Постанова № 69719515, 17.10.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/879/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Ярош А.І.

Суддів: Лисенко В.А., Діброва Г.І.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-3746/06, дата видачі : 21.09.16;

від відповідача - не з'явився,

Розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області та Державного підприємства-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії "Одесадіпродор"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27 червня 2017 року

по справі № 916/879/17

за позовом ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області

до відповідача Державного підприємства-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії "Одесадіпродор"

про стягнення заборгованості в розмірі 514968,92 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

12 квітня 2017р. ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області (далі позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» в особі Одеської філії "Одесадіпродор" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 514968,92 грн..

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат по утриманню обєкта оренди приміщень на 5,6 та частини 7 поверху 7-ми поверхової будівлі, загальною площею 1537,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49від 07.07.2012 року та додатковою угодою до договору від 03.06.2014р..

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2017р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Український державний інститут з проектування обєктів дорожнього господарства Укрдіпродор на користь ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області заборгованість у розмірі 347 635 грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 5214 грн. 54 коп.. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване посиланням на те, що позовні вимоги грунтуються на стягненні заборгованості в загальній сумі 514969,92 грн. за порушення договірних зобовязань, однак заявлені з пропуском строку позовної давності звернення до суду, тому підлягають частковому задоволенню. При цьому, суд здійснив власний розрахунок заборгованості, відповідно до якого загальна сума заборгованості за період з квітня 2014р. по лютий 2017р. становила 347 635,89 грн., та підлягає стягненню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 27.06.2017р., позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами.

Позивач ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом винесено рішення без урахування обставин визнання боргу відповідачем, оскільки в повернутих рахунках №58,73,87,101,104,128,142,156 від 2013 року №1 від 2014 року є підпис керівника відповідача та відбиток печатки підприємства. Також на виконання зобовязань за договором відповідачем було оплачено частину боргу в липні 2014 року. Також судом не досконало, на думку апелянта, досліджено та перевірено підстави переривання позовної давності, що є порушенням процесуального законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 підприємство Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» в особі Одеської філії "Одесадіпродор" в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що судом не взято до уваги, що жоден акт прийому-передачі наданих послуг та додані до них рахунки, які надав позивач не були надіслані цінним листом, тому є недоведеним настання строку оплати та невиконання обовязку своєчасної оплати послуг. Крім того, в рішенні суду не надано власного розрахунку заборгованості за період з квітня 2014 року по лютий 2017 року на загальну суму 347 635,89 грн..

В судовому засіданні апеляційного суду представники сторін підтримували доводи апеляційних скарг, в судове засідання 17.10.2017 року представник відповідача не зявився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши, на підставі фактичних обставин справи, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Державного підприємства Український державний інститут з проектування обєктів дорожнього господарства Укрдіпродор підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.07.2012р. між ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області та Одеською філією Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування обєктів дорожнього господарства Укрдіпродор - Одесадіпродор, був укладений договір б/н (далі - договір) та додаткова угода від 03.06.2014р. б/н про відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню обєкта оренди.

Відповідно умов договору, правовідносини між сторонами, пов'язані з відшкодування витрат по утриманню об'єкту: приміщень на п'ятому, шостому та частини сьомого поверхах, семи поверхової будівлі загальною площею 1537,2 кв.м. (далі - об'єкт), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49.

Згідно пункту 2.1 договору, оплата по договору здійснюється ДП Одесадіпродор щомісячно на протязі десяти днів з моменту отримання рахунку від ОСОБА_2 та доданого до нього розрахунку.

У відповідності до п.1.2. договору в редакції додаткової угоди від 03.06.2014 року, відповідачем відшкодовується позивачу наступні витрати по утриманню обєкта споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення, теплопостачання обслуговування ліфта, вивіз сміття, охорона обєкту.

