Ухвала суду № 69710389, 17.10.2017, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/279/17

1-кп/171/78/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Семенової Н.М.

при секретарі - Ровній Н.А.

з участю прокурора - Михайленко В.О.

захисників Нечаєва Л.Є., Голівер П.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Апостолове кримінальне провадження за №12013040410000281 від 04.02.2013 року, яке надійшло з Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровській області за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України, суд-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України.

17.10.2017 року до суду надійшла заява захисників Нечаєва Л.Є. Голівер П.В. про направлення до Апеляційного суду Дніпропетровської області заяви про відвід усьому складу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Але справа по суті судом не розглядається, а розглядається саме продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 Тому на думку прокурора клопотання про продовження строку обвинуваченому ОСОБА_3 має бути вирішено Апостолівським районним судом Дніпропетровської області.

05.10.2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури котре прокурор в судовому засіданні підтримав, щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) діб, мотивуючи його тим, що після повідомлення ОСОБА_3 про підозру 22.07.2014 року у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України, останній переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим постановою від 15.10.2014 року досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене, а ОСОБА_3 оголошено в розшук. У період часу з 15.10.2014 по 15.02.2017 року ОСОБА_3 знаходився в розшуку у зв'язку із ухиленням від кримінальної відповідальності та не встановленням місцезнаходження останнього. На підставі цього, існують ризики того, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник Голівер П.В. проти клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що на його думку, відсутні вагомі докази про вчинення обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, обвинувачений має сім'ю, міцні соціальні зв'язки та раніше не судимий, від суду не переховувався а знаходився в зоні АТО, переховуватись наміру не мав та не має. Має намір довести свою невиновність, непричетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає особистості ОСОБА_3, та його діям. У разі зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід обвинувачений ОСОБА_3, не має жодної можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Прокурором не обґрунтовано наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, та не надано доказів щодо наявності цих ризиків. Тому просив в задоволенні клопотання відмовити, та застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистої поруки чи у вигляді домашнього арешту.

Захисник Нечаєв Л.Є. підтримав клопотання захисника Голівер П.В.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисників дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на шістдесят днів, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Строк обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, закінчується 21 жовтня 2017 року.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України.

Разом з тим, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, головуючий суддя не вбачає на даній стадії кримінального провадження підстав для скасування чи зміни рані обраного обвинуваченому запобіжного заходу.

Наведені захисником Голівер П.В. обставини викладені в клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не свідчать, що, визначені ухвалою слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2017 року ризики, передбачені ст. 177 КПК України відпали, а саме те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні за яким він обвинувачується а також можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення від покарання, залишаються.

Ні захисником, ні обвинуваченим не надано суду достатніх та беззаперечних даних про зміну ризиків для тримання під вартою, або нових обставин, які давали б суду беззаперечні підстави для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на на більш м'який запобіжний.

Суд вважає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим, суд вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, його належить утримувати під вартою, в зв'язку з чим обраний запобіжний захід слід продовжити.

Суд приходить до переконання, що більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень.

Оцінка доказів буде здійснена судом під час винесення вироку.

Тому наявний дійсний публічний інтерес у триманні обвинуваченого під вартою, переважає над приватним правом особи на особисту недоторканість і подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим. Тому, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 згідно ст.197 КПК України строком до 60 днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176 178, 183, 184, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 - Голівер П.В. про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та особисту поруку - відмовити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжити до 14 грудня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Семенова Н. М.