п.2.1 договору №74/08/1998 від 05.11.2008р. визначено, що Відповідач повинен сплатити поставлений товар за ціною попередньо узгодженою сторонами, згідно рахунку-фактурі. Сплата рахунка-фактури є узгодженням Відповідача з ціною товару.

За умовами зазначеного договору Покупець здійснює з Постачальником розрахунок за поставлену продукцію шляхом попередньої оплати, протягом 2-х банківських днів з моменту (дати) виписки специфікації у розмірі 100% від вартості товару, на поточний рахунок Позивача (п.7.1). У разі, якщо покупець не здійснив сплату товару у відповідності із строком обумовленим у п.7.1 даного договору, відповідний рахунок-фактура втрачає свою чинність (п.7.2).

Виходячи з наведеного, Відповідач повинен був здійснити передоплату товару та тим самим узгодити його ціну. Ця дія мала породити обов’язок Позивача поставити відповідну продукцію.

Дослідивши матеріали справи судом не встановлено виконання п.п.2.1, 7.1 договору №74/08/1998 від 05.11.2008р.

Однак, суд не приймає зазначене до уваги, як підтвердження заперечень Відповідача щодо відсутності обов’язку зі сплати поставленого товару у зв’язку з наявністю викладених вище обставин, виходячи з наступного.

За змістом ст.604 Цивільного кодексу України новація - це правочин про зміну одного зобов’язання іншим між сторонами, що приводить до припинення попереднього зобов’язання.

Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім провочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права та ті обставини, що первинна документація містить підпис уповноважених осіб Позивача та Відповідача, суть умов правочину - найменування сторін, асортимент та вартість товару, зазначені особи здійснили правочин новації щодо зміни умов договору №74/08/1998 від 05.11.2008р. у частині поставки товару за накладними №30004 від 12.11.2008р., №30038 від 12.11.2008р., №30004 від 13.11.2008р., №30038 від 13.11.2008р., №184 від 13.01.2009р., №184/2 від 13.01.2009р., №184/4 від 13.01.2009р., №184/5 від 13.01.2009р. та №184/6 від 13.01.2009р. та, як наслідок, його оплати.

За викладених обставин строк щодо оплати Відповідачем вартості товару за переліченими документами сторонами не визначено.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять претензію (вимогу) про оплату продукції №1 (вих. №141 від 27.08.2009р.), згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 67035,39 грн. (49688,08грн. за договором №74/08/1998 від 05.11.2008р. та 17347,31 грн. за договорами №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р.). Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку №1570 від 27.08.2009р. та опису вкладення до цінного листа зі штампом поштового відділення із визначенням дати 27.08.2009р.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 27.08.2009р., строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на визначену суму на момент прийняття рішення суду – не виконане.

Враховуючи зазначене, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 67035,39 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, позов повністю доведений Позивачем та обгрунтований матеріалами справи.

При цьому, як було зазначено вище, Відповідач визнав позовні вимоги у частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Згідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання Відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” на користь Закритого акціонерного товариства „Спецметаллпром” суми заборгованості у розмірі 67035,39 грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком Позивача сума нарахованих інфляційних витрат складає 6541,09 грн. та 3% річних - 1537,93 грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку про наступне.

За договором №74/08/1998 від 05.11.2008р. періодом прострочення (з врахуванням строку передбаченого ст.530 Цивільного кодексу України, терміну міжміського поштового перебігу (5 днів) та кінцевої дати, визначеної Позивачем) є 21 день, тобто з 09.09.2009р. по 30.09.2009р.

Сума заборгованості, що повинна бути сплачена за визначеною угодою становить 49688,08 грн.

Таким чином, сума інфляційні витрати становить 397,50 грн. та 3% річних – 89,85грн.

За договорами №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р. періодом прострочення (з врахуванням умов договорів та кінцевої дати визначеної Позивачем) є 218 днів, тобто з 25.02.2009р. по 30.09.2009р.