Згідно п.2.2. договору в редакції додаткової угоди від 03.06.2014 року, сума відшкодування витрат, зазначених в п.1.2. договору, ОСОБА_2 визначається в наступному порядку:

1) споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення, - за обсяги фактичного споживання згідно показників засобів обліку (лічильників) та із застосуванням розміру затверджених цін/тарифів на такі послуги;

2) теплопостачання розмір фактичних витрат * 28% (площа приміщень Одесадіпродор пропорційно площі приміщень обєкта;

3) зовнішнє освітлення, обслуговування ліфта, вивіз сміття розмір фактичних витрат * 11% (площа фактично використовується відповідачем приміщень пропорційно площі приміщень обєкта).

Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у відповідності з чинним законодавством.

Як зазначає позивач, за період з травня 2013 року по лютий 2017 року утворилась заборгованість по договору, яка складає 514969,92 грн., яка підтверджується, на думку позивача, рахунками, актами прийому передачі наданих послуг, розрахунками на відшкодування витрат по утриманню приміщень, актами показників постачання води та електроенергії, фіскальними чеками ОСОБА_4 «Укрпошта» та повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Матеріали справи містять додаткові пояснення на позовну заяву та до апеляційної скарги Державного підприємства Український державний інститут з проектування обєктів дорожнього господарства Укрдіпродор, в яких відповідач зазначає, що рахунки, розрахунки до актів та акти ним не отримувались, надає контр-розрахунок суми позовних вимог по відшкодуванню експлуатаційних витрат за договором від 07.07.2012р. та зазначає, що ним використовувалось лише 610,8 кв. м 5-го поверху орендованого приміщення з посиланням на акт обстеження приміщень 5-го, 6-го та частини 7-го поверхів будинку, належних до управління Одеської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування обєктів дорожнього господарства Укрдіпродор, за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49 від 03 червня 2014 року, та заяву про застосування строку позовної давності, згідно якої борг може нараховуватися з квітня 2014 року.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами, пов'язані з відшкодування витрат по утриманню об'єкту приміщень на п'ятому, шостому та частини сьомого поверхах, семи поверхової будівлі, загальною площею 1537,2 кв.м. (далі - об'єкт), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49, відповідно умов договору від 07.07.2012 року та додаткової угоди до нього.

З урахуванням положень ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України та, враховуючи положення пункту 2.1 Договору, відповідач повинен був сплачувати відшкодування витрат на утримання об'єкта щомісячно на протязі десяти днів з моменту отримання рахунку від позивача та доданого до нього розрахунку.

Судова колегія зазначає, що для стягнення заборгованості перш за все необхідно встановити фактичний обсяг та вартість наданих послуг, для чого необхідно звернутись до п.2.2 договору в редакції додаткової угоди.

Так, як зазначалось вище, п.2.2. договору в редакції додаткової угоди від 03.06.2014 року, сума відшкодування витрат, зазначених в п.1.2. договору, ОСОБА_2 визначається в наступному порядку:

1) споживання електроенергії, водопостачання та водовідведення, - за обсяги фактичного споживання згідно показників засобів обліку (лічильників) та із застосуванням розміру затверджених цін/тарифів на такі послуги;

2) теплопостачання розмір фактичних витрат * 28% (площа приміщень Одесадіпродор пропорційно площі приміщень обєкта;

3) зовнішнє освітлення, обслуговування ліфта, вивіз сміття розмір фактичних витрат * 11% (площа фактично використовується відповідачем приміщень пропорційно площі приміщень обєкта).

Таким чином, сторони в договорі погодили, що оплата наданих послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг, та за фактично понесені витрати позивачем.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження фактичних обсягів споживання, обґрунтування розрахунків та їх складових, складених позивачем, чи безпосередньо рахунки постачальників послуг, з яких можливо вирахувати частку відповідача, окрім актів наданих послуг та рахунків, які складені в односторонньому порядку (окрім актів з травня 2013 по січень 2014 року), без зазначення показників лічильників, та тарифів, діючих на той час.

Розрахунки на відшкодування витрат за договором на відшкодування витрат на утримання обєкта оренди, утримання приміщень, акти споживання води складені в односторонньому порядку, та також не містять обґрунтування загальної суми по всьому обєкту.

