Рішення № 6971423, 01.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2009Справа №2-18/5558-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» (юридична адреса: вул. Нова 20А, с. Малехів, Жовковський р-н., Львівська обл., 80383; фактична адреса: вул. Вузлова, 12, м. Сімферополь, 95047)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюбер», м. Сімферополь (вул. Морозова, 2/59, м. Сімферополь, 95034)

Про стягнення 8680,08 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Санталов О.А. – представник, дов. від 22.07.2009 року.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюбер», м. Сімферополь (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 8680,08 грн., з яких 7643,04 грн. – сума основного боргу; 99,25 грн. – сума 3% річних, 754,36 грн. – сума пені, 183,43 грн. – сума інфляції.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 530, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 13.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос Крим» та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № S-001218. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався передати товар, а відповідач прийняти та здійснити оплату за товар у визначений строк. Через невиконання відповідачем своїх обов’язків по оплаті товару, постачальник уклав договір уступки права вимоги № 139/1 від 28.05.2009р. з позивачем, яким уступив право вимоги до відповідача за Договором купівлі-продажу. На виконання умов Договору, постачальник поставив товар на загальну суму 7643,04 грн., але відповідач не виконав своїх зобов’язань за Договором, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

01.12.2009 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився, причини нез’явлення суду не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщений належним чином.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюбер» укладено договір купівлі-продажу № S-001218 (1849).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти і оплатити товар (партію товару) у кількості, асортименті і по цінам, вказаним у накладних на відпуск товару, які є невід’ємною частиною дійсного договору. Сторони визнають, що товарна накладна, яка підписна сторонами є узгодженням асортименту товару, його кількості і ціни

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що ціна за одиницю товару і вартість партії товару встановлюється при поставці кожної партії товару і вказуються у товарній накладній, яка підписується обома сторонами. Загальну вартість договору складає сума усіх підписаних сторонами товарних накладних до дійсного договору.

Відповідно до ст.655 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос Крим» поставило відповідачу товар на суму 7652,48 грн., що підтверджується підписаними сторонами накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 35-38)

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи у графі «прийняв» накладних.

Відповідно до пункту 5.2 договору, оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Проте суму боргу у розмірі 7643,04 грн. відповідач у встановлений строк не сплатив.

Крім того, 28.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос Крим», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюбер» укладено договір відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом дійсного договору є відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос Крим» своєї вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» за договором купівлі-продажу № S-001218 від 13.01.2009 року, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюбер».

Згідно з пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги, сума переданої вимоги складає 7643,04 грн. і підлягає оплаті боржником у строк 30 календарних днів з моменту підписання дійсного договору.

Стаття 512 Цивільного кодексу країни встановлює підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотос Крим» уступило свою вимогу за договором купівлі-продажу № S-001218 від 13.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим», то саме ТОВ «Лотос-Крим» й належить у дійсний час право вимоги суми у розмірі 7643,04 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюбер».

Відповідно до пункту 2.1 договору про відступлення права вимоги, сума у розмірі 7643,04 грн. підлягає оплаті боржником новом кредитору у продовж 30 календарних днів з моменту підписання дійсного договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 7643,04 грн. новому кредитору, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За вказаних обставин позовні вимоги у частині стягнення суми боргу у розмірі 7643,04 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 28.03.2009 року по 01.09.2009 року у сумі 99,25 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 2.1 договору відступлення права вимоги від 28.05.2009 року, сума переданої вимоги підлягає оплаті боржником у строк 30 календарних днів з моменту підписання дійсного договору.

Таким чином, нарахування 3% річних повинно бути здійснено за період з 28.06.2009 року по 01.09.2009 року, у зв’язку із чим сума 3% річних підлягає перерахуванню і зменшенню.

За розрахунками суду, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 40,83 грн. за період з 28.06.2009 року по 01.09.2009 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 183,43 грн. за період з 28.03.2009 року по 01.09.2009 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З урахуванням пункту 2.1 договору, нарахування інфляційної суми повинно починатися з 28.06.2009 року.

Проте, відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня».

Таким чином, інфляційна сума повинна розраховуватися за період з 01.07.2009 року по 01.09.2009 року, але приймаючи до уваги, що у вказаний період інфляція була відсутня, то інфляційна сума за вказаний період стягненню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені, то суд зауважує наступне:

Статтею 546 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Згідно частини 1 статі 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути пеню посилаючись на пункт 5.3 договору про відступлення права вимоги № 139/1 від 28.05.2009 року.

Суд звертає увагу, що вказаний договір взагалі не містить пункт 5.3.

Проте у пункті 5.2 договору про відступлення права вимоги № 139/1 від 28.05.2009 року передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по даному договору відповідальна за це сторона сплачує пеню у розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З пункту 5.3 договору від 28.05.2009 року вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник – 3%, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, тому пеня у розмірі 3 % не може бути стягнута з відповідача.

У цьому ж пункті договору сторони вказали, що така пеня н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и подвійної облікової ставки НБУ, тобто конкретний розмір такої пені сторони так і н е у з г о д и л и.

Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.

Такої згоди сторін, як встановлено судом, так і не д о с я г н у т о.

Тому пеня, яка нарахована позивачем з посилкою на договір № 139/1 від 28.05.2009 року, стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.

За вказаних обставин, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 754,36 грн. задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

01.12.2009 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.12.2009 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюбер», м. Сімферополь (вул. Морозова, 2/59, м. Сімферополь, 95034; код ЄДПРОУ 32318936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Крим» (вул. Нова 20А, с. Малехів, Жовковський р-н., Львівська обл., 80383; код ЄДПРОУ 35942700) 7643,04 грн. заборгованості; 40,83 грн. - 3% річних; 90,29 грн. державного мита та 208,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.