Рішення № 6971418, 03.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2009Справа №2-27/5131-2009 За позовом – ТОВ "Кримська продовольча компанія", м. Сімферополь, вул.. Жені Дерюгіної, 6

До відповідача - ТОВ "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залкі, буд. 17А.

Про стягнення 31 845,07 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Мірошниченко Н.О.

представники:

Від позивача – Кадуха, дов. у справі.

Від відповідача – Миндич, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовом до відповідача, та просить суд стягнути з відповідача 31845,10 грн., в тому числі : суму основного боргу – 28282,10 грн., пеня – 2493,14 грн., 3% річних – 375,98 грн., інфляційні витрати – 693,85 грн., також просить стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано забовязання щодо поставленого за договором №7645/7 від 15.08.2007 р. товару на суму 28282,10 грн.

Також позивач у вказаній позовній заяві та клопотанням від 18.09.09р. вих.. № 458 просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та банківські рахунки відповідача у розмірі позовних вимог.

Судом ухвалою від 23.09.2009 р. вказане клопотання позивача про забезпечення позову було залишено без задоволення, оскільки позивачем не надано достатньо обґрунтованого припущення щодо того, що невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення з дійсного спору по суті.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що ним не надавалися заявки позивачу на отримання товару. У тексті договору відсутні посилання на те, що накладні є невід’ємною частиною цього договору. В представлених позивачем накладних не зазначено на підставі якого саме договору ці накладні виписані. Також позивачем не надано жодної довіреності, які підтверджували би, що за представленими накладними товар був прийнятий належним представником відповідача. На підставі вказаного відповідач вважає, що поставки товару на суму 28282,10 грн. були здійснені не у виконання договору поставки №7645/7 від 15.08.2007 р., а поза межами даного договору, а значить вимога про стягнення пені є безпідставною. Також вважає, що позивачем не було надано належних доказів надсилання в його адресу вимоги, в порядку ст.. 530 ЦК України, а значить у відповідача не виник обов’язок сплачувати борг у встановлений даною статтею строк, що свідчить, за думкою відповідача, про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків від знецінення коштів в наслідок інфляції та 3% річних.

На підставі викладеного, просить у позові в частині стягнення пені – 2493,14 грн., 3% річних – 375,98 грн., інфляційних витрат – 693,85 грн., відмовити.

Позивачем було представлено пояснювальні своїх робітників - гр. Гурєвої О. С. від 23.10.2009 р. та гр. Введенського А. Н., відповідно до яких вбачається, що вони отримували від робітників відповідача заявки власноруч та передавали кількість заявленого товару по телефону до позивача. Заявки, які вони отримувала від робітників відповідача, не засвідчувалися підписами посадових осіб відповідача, в зв’язку з чим вони їх не зберігали, а знищували.

11.11.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.11.2009 р. Після перерви судове засідання продовжено, від позивача – Задуха, дор. у справі, від відповідача – Миндич, дор. у справі.

Позивач у поясненнях на відзив відповідача повідомив про те, що заявки на отримання товару не є документом суворої звітності, а тому він не є документом внутрішнього обігу документів відповідача і не має бути в наявності позивача. Також повідомив про те, що усі передбачені законом реквізити представлені ним видаткові накладні мають, а тому вони складені у повній відповідності до закону і мають повну юридичну силу. Також вказує на те, що нормативними актами не передбачено обов’язковість вказівки у накладній - вимозі номеру договору, на підставі якого вони складалися. Також зауважив на тому, що між сторонами в період постачань ніяких додаткових угод не укладалося окрім договору №7645/7 від 15.08.2007 р. У підтвердження факту проведення постачань у відповідності до договору представив банківські виписки, відповідно до яких сплата проводилася по договору поставки.

18.11.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.11.2009 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.

Відповідач у доповненнях до відзиву на позов повідомив про те, що всі бухгалтерські документи позивача, які було надано відповідачу на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість», містять посилання лише на конкретну накладну, а не на який – небудь договір. Жодної специфікації до договору позивачем не надано. Також вказав, що станом на 19.11.2009 р. коригування або нові податкові накладні до видаткових накладних від 27.02.2009 р. №К2702-0228 та від 01.01.2009 р. №К 0104 – 0223 позивачем не надано. Таким чином, на підставі п. 2.5 договору поставки строк оплати по ним взагалі не настав і сума прострочених забовязань складає відповідно 20453,6 грн. Також знов вказав на те, що з жодного з первинних документів не вбачається, що вони виписані саме у виконання договору поставки №7645/7 від 15.08.2007 р.

