Рішення № 6971480, 04.12.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 грудня 2009 р.           Справа 2/133-08

за позовом: Споживчого товариства "Заготпромзовнішторг"(Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Куйбишева,75)

до: Крижопільського районного споживчого товариства ( 24600, Вінницькаобл., смт. Крижопіль, вул. Комсомольська,17)

по стягнення 186513,00 грн. вартості проведеного ремонту

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Болюх М.Т.- голова споживчого товариства ;

Ломаченський В.Б., свідоцтво № 124 від 16.12.93 р.- адвокат;

відповідача: Прицюк А.В. - за довіреністю;

Котюжанський В.А.- голова Крижопільського РСТ.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов Споживчого товариства “Заготпромзовнішторг”до Крижопільського районного споживчого товариства про стягнення 155804 грн. суми вартості проведеного ремонту орендованого майна.

Ухвалою суду від 08.08.2008 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/133-08 та її розгляд призначено на 22.09.2008 р.

Ухвалою від 22.09.2008 року у зв"язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів розгляд справи було відкладено на 01.10.2008 року.

В судовому засіданні 01.10.2008 року оголошено перерву до 15.10.2008 року з метою надання додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи представнику відповідача.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2008 р. у справі № 2/133-08 за клопотанням відповідача призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Вінниця, вул. Кірова, 1), з метою визначення реальної вартості та якості виконаних робіт, та провадження у справі зупинено до отримання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

27 лютого 2009 року до суду повернулась справа № 2/133-08 з ВВ КНДІСЕ без виконання експертизи, в зв’язку з несплатою експертних послуг.

Відповідно до ст. 79 ГК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 03.04.2009 року поновлено провадження у справі з призначенням судового засідання на 08.04.2009 року.

В судовому засіданні 08.04.2009 року оголошено перерву до 14.04.2009 року, для надання сторонами обопільно підписаного акту обстеження виконаних робіт.

В судовому засіданні 14.04.2009 року сторонами не було подано акт обстеження виконаних робіт.

Натомість представник відповідача заявив клопотання про призначення у справі повторної будівельно-технічної експертизи, з метою визначення реальної вартості та якості виконаних робіт.

Представник позивача проти даного клопотання не заперечив.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Ухвалою суду від 14.04.2008 р. у справі № 2/133-08 призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Вінниця, вул. Кірова, 1), з метою визначення реальної вартості та якості виконаних робіт, та провадження у справі зупинено до отримання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

02 листопада 2009 року до суду повернулась справа № 2/133-08 з ВВ КНДІСЕ з висновком проведеної судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ст. 79 ГК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 03.11.2009 р. провадження у справі поновлено з призначенням судового засідання на 25.11.2009 р.

Ухвалою від 25.11.2009 року у зв"язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів, письмових пояснень по суті спору, розгляд справи повторно було відкладено на 04.12.2009 року.

В судовому засіданні 04.12.2009 року позивач позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі. При цьому, заявою № 21 від 23 листопада 2009 року позивач збільшив розмір позовних вимог до 186 513,00 грн. відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, а також заявою № 22 від 04.12.2009 року збільшив розмір витрат на послуги адвоката до 12590,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у поданому ним відзиві вх.№ 14592 від 01.12.2009 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21 серпня 2004 року між Крижопільським районним споживчим товариством (орендодавець) та Споживчим товариством "Заготпромзовнішторг" (орендар) укладено договір операційної оренди основних засобів, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду об"єкти нерухомого майна.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 21.08.2004 року відповідач передав позивачу будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: смт.Крижопіль, вул. Куйбишева, 78.

У відповідності до протоколу № 4 засідання правління Крижопільського споживчого товариства оредаря звільнено від сплати орендної плати за користування приміщеннями будівель та споруд.

Згідно п. 4.1.3. договору орендар зобов"язаний самостійно здійснювати капітальний і поточний ремонт основних фондів, переданих йому в оренду згідно з цим договором, за рахунок власних коштів і за рахунок кредитів банку.

Так, за період дії договору оренди СТ «Заготпромзовнішторг»були здійснені покращення орендованих об’єктів нерухомості, вартість яких в результаті проведених робіт суттєво збільшилися. Всього на капітальний ремонт та інші роботи та на використані матеріали було затрачено 155804,00 грн., що підтверджується укладеними позивачем з підрядниками договорами підряду, Актами прийому-передачі виконаних підрядних робіт до цих договорів.

Однак відповідач відмовляється компенсувати позивачу понесені ним витрати на поліпшення орендованого майна, що й стало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом розглядуваного позову є стягнення вартості витрат, понесених орендарем на поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Як вбачається із матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання, передбачені п. 4.1.3 договору оренди від 21.08.2004 року, належним чином, що підтверджується укладеними ним з підрядниками договорами підряду на капітальний ремонт будівель та споруд, проектно-кошторисною документацією та Актами прийому-передачі виконаних підрядних робіт на загальну суму 155804,00 грн.

