Рішення № 69725957, 18.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017Справа№910/16551/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків

до відповідача Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів», м. Київ

про стягнення 3 236,71 грн.

За участю представників:

від позивача: Гаркавенко О.М.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» про стягнення пені в сумі 3 236,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №14 про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.02.2017 в частині дотримання строків надання послуг, що стало підставою для нарахування пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.10.2017.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, Публічне акціонерне товариство Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103043241935.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на неявку представника відповідача, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» не скористалась наданими їй процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (замовник) та Публічним акціонерним товариством Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів» (виконавець) укладено договір №14 про надання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати комплекс послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва - котельня, що обліковується на балансі СТОВ «Первомайська птахофабрика», за адресою: Донецька обл., Нікольський (Володарський) район, с. Тополине, вул. Шкільна, буд. 26а, отримати позитивний висновок добровільної державної експертизи, а замовник прийняти та сплатити надані послуги.

Згідно з п. 1.3 Договору етапи та строки виконання послуг визначаються погодженим сторонами календарним планом надання послуг (додаток 2 до договору).

Пунктом 2.1 Договору загальну вартість послуг за договором визначено в сумі 16 430 грн.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору загальний строк надання послуг становить 83 календарні дні з моменту укладення договору. Строки надання послуг по кожному окремому етапу визначені в календарному плані.

У календарному плані по Договору (додаток 2) сторони погодили, що послуги будуть надані у два етапи, а саме: І етап «Топографо-геодезичні вишукувальні послуги» протягом 14 днів, ІІ етап «Розробка та погодження технічної документації із землеустрою» протягом 69 днів, а всього строк надання послуг за Договором становить 83 дні.

Листом вих.№11-10-02434 від 11.05.2017 позивач просив відповідача повідомити замовника про стан виконання договірних зобов'язань. Листом вих.№101 від 22.05.2017 відповідач повідомив позивача про затягування строків надання послуг, посилаючись на бездіяльність Філії «Донецький аукціонний центр» ПАТ ДАК «НМАЦ».

Листом вих.№11-10-03170 від 15.06.2017 позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір №14 від 20.02.2017 у зв'язку з недотриманням виконавцем строків надання послуг. У відповідь на вказаний лист позивача, відповідач листом вих.№141 від 17.07.2017 направив замовнику підписаний договір від 17.07.2017 про розірвання договору №14 від 20.02.2017.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню за порушення строків надання послуг.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №14 від 20.02.2017 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось судом, у пунктах 4.1, 4.2 Договору сторони погодили, що загальний строк надання послуг становить 83 календарні дні з моменту укладення договору. Строки надання послуг по кожному окремому етапу визначені в календарному плані.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем зобов'язань, щодо порушення яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем, який представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав, не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів надання послуг за договором №14 від 20.02.2017 у встановлені сторонами строки.

При цьому, згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 5.2 Договору сторони встановили, що за порушення строків, визначених календарним планом надання послуг, з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1% суми договору за кожний день прострочення.

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю «пеня».

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 08.02.2017 у справі №910/29752/15.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з надання послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі, передбаченому пунктом 5.2 Договору.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що позивачем було нараховано пеню окремо за кожним етапом надання послуг, які визначені календарним планом, а саме за порушення строку виконання І етапу за період з 07.03.2017 по 17.07.2017 на суму 2 185,19 грн. та за порушення строку виконання ІІ етапу за період з 15.05.2017 по 17.07.2017 на суму 1 051,52 грн.

Однак, такий розрахунок не узгоджується зі змістом пункту 5.2 Договору, яким передбачено нарахування пені «за порушення строків, визначених календарним планом надання послуг» «в розмірі 0,1% суми договору за кожний день прострочення».

При цьому, господарський суд виходить з того, що сторони погодили саме строки виконання кожного етапу, а не терміни (календарні дати), і передбачили, що послуги по двом етапам надаються послідовно і безперервно протягом 83 календарних днів. Відтак, порушення І етапу календарного плану безумовно тягне за собою порушення строків виконання ІІ етапу. Таким чином, приймаючи до уваги, що сума пені за 1 день прострочення є фіксованою, у даному випадку визначальним є сам факт прострочення, а нарахування пені за період з 15.05.2017 по 17.07.2017 в подвійному розмірі є безпідставним.

За перерахунком суду, приймаючи до уваги визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення, сума пені за порушення відповідачем строків, визначених календарним планом надання послуг за договором №14 від 20.02.2017, за період з 07.03.2017 по 17.07.2017 становить 2 185,19 грн. (16 430 грн. х 0,1% х 133 дні = 2 185,19 грн.).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та стягнення з Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» пені в сумі 2 185,19 грн.

Інша частина вимог (пеня в сумі 1 051,52 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 15; ідентифікаційний код 20064284) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, Харківська обл., м. Харків, майдан Театральний, буд. 1; ідентифікаційний код 13511245) пеню в сумі 2 185 (дві тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 19 коп. та судовий збір в розмірі 1 080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 20 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.10.2017.

Суддя В.В. Князьков