На підставі вказаного, просить відмовити у позові в частині стягнення штрафних санкцій.

Також відповідач у судовому засіданні повідомив про те, що накладних про повернення товару не видавалося, оскільки товар не приймався, а, відповідно, і не повертався. Вказане пояснює виправлення у витратних накладних.

Сторони в порядку ст.. 69 ГПК України заявили клопотання про продовження строку розгляду справи.

Суд вказане клопотання сторін задовольнив та ухвалою від 23.11.209 р. продовжив строк розгляду справи.

23.11.2009 р. в с удовому засіданні було оголошено перерву до 03.12.2009 р. Після перерви судове засідання продовжено, представник позивача той самий, відповідача представник не заявився.

Позивачем було представлено платіжне доручення №5563 від 23.11.2009 р. на суму 1000 грн. щодо часткової сплати відповідачем суми заборгованості.

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва. в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

15.08.2007 р. між позивачем по справі ( Постачальник ) з одного боку і відповідачем ( Покупець ) з іншого боку договір №7645/7 поставки.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору в порядку та умовах, визначених даним договором, постачальник забовязався поставити товар, відповідно до заявки ( замовлення ) покупця, а покупець забовязався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару і підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної і інших документів, що мають юридичну силу.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник здійснює поставку товару пункт доставки відповідно до заявки ( замовлення ) покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору обсяги і асортимент поставки попередньо узгоджується сторонами і підлягає точному виконанню. Замовлення ( заявка ) на партію товару оформлюється в письмовому вигляді і передається по факсу або через представника Постачальника. Допускається передача письмової заяви засобами електронної пошти.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору з кожною поставкою товару постачальник надає ( якщо такі документи є обов’язковими для конкретної партії товару ): накладну ( товарно - транспортну накладну ); податкову накладну; санітарно - гігієнічний висновок; сертифікат якості товару; ветеринарне свідоцтво; сертифікат відповідності.

Якщо вищевказані документи не будуть представлені одночасно з товаром, то датою отримання товару вважається дата отримання останнього. На строк оформлення ( надання ) документів покупець має право відстрочити дату платежу за товар.

Відповідно до п. 4.1 казаного договору приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем в пункті доставки на підставі всіх документів, наведених в п.п. 2.4 і 3.2 даного договору у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.9 вказаного договору весь товар, який не був зазначений у заявці покупця, але був поставлений, постачальник забовязаний забрати зі складу покупця на протязі 3 – х днів з моменту поставки, з внесенням змін до супровідних документів, або оформленням накладної про повернення товару.

Відповідно до п. 4.11 вказаного договору покупець має право повернути товар постачальнику у наступних випадках:

-          досягнення згоди між сторонами;

-          товар не реалізований і наступили строки сплати відповідно до умов даного договору;

-          до закінчення строку реалізації товару залишилося менше 20% від максимального;

-          повернення товару клієнтами покупця;

-          товар не користується попитом.

Судом встановлено, що позивач поставив на корись відповідача товар, що підтверджується наступними документами: витратними накладними №К1401-0205 від 14.01.2009 р. на суму 3660,00 грн., №К2702-0207 від 27.02.2009 р. на суму 4713,04 грн., №К2702-0226 від 27.02.2009 р. на суму 294,72 грн., №К2702-0228 від 27.02.2009 р. ( з урахуванням виправлень в зв’язку з неприйняттям товару ) на суму 653,76 грн., №К0503-0168 від 05.03.2009 р. на суму 7773,72 грн., №К0104-0223 від 01.04.2009 р. (з урахуванням виправлень в зв’язку з неприйняттям товару ) на суму 7387,32 грн., №К0805-0298 від 08.05.2009 р. (з урахуванням виправлень в зв’язку з неприйняттям товару ) на суму 4012,14 грн. Таким чином, всього було поставлено товару на суму 28282,10 грн.

Факт поставки товару підтверджується також наявними в матеріалах справи податковими накладними №К1401-070 від 14.01.2009 р., №К2702-087 від 27.02.2009 р., №К2702-086 від 27.02.2009 р., №К2702-080 від 27.02.2009 р., №К0503 – 082 від 05.03.2009 р., №К0104-092 від 01.04.2009 р., №К0805 – 120 від 08.05.2009 р.

Відповідно до глави 5 даного договору загальна сума договору складає вартість товару, отриманого по всім накладним. Ціна на товар визначається відповідно до підписаної сторонами специфікації.

Покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 30 календарних днів. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Однак сторонами не було представлено жодного доказу про наявність замовлень щодо поставки на підставі зазначеного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони забовязані у будь – якому разі узгодити предмет, ціну і строк договору. Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору такий договір є неукладеним.

