Рішення № 69726259, 19.10.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Справа № 915/838/17

За позовом: Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161)

до відповідача: Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1)

про: визнання недійсними пунктів 2, 3 резолютивної частини рішення № 20-ріш від 22.06.2017.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю; ОСОБА_2, за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю.

Суть спору:

22 серпня 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1615/36 від 21.08.2017, в якій просить визнати недійсними пункти 2 і 3 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 № 20-ріш.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви від 12.10.2017) ґрунтуються на підставі норм статей 47, 13, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та мотивовані таким:

Позивач вважає, що рішення відповідача не відповідає чинному законодавству, прийнятого в результаті неправильного застосування норм матеріального права та неповного зясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неповне зясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не має жодного відношення до тарифоутворення та не регулює ці відносини, а містить норму, яка лише декларує джерело витрат з періодичної повірки засобів вимірювальної техніки за рахунок тарифів на водопостачання. В звязку з цим, жодного обовязку у позивача щодо включення до структури тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення всіх верств населення витрати на проведення періодичної повірки приладів обліку не виникає.

Відповідно до абзацу 10 пункту 24 Порядку «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» зазначено, що до складу витрат на збут включаються витрати на періодичну повірку, пломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку води, які є власністю ліцензіата. Витрати на збут за Порядком не включали витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт засобів обліку води, що є власністю фізичних осіб мешканців приватних будинків та багатоквартирного житлового фонду.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг мала б з 01 січня 2016 року передбачити порядок, процедуру, методику, які б регламентували весь спектр та алгоритм дій, в т.ч. субєктів господарювання, для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, сам Порядок субєктами господарювання та НКРЕКП не міг бути застосований, оскільки НКРЕКП було виключено з нього (Порядку).

Саме в постановах НКРЕКП № 302 та № 303 відповідно до абзацу 11 пункту 3.3 розділу III та абзацу 7 пункту 3.4 розділу III передбачено, що до складу витрат на збут включаються витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів обліку води (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду), що є власністю фізичних осіб мешканців приватних будників, багатоквартирного житлового фонду, а також витрати на формування обмінного фонду.

Позивач подав в строк до 10 серпня 2016 року НКРЕКП заяву та розрахунки тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення на 1464 аркушах.

На численні звернення НКРЕКП до позивача щодо додаткових письмових обґрунтувань та пояснень за наданими матеріалами позивач додатково листами № 2180/36 від 16.09.2016, № 2668/36 від 21.11.2016, № 2979/36 від 19.12.2016 повідомляв регулятора.

30 січня 2017 року НКРЕКП листом № 1070/19/7-17 повідомила позивача про встановлення тарифів за постановами, які наберуть чинності з дня їх офіційного опублікування.

22 березня 2017 року постановою НКРЕКП № 310 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141» встановлено для позивача тариф на централізоване водопостачання та водовідведення, який включає витрати на проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки, які є власністю фізичних осіб мешканців приватних будинків, багатоквартирного житлового фонду.

Отже, позивач вважає, що вжив своєчасно всіх вичерпних заходів для забезпечення затвердження НКРЕКП тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, який включає витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки, а тому рішення відповідача загалом носить декларативний характер без відповідної конкретики, що свідчить про відсутність в діях позивача елементів зловживання монопольним становищем на ринку, а відповідно і підстав для нарахування штрафних санкцій (при відсутності випадків порушення за положеннями статті 29 Господарського кодексу України).

Відповідач у відзиві № 1-292/91-1255 від 13.09.2017 просить суд відмовити позивачу в позові з викладених підстав.

Відповідач вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на невірній оцінці позивачем обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, Закону України «Про захист економічної конкуренції». Позивач звів свої позовні вимоги до зауважень, міркувань та припущень, а не до конкретних фактів, які можна було б вважати незясованими та/або недоведеними Відділенням. Належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, МКП «Миколаївводоканал» суду не подано.

