Рішення № 69711660, 18.10.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/324/17

2/0203/519/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Булеці А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 10.04.2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов'язання за кредитними договором виконав, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. 26.06.2016 року банк звернувся з претензією кредитора до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та 12.07.2016 року отримав відповідь нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцями померлого ОСОБА_4, які звернулись із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 19.08.2016 року вказаним спадкоємцям було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було. В зв'язку з цим, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка виникла на день смерті позичальника в сумі 8177 грн. 37 коп.

В судові засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив. В наданому клопотанні в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судові засідання на неодноразові виклики не з'явились, про поважність причин своєї неявки не повідомили.

В зв'язку з цим, судом у відповідності до ст.ст.158,169,197,224 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши надані позивачем до заяви на підтвердження позовних вимог докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, оформлений відповідною заявою, яка містить підпис позичальника про ознайомлення її з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку та які разом становлять договір про надання банківських послуг (кредитний договір).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер.

26.06.2016 року банк звернувся з претензією кредитора до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та 12.07.2016 року отримав відповідь нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцями померлого ОСОБА_4, які звернулись із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

19.08.2016 року банком було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги до вказаних спадкоємців про погашення заборгованості за кредитним договором померлого позичальника ОСОБА_4, але вказана вимога залишена останніми без реагування.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст.1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч.3 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Таким чином спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Разом з тим необхідно враховувати, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включається до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною 2 цієї норми.

Саме на підставі норм ст.ст.1281,1282 ЦК України банк заявив вимоги до відповідача, як спадкоємця померлого позичальника.

Так, згідно ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони повинні задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Таким чином, положення ст.1282 ЦК України застосовується у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Згідно п.1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку встановлено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

З доводів позовної заяви та наданих позивачем до неї письмових доказів не вбачається, що укладений між банком та ОСОБА_4 10.04.2007 року кредитний договір припинив свою дію на момент смерті позичальника з огляду на положення п.1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг. А тому, виходячи із цього 10.04.2015 року був автоматично пролонгований до 10.04.2016 року та відповідно був діючим на момент смерті позичальника ОСОБА_4

В зв'язку з цим, позивач повинен був звернутись з вимогою до спадкоємців останнього з дотриманням строків, встановлених ч.2 ст.1281 ЦК України, тобто протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.

Ані в позовній заяві, ані в претензії від 26.06.2016 року, що подавалась до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, банком не зазначено дати, коли йому стало відомо про відкриття спадщини.

В наданому до суду клопотанні в порядку ч.2 ст.158 ЦПК України представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.

Під час розгляду справи судом відповідно до ч.1 ст.169 ЦПК України визнавалась обов'язковою явка представника позивача для дачі пояснень та з'ясування обставин стосовно того, коли позивач дізнався про смерть позичальника.

Разом з тим, не дивлячись на відповідні судові повідомлення, позивач явку свого представника не забезпечив, скориставшись своїм процесуальним правом передбаченим ч.2 ст.158 ЦПК України та у відповідності до обов'язків, встановлених ст.ст.10,60 ЦПК України доказів щодо дотримання строку, передбаченого ч.2 ст.1281 ЦК України, не надав.

З огляду на це, враховуючи, що спадщина відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України відкрилась в день смерті позичальника ОСОБА_4, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1, а претензію кредитора банком було подано до нотаріальної контори, як зазначено самим позивачем, 26.06.2016 року, останнім було пропущено встановлений ч.2 ст.1281 ЦК України шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до спадкоємців померлого позичальника та відповідно до ч.4 ст.1281 ЦК України втрачено право на пред'явлення такої вимоги.

В зв'язку з цим, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.1216,1220,1231,1268,1270,1281,1282,1296,1297 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,58-61,88,158,169,212-215,224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.Ю.Казак