Дослідивши договір поставки №7645/7, суд встановив, що він не містить предмету, специфікацій та доповнень до нього не надано. У тексті вказаного договору відсутнє посилання, що накладні є невід’ємною частиною даного договору.

Враховуючи відсутність заявок, суд робить про те, що вищевказані видаткові накладні, надані позивачем, були видані не на підставі договору поставки №7645/7.

При таких обставинах, можно зробити висновок про те, що правовідносини між сторонами виникли не на підставі договору поставки №7645/7, а внаслідок фактичної поставки товару на підставі вищевказаних видаткових накладних.

Подібну позицію підтримано існуючою судовою практикою, зокрема постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 р. по справі №2-27/3408-2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином постачання товару позивачем відповідачу на суму 28282,10 грн. підтверджується вищевказаними видатковими накладними, які були підписані представниками сторін та завірені відповідними печатками.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем суду не представлено належних і допустимих доказів того, що вказані видаткові накладні були підписані представниками з його боку, які не мали на це повноважень, а також те, що накладні завірені невідповідними печатками.

Таким чином, за відповідачем значиться заборгованість за поставлений товар у розмірі 28282,10 грн.

Заборгованість у розмірі 28282,10 грн. підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків №00005847 від 01.06.2009 р. ( а. с. 27 ), який підписаний представниками сторін і завірений відповідними печатками.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжнього доручення №5563 від 23.11.2009 р. відповідач частково погасив наявну заборгованість на суму 1000 грн.

Оскільки по суті акт звірки є документом, що підтверджує наявність у відповідача заборгованості, а факт поставки товару позивачем відповідачу та його частково сплату підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, суд дійшов висновку позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 27282,10 грн. задовольнити.

В частині стягнення заборгованості по основному боргу у розмірі 1000 грн., суд дійшов висновку провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2493,14 грн. необхідно відмовити в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вже вказувалося вище, правовідносини між сторонами виникли не на підставі договору поставки №7645/7 від 15.08.2007 р., а внаслідок фактичної поставки товару на підставі вищевказаних видаткових накладних.

З огляду на те, що сторонами не було досягнено згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання забовязання відповідача, застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені суд вважає неправомірним.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем не було надано належних доказів надсилання в його адресу вимоги, в порядку ст.. 530 ЦК України, а значить у відповідача не виник обов’язок сплачувати борг у встановлений даною статтею строк, що свідчить, за думкою відповідача, про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення збитків від знецінення коштів в наслідок інфляції та 3% річних.

З вказаним суд не може погодитися, оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення від 26.08.2009 р. ( а. с. 26 ), напис в лівому верхньому куту якого свідчить, що відповідачу було направлено саме претензія з вимогою сплатити наявний борг, яку представник відповідача отримав 28.08.2009 р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При таких обставинах, оскільки в витратних накладних не вказано строк на протязі якого відповідач повинен був сплатити отриманий товар, саме в семиденний строк з дня отримання вимоги позивача відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару, чого відповідач належним чином зроблено не було.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити вартість отриманих по вищевказаним витратним накладним товарів 04.09.2009 р.

При таких обставинах, у стягненні 3% річних і інфляційних втрат необхідно відмовити, оскільки позивач просить стягнути вказані суми за період, що закінчується серпнем 2009 р.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, п. 1-1 ст. 80, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залкі, буд. 17А, ( ЄДРПОУ 34700645, р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрсибБанк», м. Сімферополь, МФО 351005 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія", м. Сімферополь, вул.. Жені Дерюгіної, 6, ( ЄДРПОУ 31284550, р/р 26003156098100 в АКІБ «УкрсибБанк», м. Сімферополь, МФО 351005 ) заборгованість по основному боргу у розмірі 27282,10 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залкі, буд. 17А, ( ЄДРПОУ 34700645, р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрсибБанк», м. Сімферополь, МФО 351005 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія", м. Сімферополь, вул.. Жені Дерюгіної, 6, ( ЄДРПОУ 31284550, р/р 26003156098100 в АКІБ «УкрсибБанк», м. Сімферополь, МФО 351005 ) судові витрати по сплаті держмита у сумі 272,82 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 202,19 грн.

4. В частині стягнення заборгованості по основному боргу у розмірі 1000 грн., провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України

5. В частині стягнення пені у розмірі 2493,14 грн., інфляційних втрат у розмірі 693,85 грн. і 3% річних у розмірі 375,98 грн. у позові відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.