Відповідач звертає увагу суду на те, що рішення Відділення, враховуючи основні завдання та мету діяльності органів Антимонопольного комітету України (здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності субєктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції), має спеціальну соціальну спрямованість захист інтересів споживачів від їх ущемлення поведінкою (бездіяльністю) монополіста. Споживачі послуг монопольного утворення позбавлені «повноцінного» захисту, оскільки у взаємовідносинах із субєктом, що має монопольну владу, вони знаходяться у нерівних умовах. Отже, характерною рисою відносин позивача із споживачами його послуг, є посилення позиції МКП «Миколаївводоканал» за рахунок послаблення позиції його споживачів у процесі, відповідно, надання та споживання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Визначення умов надання послуг лише однією із сторін може мати наслідком його «однобічність», спрямованість на задоволення інтересів однієї сторони за рахунок інтересів другої (сторони, що приєдналася). Виходячи ж з комплексно-правового аналізу встановлених в ході розгляду справи № 2-26.213/13-2017 обставин, Відділення дійшло висновку про те, що МКП «Миколаївводоканал», як субєкт господарювання надавач послуг, який має визначені законодавством зобовязання, насамперед, перед своїми споживачами, та безпосередній учасник процедури встановлення тарифів, не вжив вичерпних заходів для забезпечення затвердження уповноваженим органом тарифу на послуги, що ним надаються та, згідно вимог законодавства, повинні надаватись саме ним. Така поведінка свідчить про бездіяльність позивача, яка полягає в тому, що він не вчиняв будь-яких дій (навмисно затягував процедуру), зокрема, не надавав до НКРЕКП документів, які вимагає законодавство для встановлення тарифів, до тих пір доки не отримував від НКРЕКП листів про необхідність їх надання. Крім того, позивач надавав необхідні матеріали не одразу після отримання від НКРЕКП листів, а після спливу тривалого терміну, зокрема, статистичну звітність за ІІІ квартал 2016 року надав більше ніж через місяць, хоча мав її в наявності.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що доводи МКП «Миколаївводоканал» є необґрунтованими та не відповідають законодавству.

19 вересня 2017 року судом оголошувалась перерва до 19 жовтня 2017 року.

19.10.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2017 року Миколаївським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, за результатами розгляду матеріалів справи № 2-26.213/13-2017, внаслідок проведення дослідження ринків централізованого водопостачання та водовідведення та контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при наданні населенню послуг з повірки побутових лічильників води, було прийнято рішення № 20-ріш, яким адміністративна колегія вирішила:

1. Визнати, що міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», ідентифікаційний код 31448144, з 2014 року та до теперішнього часу 2017 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах мереж м. Миколаєва, які йому належать або використовуються, з часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку в зазначених межах у нього немає жодного конкурента;

2. Визнати, що невжиття МКП «Миколаївводоканал» вичерпних заходів для забезпечення затвердження уповноваженим органом тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, який відповідно до вимог чинного законодавства має включати витрати на надання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, внаслідок чого було обмежено право споживачів на отримання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки за рахунок тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, до моменту затвердження уповноваженим органом діючих тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме: бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку;

3. За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», ідентифікаційний код 31448144, штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Таких висновків відповідач дійшов із аналізу норм ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», інформації підприємства, наданої за вимогами Відділення, виходячи з наступного:

Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал», ідентифікаційний код 31448144 (адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161) є юридичною особою та здійснює свою діяльність на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого розпорядженням управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради від 22.12.2016 № 13/7р.

Предметом діяльності підприємства згідно зі Статутом є централізоване надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ОСОБА_1 визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, (надалі ОСОБА_1) територіальним відділенням проведено дослідження становища МКП «Миколаївводоканал» на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Товарними межами ринків є надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення мешканцям багатоквартирних будинків, а також приватного сектору.

Територіальними (географічними) межами ринків послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є територія в межах міста Миколаєва, на якій розташовані мережі, які належать або використовуються (експлуатуються) МКП «Миколаївводоканал», оскільки отримання цих послуг за межами м. Миколаїв є економічно недоцільним.

Часовими межами ринків визначено з 2014 року по теперішній час 2017 року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» МКП «Миколаївводоканал» протягом 2014 року по теперішній час 2017 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах мереж в м. Миколаєва, що належать йому чи ним використовуються, як таке, що не має на цих ринках жодного конкурента.