Однак, відповідач в порушення положень ст. 778 ЦК України року відмовляється компенсувати позивачу витрати, понесені ним на поліпшення орендованого майна. При цьому, відповідач стверджує, що оскільки договір оренди від 21.08.2004 року нотаріально не посвідчений та не здійснена його державна реєстрація, він вважається неукладеним, а відтак орендар не має права вимагати від орендодавця компенсації витрат, понесених ним на поліпшення орендованого майна.

Із вказаними твердженнями відповідача не можливо погодитись, оскільки сторонами на момент укладення договору оренди були дотримані норми цивільного законодавства стосовно вимог укладання правочинів.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Частина 2 ст. 793 ЦК України, яка діяла на момент укладення договору оренди, передбачала, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається із змісту договору від 21.08.2004 року, зокрема із п. 6.1., термін дії цього договору встановлено з 21.08.2004 року до 27.07.2005 року, тобто менше ніж один рік, а відтак зазначений договір обов"язковому нотаріальному посвідченню не підлягає (лише за домовленістю двох сторін).

Поряд з цим, сторони у п. 4.1.3. договору встановили, що орендар зобов"язаний самостійно здійснювати капітальний і поточний ремонт основних фондів, переданих йому в оренду згідно з цим договором, за рахунок власних коштів і за рахунок кредитів банку

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що вказаний договір є неукладеним, а тому, враховуючи той факт, що позивач звільнений від сплати орендної плати протоколом зборів засновників відповідача, є згода орендодавця на проведення капітального ремонту, орендар вправі вимагати від останнього компенсації витрат, понесених на поліпшення орендованого майна.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судом також розглянута заява позивача № 21 від 23 листопада 2009 року, якою він збільшив розмір позовних вимог до 186 513,00 грн. відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи № 716/717 від 20.10.2009 року, судом встановлено, що експерт не може встановити точної вартості ремонтно-будівельних робіт по капітальному ремонту орендованого майна.

Так, згідно п.1 та п. 3.4 вказаного висновку вартість ремонтних робіт може становити 97152,00 грн., а може 186 513,00 грн.

Поряд з цим, пунктом 7 висновку встановлено, що вартість робіт, яка відображена у інвесторських кошторисних документах (проектах) відповідає вартості звітної підрядної документації (Актам КБ2в).

У зв"язку з наведеним, суд дійшов висновку, що обгрунтованою та документально підтвердженою є сума 155804,00 грн., яка понесена позивачем на проведення ремонтно-будівельних робіт по капітальному ремонту орендованого майна.

Також, як свідчать матеріали справи, у зв"язку з неправомірними діями відповідача позивач змушений був звернутись до адвоката за юридичною допомогою та захистом своїх порушених прав.

Так, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 12590 грн. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи 07.04.2009 року між СТ "Заготпромзовнішторг" та адвокатом Ломаченським В.П. укладено угоду № 19/04 на ведення справ в суді, відповідно до умов якої Виконавець надає позивачу адвокатські послуги щодо захисту та представництва його інтересів в судових установах України у справі за позовом до Крижопільського РСТ по стягненню заборгованості в сумі 155804,00 грн.

За надання юридичних послуг з питань, передбачених договором позивач сплатив виконавцю гонорар в сумі 12590,00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано квитанції № 94 від 30.07.2009 р. та № 69 від 02.11.2009 р. з яких вбачається, що адвокатом Ломаченським В.П. отримано від СТ "Заготпромзовнішторг" грошові кошти в сумі 12590 грн. за надання адвокатських послуг по справі № 2/133-08.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними.

Однак, при цьому суд звертає увагу на п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6295,00 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на відшкодування послуг адвоката, на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 629, 778, 793 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 224 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Крижопільського районного споживчого товариства, 24600, Вінницькаобл., смт. Крижопіль, вул. Комсомольська,17 (ідентифікаційний код - 01740779, р/р № 260053278 в Ощадбанку, МФО - 3820948) на користь Споживчого товариства "Заготпромзовнішторг", Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 75 (ідентифікаційний код - 33009665, р/р № 2000213575 у ВОД ОППБ "Аваль", МФО - 302247) 155804,00 грн. - збитків, 6295 грн. - витрат на відшкодування послуг адвоката, 1558,04 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 98,57 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 грудня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- Споживче товариство "Заготпромвнішторг"(Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Куйбишева,75);

3 - відповідачу- Крижопільське районне споживче товариство (24600, Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Комсомольська,17).