Рішення № 69725694, 05.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа №910/13876/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13876/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого

підрозділу Трипільської теплової електростанції публічного акціонерного

товариства "Центренерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ"

про стягнення 18 295,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бородіна О.М., довіреність № 480/22 від 21.12.2016р.;

Желінська Т.М., довіреність № 482/22 від 21.12.2016р.

від відповідача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., довіреність № 45 від 26.05.2017р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції публічного акціонерного товариства "Центренерго" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" про стягнення 18 295,80 грн. збитків, нанесених під час виконання договору № 111/41-2016/005 від 26.01.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13876/17 та призначено її розгляд на 05.10.2017р.

05.10.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.08.2017р. надійшло клопотання про залучення документів, а від представника відповідача - відзив на позовну заяву.

Присутні в судовому засіданні 05.10.2017р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2014р. між публічним акціонерним товариством «Центренерго» (за договором - покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» (за договором - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки вугілля № 111/4/1-1-2016/005, відповідно до п.1.1, п.1.2. якого Постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність Покупця вугільну продукцію (далі - вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими Сторонами в цьому Договорі, а Покупець прийняти Вугілля, оплатить його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору, загальна сума Договору становить фактичну суму вартості вугілля, поставленого відповідно до Додатків до Договору, в залежності від погреби Покупця, з врахуванням умов постачання вугілля і фактичної ціни вугілля, визначеної згідно з п.п. 6.1. 6.2, 6.3 Договору, та не може перевищувати 520 000 000,00 гри. (п'ятсот двадцять мільйонів гривень 00 копійок) з ПДВ.

Згідно з п.2.3 Договору, вугілля постачається партіями, рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих піввагонах (далі - вагонах) вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс" в редакції 2000р., які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних з умовами цього Договору та його внутрішньодержавним характером.

Як встановлено судом, відповідно до умов договору на адресу ПАТ «Центренерго» Трипільської ТЕС у квітні - травні 2016 р., згідно із залізничними накладними №№ 53502381, 53547527, 53488102, 53621181, 53964102, 53957734, 48187900, надійшли вагони з вугіллям №№ 54780523, 56529977, 52557055, 619206168, 56085681, 55773642, 52942398, 54148788.

Також позивач зазначає, що при зважуванні на тензометричних вагах вагонів №54780523, 56529977, 52557055, 619206168, 56085681, 55773642, 52942398, 54148788 на залізничній станції «Основа» було виявлено нерівномірне завантаження вагонів вантажем, чим порушено п. 3 Технічних умов, п.4, п.20 Правил приймання вантажів до перевезень.

Відповідно п.5.1 Договору, на взаємовідносини Сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються, серед іншого, вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України. При виникненні розбіжностей між умовами цього Договору і зазначеними нормативними документами застосуванню підлягають умови Договору.

Згідно п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р., основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до цього статуту, яка надається залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.

На підтвердження факту перевезення вантажу позивачем долучені до позовної заяви належним чином засвідчені копії накладних №№ 53502381, 53547527, 53488102, 53621181, 53964102, 53957734, 48187900.

Так, працівниками станції «Основа» було складено Акти загальної форми № 9055 від 20.04.2016p., №5097 від 24.04.2016р , №5102 та № 5103 від 27.04.2016p., №5112 та 5113 від 07.05.2016p., №5115 та 5116 від 21.05.2016р., з яких вбачається, що при зважуванні залізничних вагонів на тензометричних вагах виявлено різницю завантаження візків.

Вказані вище документи містять всі необхідні реквізити та інформацію для встановлення факту здійснення працівниками станцій необхідних дій для усунення порушень завантаження вагонів.

Позивач також зазначає суду про те, що на усунення допущеного порушення, виявленого на залізничній станції «Основа», залізницею було надано послуги на суму 18295,80 грн.

Таким чином, позивач поніс витрати на загальну суму 18 295,80 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме, накопичувальними картками.

Відповідно до п. 62 Статуту залізниць, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Згідно з п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 (далі - Правила), остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про відсутність його вини та протиправних дій у нерівномірному завантаженні вагонів вантажем (вугіллям), яке було виявлено працівниками станції «Основа», оскільки він не є вантажовідправником, а тому не несе відповідальність за вказані порушення.

Крім того, відповідач зазначав про те, що він не несе відповідальності за нерівномірне завантаження вагонів, так як ПАТ «Укрзалізниця», яке надавало послуги з перевезення, прийняло до перевезення вагони з вугіллям, не виявивши при цьому жодних недоліків, а тому припускає, що вони могли виникнути під час перевезення вантажу залізницею.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов Договору, а саме, пунктів 3.1.2, 3.1.4, постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля рівномірно однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття тощо, вагони, без перевищення їх вантажопідйомності та у повній відповідності до вимог п. 6.4 ДСТУ 4083-2012. Крім того, постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля у вагони з дотриманням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів (наказ Мінтрансу України № 174 від 08.05.1998) без розладу навантаження (зсуву, перекосу вантажу, нерівномірного завантаження вантажу на візки, без порушення рівномірного розміщення однорідного вантажу у вагоні).

Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.

Згідно з п. 7.6 Договору, постачальник повністю відшкодовує всі збитки покупця, пов'язані з оплатою залізниці коштів за нерівномірне завантаження вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків).

Відповідно до п. 7.10 Договору, у випадку списання залізничною станцією призначення з покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення вантажу та/або на станції призначення та/або на підходах до неї за даним Договором, постачальник в обов'язковому порядку відшкодовує покупцю розмір такої списаної суми згідно підтверджуючих документів.

Отже, відповідальність відповідача, як постачальника, за нерівномірне завантаження вагонів вугіллям прямо передбачена умовами Договору, які були прийняті відповідачем, що не заперечується сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Поняття збитків надається ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Позивачем доведено суду належними доказами факт прибуття на вищевказану станцію вагонів із нерівномірним завантаженням вугілля, яке постачалось за Договором, а також розмір витрат (збитків) в сумі 18 295,80 грн., понесених позивачем у зв'язку з вказаною обставиною.

Крім того, у матеріалах справи наявні документи, а саме роздруківка Переліків №№ 20160424, 20160429 за квітень 2016p., №№ 20160502, 20160510, 20160523, 20160525 за травень 2016р., які відображають рух коштів по рахунках позивача. З вказаних Переліків вбачається, що кошти в сумі 18 295,80 грн. залізницею були списані з рахунку позивача, що також спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував заявлені позовні вимоги, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 57, 20 поверх; код ЄДРПОУ 36511938) на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, літера Є; код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1) 18 295 грн. 80 коп - збитків та 1600 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.10.2017р.

Суддя А.І. Привалов