Загальна сума, що повинна бути сплачена за зазначеними правочинами становить17347,31 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, сума інфляційних витрат складає 780,63 грн., 3% річних – 310,83 грн.

Отже, за висновками суду, сума інфляційних витрат, що підлягає стягненню з Відповідача, становить 1178,13 грн., 3% річних – 400,68 грн.

Одночасно, за прострочення Відповідачем сплати вартості поставленого товару у розмірі 49688,08 грн. Позивачем нарахована сума штрафних санкцій (пеня) у відповідності до п.5.1 договору №74/08/1998 від 05.11.2008р. та визначена останнім у розмірі 5507,74 грн.

Проте п.10.2 договору №74/08/1998 від 05.11.2008р. визначає відповідальність за прострочення оплати продукції у порушення умов п.7.1 даного договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості переданого Покупцю товару за кожний день прострочення, що не звільняє від виконання прийнятих обов’язків.

Як встановлено вище, шляхом новації змінено умови договору поставки №74/08/1998 від 05.11.2008р. у частині порядку поставки та погодження ціни переданого товару. Проте, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не встановлено строків здійснення оплати у цьому випадку та відповідальності Відповідача за невиконання чи несвоєчасне виконання здійснення розрахунків за отриманий товар.

За викладених обставин, оскільки п.10.2 визначає відповідальність за прострочення у здійсненні розрахунків саме в порядку, встановленому п.7.1 договору, який змінено сторонами, штрафні санкції передбачені умовами договору №74/08/1998 до даних господарських відносин не застосовуються.

Відповідно до п.5.4 договорів поставки №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р. сторона, що прострочила виконання грошового зобов’язання за даними договорами, сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, за весь строк користування чужими коштами.

За розрахунком Позивача сума пені за визначеними угодами складає 3661,02 грн. з простроченої суми оплати товару, яка дорівнює 17347,31 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період за який визначена сума пені перевищує шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №02/0910/97 та №04/0910/110 від 13.01.2009р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Сума отриманого товару за вказаними договорами складає 17347,31 грн. Як було зазначено раніше, у відповідності до пунктів 4.2 договорів поставки №02/0910/97 та №04/0910/110 Відповідач повинен був здійснити розрахунок у вказаній сумі в строк до 24.02.2009р. включно.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 23.08.2009р.

У період з 25.02.2009р. по 14.06.2009р. облікова ставка Національного банку України встановлена на рівні 12,00% (Постанова Національного банку України №107 від 21.04.2008р., Лист Національного банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009р.), з 15.06.2009р. по 11.08.2009р. – на рівні 11,00% (Постанова Національного банку України №343 від 12.06.2009р.), з 12.08.2009р. по 23.08.2009р. – на рівні 10,2500% (Постанова Національного банку України №468 від 10.08.2009р.).

Враховуючи зазначене, сума штрафних санкцій за договором поставки №02/0910/97 та №04/0910/110, що підлягає задоволенню складає 1978,07 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Спецметаллпром”, м.Донецьк, до Відповідача, Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення 82698,07 грн., у тому числі 67035,39 грн. основного боргу, 7583,66 грн. пені, 6541,09грн. інфляційних витрат та 1537,93 грн. 3% річних задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, п/р26000006568001 у АКБ „ТК Кредит” м.Київ, МФО 332830) на користь Закритого акціонерного товариства „Спецметаллпром” (83045, Донецька область, м.Донецьк, Ленінський район, вул.Куйбишева, 36, ЄДРПОУ 23985228, п/р 26001138800 у ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) 70592,27 грн., у тому числі 67035,39 грн. основного боргу, 1978,07 грн. пені, 1178,13 грн. інфляційних витрат та 400,68 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, п/р26000006568001 у АКБ „ТК Кредит” м.Київ, МФО 332830) на користь Закритого акціонерного товариства „Спецметаллпром” (83045, Донецька область, м.Донецьк, Ленінський район, вул.Куйбишева, 36, ЄДРПОУ 23985228, п/р 26001138800 у ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 705,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201,45 грн.

4.В судовому засіданні 26.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

5.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя