Рішення № 6972234, 04.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.09р.Справа № 8/278-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Ойл" ЛТД (м. Донецьк)

до Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 511090532 у загальному розмірі 1 633 416, 91 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Колоколов В.Г. - представник (дов. б/№ від 18.08.09р.)

від відповідача: Деркач В.А. - представник (дов. № 24-5-17 від 02.01.09р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток - Ойл" ЛТД (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 511090532 від 10.03.2009р., з урахуванням уточнення позовних вимог, у загальному розмірі 1 633 416, 91 грн.

Сума позову складається з суми основного боргу - 1 422 267,37 грн., суми пені - 172 496,80 грн., 3% річних - 24 874,60 грн., інфляційних втрат - 13 778,14 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, в частині розрахунку за поставлений товар.

Відповідач, фактично, визнав наявність заборгованості, крім того, подав заява про розстрочку виконання рішення на вісім місяців з оплатою рівними частинами до 30-числа кожного місяця, посилаючи на скрутне фінансове становище, внаслідок світової економічної кризи.

Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 511090532 від 10.03.2009р (далі-договір) за яким, згідно п.1.1 договору, позивач, як постачальник по договору, зобов'язаний передати, а відповідач, як покупець по договору, прийняти та платити на умовах СРТ нафтопродукти, в якості, кількості, асортименті, по цінам та в строки погоджені сторонами в специфікаціях (додатках), які с невід'ємною частиною договору.

20.03.2009р. у відповідності з умовами додатку №1 від 27.10.2008р. (специфікації №1) позивачем була здійснена поставка товару (мазут топічний 100) на користь відповідача в кількості 661,393 тон на загальну суму 1 722 267,37 грн., що підтверджується підписами відповідальних осіб сторін па видатковій накладній № МОВ-000037 від 20.03.2009р. та актом № МОВ-000037 приймання-передачі нафтопродуктів від 20.03.2009р.

Згідно умов п. 3. додатку №1 (специфікації) від 10.03.2009р відповідач був повинен сплатити на користь позивача вартість поставленого товару протягом 22 днів з моменту поставки товару, але не раніше 3-й декади квітня 2009р. тобто до 30 квітня 2009р.

Дане зобов'язання відповідачем не було виконане.

Таким чином сума заборгованості за поставлений та несплачений товар становить - 1 422 267,37 грн.

У відповідності з умовами п. 5.2. договору, у випадку прострочення оплати за товар відповідач повинен сплатити на користь позивача неустойку в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня.

Ні підставі даного пункту позивачем було нараховано пеню за період з 12.08.2009р. по 31.10.2009р. за прострочення оплати товару специфікації №1 до договору у розмірі 64 703,33 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 13 778,14 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 14 120,02 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 1 422 267,37 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1 422 267,37 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 422 267,37 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 13 778,14 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 24 874,60 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 13 778,14 грн. та 24 874,60 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 5.2. договору поставки позивачем була нарахована пеня у розмірі 172 496,80 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 172 496,80 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на вісім місяців з оплатою рівними частинами до 30-числа кожного місяця, у зв'язку з його необґрунтованістю, але роз'яснює відповідачу про його можливість звернення до господарського суду з відповідним клопотанням про розстрочку виконання рішення на стадії виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21; код ЄДРПОУ 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Ойл" ЛТД (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-а; код ЄДРПОУ 25601806) - 1 422 267 грн. 37 коп. основного боргу, 13 778 грн. 14 коп. втрат від інфляції, 24 874 грн. 60 коп. трьох відсотків річних, 172 496 грн. 80 коп. пені, 15 579 грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

СуддяІ.Ю. Дубінін