Постанова № 69709511, 19.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12998/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А. Б.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Сорочка Є. О.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Новака А. І., представника відповідача Суховій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Група «УМВБ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у листі № 4102-10/281 від 20 липня 2016 року, про відмову у видачі висновку про продовження строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу, що здійснюються відповідно до Рамкового контракту № 1 від 22.12.2015 р., Окремого контракту № 1 від 23.12.2015 р. та Окремого контракту № 2 від 23.02.2016 р., укладеного з компанією Noble Clean Fuels Limited - NCFL (Великобританія) від якої у подальшому права та обов'язки за Контрактом перейшли до компанії FTN Monitor Limited (Великобританія) згідно з Договором про заміну сторони від 07.06.2016 р.; зобов'язання видати висновок про продовження строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу, що здійснюються відповідно до Рамкового контракту № 1 від 22.12.2015 р., Окремого контракту № 1 від 23.12.2015 р. та Окремого контракту № 2 від 23.02.2016 р., укладеного з компанією Noble Clean Fuels Limited - NCFL (Великобританія), від якої у подальшому права та обов'язки за Контрактом перейшли до компанії FTN Monitor Limited (Великобританія) згідно з Договором про заміну сторони від 07.06.2016 р. з 07 липня 2016 року (включно) та на строк, що становить 90 календарних днів, з моменту набрання законної сили рішення у справі № 826/12998/16.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Група «УМВБ» та компанією Noble Clean Fuels Limited (Великобританія) («NCFL») 12 грудня 2015 року укладено рамковий контракт купівлі-продажу природного газу № 1, окремий контракт № 1 від 23.12.2015 р. та окремий контракт № 2 від 23.02.2016 р., що були укладені на виконання умов останнього.

У відповідності до п. 1 - п. 4 контракту за умовами зовнішньоекономічного рамкового контракту NCFL прийняла на себе зобов'язання здійснити постачання природного газу в Україну, на умовах DAP або FCA, у тлумаченні Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2010», у тому числі забезпечити виконання усіх невід'ємних операцій продажу газу, тобто його транспортування газотранспортними системами Європейського союзу й України, забезпечити його належне митне оформлення, тощо.

На виконання умов контракту позивачем здійснено 100 % оплату природного газу, на загальну суму 6231252, 00 дол. США шляхом виставлення безвідкличних документарних акредитивів з їх наступним розкриттям проти інвойсів NCFL, до моменту початку поставки природного газу, внаслідок чого було здійснено наступні оплати: 24.02.2016 р. - в сумі 1070400, 00 дол. США; 29.02.2016 р. - в сумі 956800, 00 дол. США; 09.03.2016 р. - в сумі 2054052, 00 дол. США; 08.04.2016 р. - в сумі 750000, 00 дол. США; 08.04.2016 р. - в сумі 1400000, 00 дол. США, що підтверджується довідкою уповноваженого банку № 55854-27.3-200470 від 05.07.2016 р.

NCFL не зміг забезпечити повне і своєчасне виконання своїх зобов'язань, і лише частково здійснив постачання товару на загальну суму 4612197, 26 дол. США, що підтверджується відповідними документами: митними деклараціями: № 903010002/2016/2147 від 15.03.2016 року на суму 3620284, 62 дол. США, № 903010002/2016/4016 від 13.05.2016 р. на суму 186, 39 дол. США, № 903010002/2016/2984 від 13.04.2016 на суму 991726, 25 дол. США; комерційними актами приймання-передачі товару.

У зв'язку з цим, перед позивачем утворилась заборгованість у вигляді недопоставленого обсягу природного газу на суму 1619054, 74 дол. США.

В подальшому, з метою повного і своєчасного виконання зобов'язань за рамковим контрактом купівлі-продажу природного газу № 1, погашення грошової заборгованості перед позивачем або передачею йому недопоставленого обсягу природного газу було укладено тристоронній договір про заміну сторони у зобов'язанні від 07.06.2016 р.

За умовами вказаного договору FTN Monitor Limited (Великобританія) набуло усіх прав та обов'язків Noble Clean Fuels Limited (Великобританія), відповідно до рамкового контракту купівлі-продажу природного газу № 1, окремих контрактів, укладених з позивачем.

Відповідно до довідки уповноваженого банку № 55854-27.3-200470 від 05.07.2016 р. позивачу частково повернуто грошову заборгованість у сумі 360000, 00 дол. США.

Отже, частина невиконаного зобов'язання перед позивачем склала 1259054, 74 дол. США.

У зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання, за умовами рамкового контракту закінчувався 07 липня 2016 року сторони уклали додаткову угоду про продовження строку виконання зобов'язання.

Листом № 201607-03 від 05.07.2016 р. позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з проханням продовжити строк розрахунків за контрактом на 90 (дев'яносто) календарних днів, тобто до 5 жовтня 2016 року (включно).