Відділенням було встановлено, що основними чинними нормативно-правовими актами, які регламентують порядок, умови та оплату повірки засобів обліку води є: Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (зі змінами, внесеним згідно із законом України від 15.01.2015 № 124-VIII, ВВР, 2015, № 14, ст. 96); Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630; Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 № 190; Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 № 193 «Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів»; Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями»; Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2016 № 474 «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт»; Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.03.2016 № 302, № 303 «Про затвердження Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення»; Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Згідно проведених Відділенням досліджень вище перелічених норм чинного законодавства вбачається, що витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки покладаються на МКП «Миколаївводоканал» як виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Вказані витрати повязані із збутом послуг споживачам, відповідно, мають бути включені до тарифу на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Розрахунок та надання на затвердження до НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення здійснюється саме МКП «Миколаївводоканал». Відповідно, включення до структури тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення витрат на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, є обовязком МКП «Миколаївводоканал».

Згідно аналізу відповідача, відповідно до норм законодавства, МКП «Миколаївводоканал» не передбачив у структурі тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, який був затверджений постановою НКРЕКП від 16.04.2015 № 1250, витрат на проведення періодичної повірки ЗТВ. Але, з 01.01.2016 в силу вступив Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність», згідно якого ліцензіат був зобовязаний включити до структури тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для всіх верств населення витрати на проведення періодичної повірки приладів обліку води. МКП «Миколаївводоканал» не було вжито вичерпних дій для затвердження нових тарифів та протягом року застосовувались тарифи, до складу яких не входили зазначені витрати. Отже, зобовязання оплати вищевказаних послуг було перекладено на споживачів протягом періоду з 01.01.2016 по 22.03.2017.

Пояснення МКП «Миколаївводоканал», які стосуються невиконання робіт з повернення та монтажу приладу обліку споживачу після проведення повірки, у звязку із відсутністю затвердження тарифів на централізоване постачання холодної води та водовідведення, Відділення не знайшло обєктивним та обґрунтованим.

Відділення вважає, що процедурні моменти, які стосуються розрахунку тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, а також затвердження даного тарифу, ніяким чином не повинно ущемлювати інтереси споживачів та покладати на нього додаткові фінансові зобовязання. За умови того, що МКП «Миколаївводоканал» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, такі дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом невжиття вичерпних заходів для забезпечення затвердження уповноваженим органом тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, який відповідно до вимог чинного законодавства має включати витрати на надання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, внаслідок чого споживачі змушені власними силами вирішувати питання щодо проведення періодичної повірки ЗТВ, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів.

Наведене рішення Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 06 липня 2017 року (а. с. 13). Позов про визнання цього рішення недійсним до суду надійшов 22 серпня 2017 року, тобто в межах встановлених частиною 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строків.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позову, виходячи з наступного:

Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються МКП «Миколаївводоканал» на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, серії АТ № 500065, строк дії якої з 19.05.2012 безстроково.

Згідно з п. 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VІІ, яким, зокрема внесено зміни до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для обєктів усіх форм власності є субєкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, МКП «Миколаївводоканал» на теперішній час є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), та яке забезпечує їх розповсюдження в межах системи комунального водопостачання та каналізації, що знаходяться на балансі Підприємства.

Законодавство про захист економічної конкуренції, зокрема, стаття 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначає чіткі підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

- неповне зясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладеним у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виявлення зазначених підстав вказує на порушення принципів обєктивності, всебічності та повноти проведеного органом Антимонопольного комітету України дослідження чи розслідування і прийнятого рішення.

Так, обєктивність полягає у дотриманні неупередженості при встановленні всіх фактів та обставин, що мають значення для рішення у відповідній справі.

Всебічність полягає у залученні різних джерел інформації, необхідних для оцінки дій субєктів господарювання та встановлення обставин у справі.

Повнота полягає у забезпеченні доказами кожної із обставин, якою обґрунтовується наявність порушення законодавства та встановлення всіх субєктів такого порушення.

Неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права передбачає невірне застосування відповідної норми, та/або тлумачення змісту цієї норми, порушення порядку провадження у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відділення цілком слушно акцентує увагу суду на тому, що позивач у позовній заяві не зазначає, які саме обставини, що мають значення для справи, Відділення неповно зясувало; не вказує, які обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведено Відділенням в ході розгляду даної справи; не вказує, які саме висновки Відділення, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи; не наводить жодної норми матеріального чи процесуального права, що були порушені територіальним відділенням при прийнятті оскаржуваного рішення.

