Постанова № 69724720, 23.10.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

ПОСТАНОВА

іменем України

"23" жовтня 2017 р. Справа № 817/1068/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Пасічник Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" серпня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1719/7 від 09.12.2016 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 від 11.10.2016" в повному обсязі. Скасовано державну реєстрацію змін від 21.09.2016 до відомостей про юридичну особу Приватний вищий навчальний заклад «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), ЄДРПОУ №32171210, що містяться в Єдиному державному реєстрі №16081070005006283 про обрання виконуючим обов'язки директора ОСОБА_5 Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог (полягали у відшкодуванні моральної шкоди всього в розмірі 100 000 грн.) - відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. Зазначає, що недотримання законодавчо визначених вимог до форми скарги є підставою для прийняття мотивованого рішення про відмову у розгляді такої по суті у формі наказу, який не слід розцінювати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує певні правові наслідки у вигляді скасування рішення державного реєстратора; вимоги про стягнення моральної шкоди вважає необґрунтованими та безпідставними.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із доцільності такого відшкодування із врахуванням зазначених чинників, що формують складову для відновлення засад справедливості на користь позивача. Колегія суддів не погоджується із висновком суду у вказаній частині, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.09.2016 державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради проведено реєстраційну дію за №16081070005006283 щодо внесення змін до відомостей про ТОВ «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж», які містяться в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР), за наслідками якої внесені відомості щодо прізвища, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: ОСОБА_5 20.09.2016 (тимчасово виконуючий обов'язки директора) - керівник, ОСОБА_5, 20.09.2016 - підписант.

11.10.2016р. позивачем подано скаргу на вказані дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України, яке 09.12.2016 року видало наказ №1719/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 від 11.10.2016» та 14.12.2016 листом №3/23837-0-32-16/19К «Про направлення наказу» надіслало оскаржуваний наказ позивачу.

Із змісту скарги слідує, що позивач вважає дії державного реєстратора про внесення відомостей до ЄДР щодо зазначення виконуючим обов'язки директора приватного вищого навчального закладу «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) ОСОБА_5 незаконними і така реєстраційна дія має бути скасована. Скарга містить підстави для скасування реєстраційної дії: ст.60 Закону України «Про господарські товариства»; п.4.4. Статуту приватного вищого навчального закладу ТзОВ «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж»; рішення щодо обрання ОСОБА_5 виконуючим обов'язки директора "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), прийняте загальними зборами без належних повноважень через відсутність у присутніх в сукупності права на володіння більш як 60 відсотками загальної кількості голосів.

Підставою для відмови в задоволенні скарги є недотримання при її оформленні вимог, визначених частиною п'ятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»: відсутність вказівки скаржника на норми законодавства, порушені у вказаних правовідносинах.

Регулятором відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003, розділом V якого врегульовані питання оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора, відповідальності у сфері державної реєстрації.

Відповідно до ст.34 Закону №755, зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Згідно із ч.6 ст.34 Закону №755 за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про відмову в задоволенні скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Частиною 8 статті 34 цього ж Закону встановлено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема, скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті.

Частиною 9 статті 34 Закону №755 вказано, що порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 затверджений Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації ( Порядок).

Пунктом 2 зазначеного Порядку (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно із п.3 Порядку, зокрема, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

За приписами п.4 Порядку розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Пунктом 12 Порядку зазначено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на зміст п.2 ч.5 ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка встановлює вимоги до викладення скарги у письмовій формі та наявність, зокрема, змісту оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника. Зазначена норма не містить чітких окреслених вимог прийнятності та критеріїв, що слід застосовувати для оцінки належності скарги, а містить лише посилання на узагальнені вимоги, що дає право дійти висновку про можливість неоднозначного її трактування. Адже, щодо зазначення норм законодавства, порушених на думку скаржника, то слід вказати на можливу довільність посилань скаржника у вказаній частині, використовуючи право на ефективність обраного способу захисту власних інтересів, оскільки вказаний припис не містить жодних обмежень щодо галузевої приналежності вказуваної норми права.

Частиною четвертою статті 55 Конституції України унормовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Скаржник вправі використовувати такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволяє компетентному державному органові розглядати по суті скарги і надавати відповідний захист інтересів та бажаного результату завдяки усій сукупності засобів, що передбачаються національним правом.

Натомість суб'єкт владних повноважень відмовив у задоволенні скарги фактично з формальних підстав, уникнув її розгляду по суті, чим позбавив позивача права на ефективний засіб юридичного захисту, що є порушенням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Поскільки предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також наявні встановлені законом умови їх реалізації, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта щодо відсутності ознак рішення суб'єкта владних повноважень в оскаржуваному наказі.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання наказу Міністерства юстиції України протиправним та його скасування.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до підпункту 2 частити третьої статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленумом Верховного Суду України від 32 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд у таких спорах повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За змістом частини 1 статті 70 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненням йому моральної шкоди, що виразилася у приниженні престижу та ділової репутації, наявності психологічного дискомфорту, порушенні стану душевної рівноваги. Будь-який зв'язок між вказаними втратами та діями відповідача в межах порушеного судового спору також не встановлено. Крім того, колегія суддів зазначає, що не слід помилково ототожнювати право на відшкодування моральної шкоди із правом на захист честі, гідності та ділової репутації, на що позивач безпосередньо звертає увагу.

Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права, суд першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди дійшов помилкового висновку про наявність підстав для такого відшкодування.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради скасувати державну реєстрацію змін колегія суддів зазначає наступне.

30.01.2017 рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/1260/16, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017, визнано недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж», оформлене протоколом №1 від 17 вересня 2016 року. Обставини щодо визнання вказаного рішення засновників недійсним встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Державний реєстратор, здійснюючи реєстраційні дії, зобов'язаний керуватися Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

З врахуванням рішення господарського суду Рівненської області, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що реєстраційна дія від 21.09.2016, вчинена державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради за №16081070005006283 щодо внесення змін до відомостей про ТзОВ «Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж», які містяться в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), за наслідками якої внесені відомості щодо прізвища, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи: ОСОБА_5, 20.09.2016 (тимчасово виконуючий обов'язки директора) - керівник, ОСОБА_5, 20.09.2016 - підписант, належить до скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" серпня 2017 р. скасувати в частині скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. та прийняти у вказаній частині нову постанову про відмову в позові.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" жовтня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачам: Міністерство юстиції України вул.Городецького,13,м.Київ,01001 4 - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради майдан Просвіти, 2,м.Рівне,33028

5 - Державна казначейська служба України вул.Бастіонна, 6,м.Київ,01601

- ,