Мінекономрозвитку України листом від 20.07.2016 р. № 4122-09/281 повідомило позивача про невідповідність зовнішньоекономічної операції пункту 2 Порядку № 1409.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (далі - Закон № 185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з постановами Правління Національного банку України від 07.06.2016 р. № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 120 календарних днів (постанова діє до 14.09.2016 р. включно).

Статтею 6 Закону № 185 строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині 1 цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 р. № 1409 (далі - Порядок № 1409), до операцій, що здійснюються резидентами, належать, зокрема, під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення - операції з поставки природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки), умовами якого передбачається проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.

У відповідності до п. 3 Порядку № 1409 висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків (далі - висновок) видається Мінекономрозвитку.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1409 для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи:

1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;

2) засвідчені в установленому порядку: копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів.

Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову; копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Пунктом 9 Порядку № 1409 визначено, що підставами для відмови у видачі висновку є:

1) подання резидентом документів:

- з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

- що містять недостовірну інформацію;

2) невідповідність поданих резидентом документів законодавству.

У відповідності до п. 8 Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 18.01.2008 р. № 15, відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснює розгляд наданих документів на відповідність платіжних умов зовнішньоекономічного договору (контракту) чинному законодавству України та умов зовнішньоекономічного договору (контракту) критеріям, визначеним у пункті 2 Порядку продовження строків розрахунків.

На виконання зазначеної норми при здійсненні розгляду документів відповідачем було встановлено, що подані документи не відповідають умовам продовження строку розрахунків згідно чинного законодавства: операція позивача не є операцією з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника; згідно постанови КМ України від 07.12.1998 р. № 1930 звернення, що стосуються природного газу, крім операцій з поставки газу НАК «Нафтогаз Україна» залишаються без розгляду.

Суд першої інстанції визнав доводи відповідача прийнятними.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно «визначень» рамкового контракту «пункт постачання» означає точку входу до газотранспортної системи України, котра обладнана вузлом обліку газу на одному з наступних кордонів: між Республікою Польща та Україною; між Угорщиною та Україною; між Словаччиною та Україною.

Умовами поставки товару є DAP чи FCA, що згідно інтерпретації Інкотермс-2010 покладають обов'язок по транспортуванню товару на продавця.

Окремими контрактами визначено пункти постачання: Будінце (Словаччина) або Берегдароц (Угорщина), транспортування природного газу до яких на початковій магістральній системі забезпечується компаніями Eustream.a.s. або FGSZ Ltd, що є професійними транзитними компаніями з транспортування природного газу на міжнародному ринку.

Таким чином, транспортування природного газу здійснюється третіми особами, що не є сторонами рамкового контракту.

З огляду на це, відповідач прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що операція з поставки природного газу перебуває у наслідковому зв'язку з правом позивача на продовження строку розрахунку за операцію з транспортування товару.

В той же час, як вбачається з п. 1.1 рамкового контракту, його предметом є чотири хронологічні операції: придбання, продаж, передача та прийом природного газу (а. с. 25 Т. 2).

Згідно ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано.

В буквальному розумінні зазначених норм ціною товару згідно національного законодавства є кошти, що були сплачені покупцем-резидентом на виконання умов контракту.

У відповідності до п. 12.1 рамкового контракту цей контракт та всі зобов'язання повинні регулюватись та тлумачитись згідно з правом Англії та Уельсу.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що ціна за транспортування природного газу до кінцевої магістральної системи не була сплачена позивачем в загальній ціні товару.

В рамковому контракті конкретні складові ціни не визначені, однак, наявне застереження у підпункті «с» п. 5.1, за умовами якого якщо покупцем (позивачем) буде відібрано газ в меншому обсязі, останній, крім іншого, сплачує продавцю додаткові витрати на транспортування (а. с. 29 Т .2).

З вказаної норми колегія суддів робить висновок, що оплата витрат із транспортування газу включена у ціну товару та тягар її сплати, в тому числі додаткових витрат понад договірну ціну, покладено саме на позивача.

Такий висновок відповідає, власне, і предмету рамкового контракту, який врегульовує відносини з транспортування товару.

Зважаючи на це, доводи відповідача про відсутність підстав вважати, що перераховані позивачем кошти, які є предметом спору, не можуть бути зараховані в оплату операцій з транспортування природного газу є, вочевидь, хибними.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем при прийнятті рішення достеменно не було встановлено, яка саме з чотирьох оплачених операцій не була виконана заміненим контрагентом позивача.

Так факт придбання та продажу контрагентом природного газу в розрізі даного спору не спростовується жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів звертає особливу увагу на ту обставину, що в матеріалах справи наявний лист Антимонопольного комітету України від 27.05.2016 р. № 128-29/02/5580 «Щодо порядку розгляду запитів», адресований ПАТ «НАК «Нафтогаз України», у якому встановлено наступне: УТБ «Контрактовий дім «УМВБ» було надіслано запит від 06.01.2016 р. № 2 на використання вільних газотранспортних потужностей, але відповіді від НАК «Нафтогаз України» не отримано, що призвело до неможливості виконання контракту заявником за відсутності альтернативної можливості поставки природного газу ( а. с. 181 - 182 Т. 1).