Фактично позивач звів свої позовні вимоги до зауважень, міркувань та припущень, а не до конкретних фактів, які можна було б вважати незясованими та/або недоведеними Відділенням. Належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, МКП «Миколаївводоканал» суду не надано.

Оспорюване рішення Відділення, враховуючи основні завдання та мету діяльності органів Антимонопольного комітету України має спеціальну соціальну спрямованість захист інтересів споживачів від їх ущемлення поведінкою (бездіяльністю) монополіста.

Суть порушення бездіяльність позивача, яка полягає у невжитті МКП «Миколаївводоканал» вичерпних заходів для забезпечення затвердження уповноваженим органом тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, який відповідно до вимог чинного законодавства має включати витрати на надання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, внаслідок чого було обмежено право споживачів на отримання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки за рахунок тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, до моменту затвердження уповноваженим органом діючих тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.

Посилаючись на пункт 1.9 розділу І Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2017 № 302, позивач вважає, що не порушив термін (до 10 серпня) подання до НКРЕКП заяви, що свідчить про вжиття ним вичерпних заходів для затвердження уповноваженим органом тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, відповідно, відсутність з його боку порушення конкуренційного законодавства.

Однак, виходячи із положень та норм законодавчих актів у сфері житлово-комунальних послуг, а саме: Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», вбачається, що вищенаведені законодавчі акти містять імперативні норми, які зобовязують субєктів господарювання, що надають послуги, зокрема, з водопостачання проводити періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки за рахунок тарифів на ці послуги. Отже, такі субєкти зобовязані вчиняти дії, вживати заходи, направлені на неухильне та повне дотримання вимог чинного законодавства.

МКП «Миколаївводоканал», як монопольне утворення і субєкт правовідносин, повинне здійснювати свою діяльність у повній відповідності до вимог чинного законодавства, з неухильним дотриманням прав та законних інтересів споживачів його послуг та виключенням їх порушень чи можливих порушень. Неврегульованість та недосконалість нормативної бази не повинна негативно відображатись на правах та інтересах споживачів та призводити до їх порушення.

Здійснивши аналіз норм Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10.03.2017 № 302 (надалі Порядок № 302), та Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 364 (надалі Процедура № 364), Відділення зясувало, що: пункт 1.9 розділу І Порядку № 302 визначає граничний термін для подання заяви та розрахунків для встановлення тарифів (до 10 серпня); пункт 4.2 Процедури № 364 містить випадки зміни тарифів та визначає, що така зміна може бути ініційована у будь-який час за умови (після) настання певних обставин, і при цьому, дата подання ліцензіатом заяви буде залежати саме від настання таких обставин.

Так, тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення для МКП «Миколаївводоканал» затверджено постановою НКРЕКП від 16.04.2015 № 1250, у структурі яких не було витрат на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів обліку води.

Пунктом же 3.3 Порядку № 302 передбачено, що до складу витрат на збут включаються витрати, безпосередньо повязані зі збутом послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення споживачам, зокрема, витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів обліку води (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду), що є власністю фізичних осіб мешканців приватного сектору, а також витрати на формування обмінного фонду засобів обліку води.

Виходячи із листа МКП «Миколаївводоканал» від 07.03.2017 № 461/36, останнім було надіслано до НКРЕКП: заяву про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення від 05.08.2016 № 1897/36 (із комплектом документів); заяву про встановлення тарифів на централізоване постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) від 05.08.2016 № 1898/36 (із комплектом документів).

У пояснювальних записках до пакету документів підприємство зазначило, що до складу тарифів також включено новий вид послуг періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку води.

Листом від 05.09.2016 № 9128/19.1.3.3/7-16 НКРЕКП повідомила МКП «Миколаївводоканал», що для подальшого розгляду матеріалів необхідно надати підтверджуючі документи щодо виконання пункту 2.2 розділу ІІ наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 № 390 «Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад» (надалі Порядок № 390).

Листом від 16.09.2016 № 2180/36 МКП «Миколаївводоканал» надіслало до НКРЕКП документи, підтверджуючі виконання ним пункту 2.2 розділу ІІ Порядку № 390 (випуск газети «Николаевские новости» від 10.08.2016 № 97; роздруківка із сайту Миколаївської міської ради та МКП «Миколаївводоканал» від 11.08.2017).