Також, судова колегія не приймає акт обстеження приміщень 5-го, 6-го та частини 7-го поверхів будинку, належних до управління Одеської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування обєктів дорожнього господарства Укрдіпродор, за адресою: м. Одеса, вул. Грушевського, 49 від 03 червня 2014 року - як належний доказ погодження використання відповідачем лише 610,8 кв. м 5-го поверху орендованого приміщення, оскільки даний акт підписаний лише співробітниками відповідача, в односторонньому порядку, та не містить підпису представника позивача.

Крім того, листом від 29.12.2014 року №289/1 відповідач повідомляв позивача про неточність у наданих рахунках а саме включення до рахунків відшкодування послуг за користування ліфтом, хоча відповідач відмовився від цієї послуги, та за площу більшу, ніж відповідач займає, листом від 30.07.2015 року №68/1 відповідач звертався до позивача з проханням обґрунтувати надані рахунки за послуги охорони.

Доказів надання відповіді ОСОБА_2 автодоріг матеріали справи не містять.

Отже, судова колегія доходить висновку про те, що позовні вимоги не обґрунтовані належним чином, оскільки з матеріалів справи не вбачається належне обґрунтування складових розрахунку фактично понесених витрат на утримання обєкту, приміщень, водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання, тощо, що виключає можливість перевірити вказані розрахунки. Клопотань щодо проведення відповідної експертизи сторонами не заявлялись.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про розмір заборгованості за період з квітня 2014р. по лютий 2017р. в сумі 347 635,89 грн., внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав безпідставно встановленими.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність заборгованості є помилковим, а тому рішення суду не може вважатись законними та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія також підкреслює, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання рахунків від ОСОБА_2 та доданих до кожного з них розрахунку за весь період, заявлений до стягнення позивачем - з травня 2013 р. по лютий 2017 року, що свідчить про ненастання строку виконання зобовязання щодо оплати відповідних рахунків згідно умов п.2.1 договору.

Судова колегія звертає увагу, що надані до суду позивачем копії актів прийому передачі наданих послуг, розрахунків на відшкодування витрат по утриманню приміщень, актів показників постачання води та електроенергії не містять доказів отримання відповідачем, при цьому, підписані та скріплені печаткою з боку тільки позивача. Деякі акти підписані неуповноваженими особами з боку відповідача, без зазначення прізвища та посади.

До фіскальних чеків ОСОБА_4 «Укрпошта» не додані описи вкладення з зазначенням відповідних реквізитів відповідних рахунків. Повідомлення про вручення поштових відправлень не містять відомостей, який документ отримано відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 33-34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своєї вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини та підтверджували розрахунок заборгованості, матеріали справи не містять.

Таким чином, судова колегія зазначає про недоведеність належними та допустимими доказами згідно ст.ст. 32-34 ГПК України розміру заборгованості відповідача, відсутність належного обґрунтування розрахунку усіх складових фактично понесених позивачем витрат, також відсутність доказів факту отримання рахунків відповідачем, свідчить про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Також судова колегія вважає, що строк оплати за умовами договору не настав, тому права позивача не порушені.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" , визначено наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на встановлення судом апеляційної інстанції відсутності порушеного права позивача, у звязку з ненастанням строку оплати по договору, строк позовної давності не підлягає застосуванню у даному спорі.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку судове рішення у даній справі підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.99, п.2 ст.103, п. 2 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2017р. у справі №916/879/17 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2017р. у справі №916/879/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27 червня 2017 року по справі № 916/879/17 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області до Державного підприємства-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії "Одесадіпродор" про стягнення заборгованості в розмірі 514 968,92 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 автомобільних доріг в Одеській області на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії "Одесадіпродор" 8497,01 (вісім тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 01 коп.) грн. судового збору.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.10.2017 року.

Головуючий суддяА.І. Ярош

СуддяВ.А. Лисенко

СуддяГ. І.Діброва