Рішення № 69718310, 06.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2017Справа №910/10559/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко Лідер"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Комелія"

Про стягнення 4 567 125,64 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Рижаков А.В., довіреність №24 від 17.05.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко Лідер" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комелія" про стягнення 4567125,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки сільськогосподарської продукції №07.03.2017 7 П від07.03.2017.

Ухвалоюсудувід 29.06.2017 порушено провадження у справі №910/10559/17 та призначено розгляд справи на 24.07.2017.

20.07.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано письмове підтвердження.

В судове засідання 24.07.2017 представник позивача в судове засідання з?явився, надав суду усні пояснення у справі.

В судове засідання 24.07.2017 представник відповідача в судове засідання не з???явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Ухвалою суду від 24.07.2017 розгляд справи відкладено на 04.09.2017.

В судове засідання 04.09.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 04.09.2017 відкладено розгляд справи на 06.10.2017.

В судове засідання 06.10.2017 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

В судове засідання 06.10.2017 представник відповідача повторно не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.10.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.10.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

07.03.2017 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником було укладено Договір поставки сільсько-господарської продукції №07.0.2017 7П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зо

Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язуєтеся передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору, під товаром у Договорі розуміється кукурудза 3 класу врожаю 2016 року.

Згідно п. 1.5. Договору, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру, строк відвантаження товару, місце та умови доставки товару, визначаються сторонами у Специфікаціях, що є Додатками та невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, умови та строки поставки товару обумовлюються сторонами в специфікаціях, що є Додатками та невід'ємною частиною Договору. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одному Додатку.

Згідно п. 2.2. Договору, товар вважається зданим постачальником і прийняти покупцем: за, кількістю - відповідно до ваги, що вказана в видатковій накладній на відповідну партію товару, яка складається на підставі ваги визначеної в пункті поставки на дату вивантаження товару; за якістю - відповідно до якості товару, що вказана в п. 4.1.

Згідно п. 2.7. Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту прийому товару вантажоодержувача в пункті поставки, зобов'язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними належним чином з моменту передачі всіх документів, вказаних в п. 2.3. даного Договору та підписання покупцем видаткової накладної та акту прийому- передачі. Необґрунтована відмова покупця від підписання видаткової накладної та акту прийому передачі, а також відмова від отримання (неможливість вручення) зазначених документів, не надає право покупцю посилатися на невиконання постачальником своїх зобов'язань та не призводить до відповідальності покупця.

Згідно п. 5.1.1. Договору, 80% вартості кожної окремої партії товару оплачується покупцем протягом 3-х банківських днів після надання документів: копія комерційного рахунку; копії зал. (транспортних) накладних на поставлену партію товар, завірені печаткою постачальника; реєстр зал. (транспортних) на поставлену партію товару; копія посвідчення про якість зерна (форма 42) з доданими протоколами випробувань, а також документів передбачених п. 10.3. Договору.

Згідно п. 5.1.2. Договору, остаточний розрахунок на кожну партію товару здійснюється протягом 5-х банківських днів з моменту прийому та визначення остаточної ваги товару вантажоодержувачем в пункті поставки товару, зазначеного в п. 3.1. та з дати реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних, якщо така реєстрація проводиться згідно чинного законодавства України впродовж 15 календарних днів з моменту подання податкової накладної, а також документів передбачених п. 10.3. даного Договору.

07 березня 2017 року на виконання Договору між постачальником та покупцем укладено Специфікацію №1 на поставку кукурудзи 3 класу врожаю 2016 року у кількості 500 +/- 5% тон за ціною 4 125,00 грн./тонна (без ПДВ) на загальну вартість з ПДВ 2 475 000,00грн. в строк до 26 березня 2017 року включно зі строком оплати згідно п. 5 Договору.

17 березня 201" року на виконання Договору між постачальником та покупцем укладено Специфікацію №2 на поставку автотранспортом кукурудзи 3 класу врожаю 2016 року у кількості 500 +/-5% тон за ціною - 4125,00грн./тонна (без ПДВ) на загальну вартість з ПДВ 2 475 000,00грн. в строк до 26.03.2017 року включно зі строком оплати згідно п. 5 Договору.

Позивач зазначив, що поставив покупцю за Договором поставки № 07.03.2017 7П від 07 березня 2017 року (Специфікація № 1 та Специфікація № 2) товар на загальну суму 4 578 997,50грн.

Відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 350 000,00 грн.

12.05.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією про погашення заборгованості в розмірі 4228997,50 грн.

23.06.2017 позивачем було отримано лист про результати розгляду претензії, відповідно до якого відповідач повідомив про повне визнання претензії а також відсутність будь яких зустрічних претензій та вимог до позивача стосовно виконання ним своїх зобов'язань за Договором.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки сільсько-господарської продукції №07.0.2017 7П від 07.03.2017 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4228997,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за товар, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 217401,10 грн., інфляційних втрат в розмірі 94837,95 грн., річних в розмірі 25889,09 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2. Договору, у випадку несвоєчасно оплати товару покупець зобов'язується оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставку НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 217401,10 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 25889,09грн. - 3% річних та 94837,95 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕЛІЯ» (02125, м. Київ, пр. Визволителів, 7, ідентифікаційний номер 30552984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕКО ЛІДЕР» (02140, м. Київ, вул. О. Мишуги, 2, офіс 418, ідентифікаційний номер 40040248) основну заборгованість в розмірі 4228997 (чотири мільйони двісті двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 50 коп., пеню в розмірі 217401 (двісті сімнадцять тисяч чотириста одну) грн. 10 коп., інфляційні втрати в розмірі 94837 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 95 коп., 3% річних в розмірі 25889 (двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 09 коп., судовий збір в розмірі 68506 (шістдесят вісім тисяч п'ятсот шість) грн. 89 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2017

Суддя Мельник В.І.