Листом від 25.10.2016 № 11274/19.1.3/7-16 НКРЕКП повідомила МКП «Миколаївводоканал» про необхідність надання статистичної звітності за ІІІ квартал 2016 року. При цьому, НКРЕКП зауважила, що розгляд матеріалів буде подовжено після надання вищезазначених матеріалів.

Вказаний лист, згідно штампу позивача, було отримано МКП «Миколаївводоканал» 07.11.2016 (вх. № 3235/4).

Листом від 19.12.2016 № 2979/36 (тобто більше ніж через місяць) МКП «Миколаївводоканал» надіслало до НКРЕКП статистичну звітність за ІІІ квартал 2016 року.

Листом від 31.01.2017 № 1070/19/7-17 НКРЕКП повідомила МКП «Миколаївводоканал» про оприлюднення проекту постанов НКРЕКП «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 № 2868» та Постанову № 310 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 № 1141», які наберуть чинності після їх офіційного оприлюднення.

22.03.2017 року НКРЕКП було прийнято Постанову № 311 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 № 2868» та Постанову № 310 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.06.2016 № 1141», якими затверджено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, централізоване постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для МКП «Миколаївводоканал», у структуру яких включено, зокрема, витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів обліку води (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду).

Таким чином, виходячи із комплексно-правового аналізу встановлених в ході розгляду справи № 2-26.213/13-2017 обставин, Відділення дійшло вірного висновку про те, що МКП «Миколаївводоканал», як субєкт господарювання надавач послуг, який має визначені законодавством зобовязання, насамперед, перед своїми споживачами, та безпосередній учасник процедури встановлення тарифів, не вжив вичерпних заходів для забезпечення затвердження уповноваженим органом тарифу на послуги, що ним надаються та, згідно вимог законодавства, повинні надаватись саме ним.

Суд погоджується з тим, що така поведінка свідчить про бездіяльність МКП «Миколаївводоканал», яка полягає в тому, що підприємство не вчиняло будь-яких дій (навмисно затягувало процедуру), зокрема, не надавало до НКРЕКП документів, які вимагає законодавство для встановлення тарифів, до тих пір доки не отримувало від НКРЕКП листів про необхідність їх надання.

Крім того, позивач надавав необхідні матеріали не одразу після отримання від НКРЕКП листів, а після спливу тривалого терміну, зокрема, статистичну звітність за ІІІ квартал 2016 рік надав більше ніж через місяць, хоча мав її в наявності.

До того ж, враховуючи, що МКП «Миколаївводоканал» здійснювалась зміна тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, вона могла бути ініційована ним значно раніше, а не 05.08.2016. Отже, посилання позивача виключно на пункт 1.9 розділу І Порядку № 302 є недоречним.

Посилаючись на обєктивні причини, МКП «Миколаївводоканал» фактично усунулося (обмежилося) від виконання своїх, визначених законодавством, зобовязань щодо проведення за власний рахунок періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів обліку води, що підтверджується й матеріалами справи, зокрема, наведеними у листі від 10.01.2017 № 22/36 поясненнями самого підприємства (зокрема питання № 4).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України регламентовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За висновками відповідача, оскільки МКП «Миколаївводоканал» є монопольним утворенням, споживачі м. Миколаєва не мають можливості обрати іншого контрагента, тому МКП «Миколаївводоканал» має пріоритет у правовідносинах із споживачем та можливість «диктувати» на ринку централізованого водопостачання та водовідведення вигідні для МКП «Миколаївводоканал» умови, а споживачі, задоволення потреб, повязаних з використанням води яких залежить від МКП «Миколаївводоканал», вимушені приймати його умови (у даній справі витрачаючи власні сили, час та фінансові ресурси, виконувати демонтаж, транспортування, періодичну повірку та монтаж засобу обліку води).

Отже, наслідком бездіяльності позивача стало обмеження тривалий період часу прав споживачів на отримання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки за рахунок тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення; звуження кола відповідальності МКП «Миколаївводоканал» за обовязками, які, відповідно до вимог чинного законодавства, покладаються на виконавця послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Такі обставини могли призвести до уникнення відповідальності підприємством за визначеними обовязками, що у свою чергу, призводило до перекладання на споживача витрат, повязаних із повіркою, обслуговуванням та ремонтом (у тому числі демонтажем, транспортування та монтажу) засобів обліку води.