Колегія суддів приймає вказаний лист уповноваженого органу як доказ неможливості виконання рамкового контракту виключно в частині, що стосується транспортування природного газу через точку входу до газотранспортної системи України.

Зазначаючи вказаний доказ як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, в свою чергу, прийняв цей лист як доказ існування форс-мажорних обставин.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За результатами дослідження вказаної норми колегія суддів не допускає та не виключає, що переважне право НАК «Нафтогаз України», як користувача точкою виходу у пункті м. Будінце, могло бути розцінене ТПП як протиправні дії третіх осіб, однак, ймовірність отримання позитивного висновку є однозначно нижчою від обраного позивачем законодавчо врегульованого способу уникнення відповідальності за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Суд першої інстанції цієї обставини не врахував та в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зробив категоричний висновок про те, що в даному випадку причиною перенесення поставки газу є форс-мажорні обставини, перебравши на себе повноваження торгово-промислової палати.

Крім того, чинними нормами права співвіднесено звернення про встановлення факту форс-мажорних обставин та звернення про продовження строків розрахунків як альтернативні правила поведінки господарюючого суб'єкта, в той час як судом першої інстанції помилково визначено зазначені способи реалізації права як взаємовиключні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність відмови відповідача в межах спірних правовідносин.

Щодо застосування судом першої інстанції постанови КМ України «Про затвердження переліку товарів (продукції, робіт, послуг), за якими звернення про обгрунтованість перевищення термінів розрахунків залишаються без розгляду» від 07.12.1998 р. № 1930 (далі - Перелік № 1930), колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, має місце темпоральна колізія між Переліком № 1930 та Порядком № 1409, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 р., з огляду на що застосуванню підлягає норма того нормативно-правового акту, що прийнятий пізніше, тобто Порядку № 1409.

До вирішення спору по суті позовних вимог позивач також збільшив позовні вимоги шляхом формування позовної вимоги про зобов'язання продовжити строк розрахунків до набрання законної сили рішенням у даній справі та продовження з цієї дати строку розрахунку на 90 днів, мотивуючи таку необхідність довготривалим розглядом справи.

Так позивач правомірно розраховував, що розглянувши судову справу протягом розумного строку, адміністративними судами буде встановлено наявність/відсутність законного обов'язку у відповідача визнати умови контракту такими, що стосуються поставки товару спеціального призначення.

Відсутність правової оцінки суду тривалий час спричинила неможливість для позивача обрати законний механізм подальших дій: довести перед третьою особою НАК «Нафтогаз України» обґрунтованість негативних наслідків для позивача та почати процедуру відновлення порушених прав в межах спору між позивачем та третьою особою або (у випадку задоволення позовних вимог) бути гарантовано захищеним від застосування до нього санкцій в подальшому.

Зазначаючи про передчасність позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції не врахував, що виникнення нового спору у правовідносинах позивача та відповідача місця не мало, а через невизначеність результату врегулювання цих відносин відповідач свідомо дотримувався позиції, зазначеної у листі № 4102-10/281 від 20 липня 2016 року.

Колегія суддів зауважує, що одним із основоположних принципів Європейського суду з прав людини є restitutio in integrum, тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього стану позивача.

Зважаючи на те, що в період з 07.07.2016 р. по 19.10.2017 р. позивач перебував у правовій невизначеності, колегія суддів вважає, що після судового тлумачення норм права максимально можливим способом повернення позивача до попереднього стану може бути лише надання позивачу такого ж часу, який би він мав, якби протягом всієї тривалості спірного періоду його право не було порушеним.

Таким чином, оскільки позивач добросовісно розраховував на продовження строків розрахунків протягом 90 днів, такий самий строк, на думку колегії суддів, має бути надано позивачу з моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Також в порядку ст. 94 КАС України вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А НО В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову у видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, оформлене листом від 20 липня 2016 року № 4102-10/281.

Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (ЄДРПОУ 37508596) видати товариству з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» висновок про продовження строків розрахунків за імпортними зовнішньоекономічними операціями з поставки природного газу, що здійснюються відповідно до рамкового контракту № 1 від 22 грудня 2015 року, окремих контрактів № 1 від 23 грудня 2015 року та № 2 від 23 лютого 2016 року, укладених з компанією Noble Clean Fuels Limited - NCFL (Великобританія) та договору про заміну сторони від 07 червня 2016 року з 07 липня 2016 року до 05 жовтня 2016 року включно.

Стягнути з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (ЄДРПОУ 37508596) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» (ЄДРПОУ 36471995) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5787, 60 гривень (п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя Є. О. Сорочко (Повний текст постанови виготовлено 23.10.2017 р.)