Рішення № 69718722, 18.10.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 рокуСправа № 912/2584/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/2584/17

за позовом: Приватного підприємства "Грановіт"

до відповідача: Приватного підприємства "Юліус"

про стягнення 1 131 242,90 грн

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.10.17;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство "Грановіт" (далі - ПП "Грановіт", позивач) звернулось до господарського суду із позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "Юліус" (ПП "Юліус", відповідач) заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки від 18.10.2007 в сумі 1 131 242,90 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2017 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2584/17, яку призначено до розгляду в судовому засіданні 03.10.2017.

В судовому засіданні 03.10.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 03.10.2017 господарський суд відклав розгляд справи до 18.10.2017 на 10:00 год, зобов'язав сторони подати необхідні докази.

11.10.2017 відповідач подав суду пояснення на позовну заяву де позовні вимоги не заперечує та повідомляє, що не має можливості сплатити за отриманий товар, просить суд розглядати справу без його участі, за наявними у справі документами.

Представник позивача, на виконання вимог ухвали суду, подав суду відомості щодо відображення спірної заборгованості в балансі підприємства та розшифровку до нього, де зазначено, що за даними бухгалтерського обліку дебіторська заборгованість обліковується по рахунку № 3.6.1 та відповідає строкам 1125 та 1155 ОСОБА_2 підприємства.

У судовому засіданні 18.10.2017 брав участь представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що за міжнародними стандартами для ведення бухгалтерської звітності суб'єкти малого підприємництва мають право відображати кредиторську та дебіторську заборгованість разом, тому в ОСОБА_2 підприємства відображено загальну суму дебіторської та кредиторської заборгованості у рядках 1125 та 1155.

Представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/2584/17 в судовому засіданні 18.10.2017 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2007 між Приватним підприємством "Грановіт" (Постачальник) та Приватним підприємством "Юліус" (Покупець) укладено договір поставки (далі - Договір, а.с. 10), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю бетонно-металеві конструкції (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити його у кількості та строки визначені умовами договору (п. 1.1. Договору).

Кількість товару, його асортимент та вартість визначається Специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору Постачальник зобов'язується поставити товар партіями на протязі трьох місяців з моменту укладення договору.

Згідно пунктів 3.1., 3.3. Договору поставка здійснюється на умовах EXW (склад Постачальника) в тлумаченні термінів Інкотермс 2000. Покупець зобов'язується сплатити вартість поставленого товару, визначену в накладних, не пізніше 31.12.2008.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє повного виконання сторонами взятих по ньому зобов'язань.

У пункті 6.2. Договору сторони дійшли згоди про продовження строку позовної давності щодо всіх правовідносин які виникнуть з приводу даного договору та встановили тривалість позовної давності в десять років.

Договір підписано Постачальником та Покупцем і скріплено печатками.

У Специфікації - додаток № 1 від 18.10.2007 до Договору поставки, сторони погодили найменування товару, його кількість та ціну на загальну суму 1 131 242,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 131 242,90 грн.

Факт поставки товару підтверджується накладними № 6 від 22.10.2007, № 8 від 24.10.2007, № 1 від 04.01.2008, які підписані обома сторонами, та довіреностями серії ЯЖЕ № 626368 від 22.10.2007, серії ЯЖЕ № 626371 від 04.01.2008 на загальну суму 1 131 242,90 грн. (а.с.7-9, 12-13).

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині здійснення оплати вартості отриманого товару стало підставою для позивача звернутись до господарського суду із даним позовом.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідачем не подано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості в сумі 1 131 242,90 грн. Також відповідачем не заперечується факт поставки товару, його кількість та якість, розмір заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що обов'язок позивача перед відповідачем по поставці товару виконано, що не заперечується відповідачем. Відповідачем також не заперечується факт прийняття товару, що підтверджується відповідними накладними та довіреностями.

Разом з тим, господарський суд не може розцінювати поданий позивачем ОСОБА_2 на 31.12.2016 та розшифровку до нього як докази відображення спірної заборгованості в сумі 1 131 242,90 грн. у фінансовому звіті позивача виходячи з наступного.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 Податкового кодексу України, зобов'язані складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва, один раз на рік.

Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419, встановлено, що фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за міжнародними стандартами фінансової звітності публічними акціонерними товариствами, банками, страховиками починаючи з 1 січня 2012 р., а також підприємствами, які провадять господарську діяльність за певними видами, переліченими в п. 2 вказаного порядку.

Враховуючи види діяльності позивача - 08.11 Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.10.2017, а.с. 18-20), останній не підпадає під перелік підприємств, що складають звітність за міжнародними стандартами визначений у вказаному Порядку подання фінансової звітності.

Крім того, при поданні фінансової звітності загального призначення відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності в ОСОБА_2 підприємства необхідно зробити позначку "за міжнародними стандартами фінансової звітності", яка відсутня у бланку фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

Тому, суд не приймає твердження позивача щодо відображення у ОСОБА_2 підприємства спірної суми заборгованості та не вбачає останньої у балансі підприємства.

Однак, з урахуванням тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, що є вартістю поставленого за Договором Товару згідно накладних від 22.10.2007, від 24.10.2007 та від 04.01.2008, в розмірі 1 131 242,90 грн. обґрунтованими, підтвердженими первинними бухгалтерськими документами та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Юліус" (25006, м. Кропивницький, вул. В.Перспективна, 38/33, ідентифікаційний код 32615637) на користь Приватного підприємства "Грановіт" (27210, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Златопілля, вул. Молодіжна, 67, ідентифікаційний код 34548400) 1 131 242,90 грн. основного боргу та судовий збір в розмірі 16 968,64 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.10.2017

Суддя Т. В. Макаренко