Таким чином, позивачем було звужено коло власних зобовязань та прав споживача, що стало можливим внаслідок набуття останнім статусу монопольного утворення та неможливості споживачів впливати на процедуру формування тарифів.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон) зловживанням монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести, зокрема до ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За умов значної конкуренції на ринку наведені вище дії МКП «Миколаївводоканал» були б неможливими, оскільки, маючи зацікавлення продати свій товар (послуги з централізованого водопостачання та водовідведення), МКП «Миколаївводоканал» мало б вживати заходів щодо неухильного додержання вимог нормативно-правових актів для недопущення ущемлення інтересів споживачів.

В свою чергу, за наявності значної конкуренції на ринку споживач міг би обрати для себе іншого постачальника послуг, який дотримується вимог законодавства та не допускає ущемлення його законних інтересів, які полягають в одержанні послуг з централізованого водопостачання та водовідведення виключно на тих умовах, що передбачені законодавством.

Наслідком таких дій підприємства є ущемлення інтересів споживача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що є однією із кваліфікуючих ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку.

Згідно частини 3 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним становищем забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно підпункту 2.2.10 пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 № 1468/21780, провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення можливе при виконанні, зокрема, умов недопущення зловживання монопольним становищем у будь-якій формі.

Відповідно до статті 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Отже, поведінка МКП «Миколаївводоканал», яка полягає у невжитті МКП «Миколаївводоканал» вичерпних заходів для забезпечення затвердження уповноваженим органом тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, який відповідно до вимог чинного законодавства має включати витрати на надання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, внаслідок чого було обмежено право споживачів на отримання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки за рахунок тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, до моменту затвердження уповноваженим органом діючих тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, а саме: бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основними завданнями Антимонопольного комітету України є, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності субєктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Згідно частини третьої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживання монопольним становищем забороняється і тягне за собою відповідальність згідно її законом.

Отже, субєкти господарювання повинні усвідомлювати можливість настання певного обмеження діяльності і настання відповідальності у разі, зокрема, вчинення субєктом господарювання, який займає монопольне становище, дій, що можуть призвести до ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку, що є порушенням вказаного законодавства.

Відповідна правова позиція міститься у пункті 15.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», де зазначено, що субєкти господарювання мають усвідомлювати можливість настання як певного обмеження їх діяльності з точки зору дотримання конкурентного законодавства, так і відповідальності за його порушення.

Виходячи з наведеного, з огляду на наявність у позивача монопольного (домінуючого) становища на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах мереж в м. Миколаєва, що належать йому чи ним використовуються, як таке, що не має на цих ринках жодного конкурента, позивач підпадає під сферу регулювання органами Антимонопольного комітету України, та повинен дотримуватись вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки вказаний закон є складовою частиною чинного законодавства України, зокрема, не вчиняти дій, які призводять або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, що є зловживанням монопольним становищем, та визначається порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Прийнявши оскаржуване рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 2-26.213/13-2017, під час розгляду якої Відділенням було встановлено в поведінці позивача порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, а саме: бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку, та притягнувши позивача до відповідності за вчинення такого порушення у вигляді накладення штрафу, Відділення виконувало покладене статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» завдання щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а тому діяло в межах повноважень та у спосіб визначений законом.

Отже, беручи до уваги наведені норми та обставини справи, адміністративна колегія дійшла вірного висновку про те, що поведінка МКП «Миколаївводоканал», яка полягає у невжитті МКП «Миколаївводоканал» вичерпних заходів для забезпечення затвердження уповноваженим органом тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, який відповідно до вимог чинного законодавства має включати витрати на надання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, внаслідок чого було обмежено право споживачів на отримання послуг з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки за рахунок тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення, до моменту затвердження уповноваженим органом діючих тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, а саме: бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку.

За правилами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищенаведені обставини в сукупності свідчать про те, що позивачем не доведено суду та не підтверджено відповідними доказами наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для скасування оспорюваного рішення Антимонопольного комітету України, а тому законні підстави для скасування у судовому порядку рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.06.2017 № 20-ріш відсутні.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 24 жовтня 2017 року.

СуддяО.Г. Смородінова