Постанова № 6970677, 10.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10.11.2009 р.                                                                                 № 2-а- 42256/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Перцової Т.С.

при секретарі –Вороніній І.О.

за участю сторін :

позивача –Оковитої А.Є., Мазури П.С.,

представника відповідача –Троянівської Т.М., Єсманської Н.А., Міроненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод залізобетонних конструкцій” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод залізобетонних конструкцій” (надалі - ТОВ „Торговий дім „ЗЗК”) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі –ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2009р. № 0001612330/0, від 28.09.2009р. № 0001612330/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 149485,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 114989,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –34496,70 грн., від 02.09.2009р. № 0001622330/0, від 28.09.2009р. № 0001622330/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 317068,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 53047,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –264021,00 грн. та рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 23.09.2009 року №15882/10/25-009.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги з посиланням в обґрунтування правомірності своєї позиції на норми ст.ст.19, 61 Конституції України, ст.ст.17, 19, 48-51, 105 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.203, 208, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 року, ст.ст.9, 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.2994 року. Вважають, що висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, завищення скоригованого валового доходу та податкового кредиту за спірний період, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржувані рішення відповідача як незаконні та необґрунтовані.

Представники відповідача - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у своїх запереченнях на адміністративний позов та усних поясненнях, наданих у ході судового розгляду справи, із заявленими позовними вимогами із посиланням на ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не погодились, просять суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на результати планової виїзної перевірки ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року. Звернув увагу суду на те, що за результатами спірної перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині визначення валових доходів, валових витрат та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов’язань. Вказує, що підставою для невизнання ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова сум, включених позивачем до складу валових доходів, валових витрат, податкового кредиту та податкових зобов’язань по господарських операціях з окремими контрагентами, слугували висновки акту перевірки про нікчемність угод, укладених ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з окремими контрагентами та включення позивачем сум коштів до податкового кредиту по податкових накладних, отриманих підприємством у звітному періоді, але виписаних продавцями у минулих податкових періодах.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 3271/233/32028912 від 10.07.2009 року (надалі –акту № 3271/233/32028912) про результати планової виїзної перевірки ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

За висновками вказаного акту перевірки при здійсненні господарської діяльності позивач припустився порушення : ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з ТОВ „Мехтранскомплекс”, ПП «Вівальді», ТОВ „Компані Стріт”, ТОВ „Вісман” та ПП „Буддизайн”; пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі –Закону № 283), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 114989 грн., у т.ч. за 4 квартал 2008 року у сумі 114989 грн.; пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі –Закону № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 317068,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 53047,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –264021,00 грн.

Донараховану суму податку на додану вартість у розмірі 528042,00 грн. визначено внаслідок збільшення та зменшення податкових зобов’язань у різних звітних періодах : травень 2008 року – 225700,00 грн., жовтень 2008 року –104382,00 грн., листопад 2008 року –14664,15 грн., грудень 2008 року –181956,00 грн., лютий 2009 року –1340,00 грн.

Зменшено зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 474995,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року –60895,00 грн., за червень 2008 року –132863,00 грн., за липень 2008 року – 100118,00 грн., за серпень 2008 року – 88921,00 грн., за вересень 2008 року –92128,00 грн.

З висновками податкового органу ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” не погодилось та надало до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова свої заперечення №9318\31.3\21.08.09 від 21.08.2009 року.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на заперечення ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” надала відповідь №14214/10/23-315 від 27.08.2009 року про залишення висновків акту перевірки без змін та винесла податкові повідомлення - рішення від 02.09.2009р. № 0001612330/0, про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 149485,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 114989,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –34496,70 грн. та № 0001622330/0, від 28.09.2009р. про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 792063,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 528042,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –264021,00 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” 14.09.2009 року подало на них до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова первинну скаргу (№ 9328/31.3 від 14.09.2009р., вх. ДПІ № 20486/10/с від 14.09.2009 р.).

Рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 23.09.2009р. № 15882/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” було відмовлено у задоволенні первинної скарги та залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення–рішення. Після чого були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2009 р. за № 0001612330/1, № 0001622330/1 на такі ж суми податкових зобов’язань, що із дріб’ю 0.

Як зазначено в акті перевірки, підставою донарахувань податкових зобов?язань за оспорюваними рішеннями є висновок ДПІ про нікчемність угод, укладених ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з окремими контрагентами та включення позивачем сум коштів до податкового кредиту по податкових накладних, отриманих підприємством у звітному періоді, але виписаних продавцями у минулих податкових періодах.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що у контрагента позивача ТОВ „Мехтранскомплекс” відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду. Крім того наведено, що директором ТОВ „Мехтранскомплекс” Величко О.О. надано пояснення, відповідно до яких підприємство він зареєстрував за матеріальну винагороду, фінансово-господарської діяльності не вів, договорів, пов’язаних з господарською діяльністю не укладав, товар не придбавав та не реалізовував, ніяких послуг та робіт не виконував. На підставі цього укладений договір на загальну суму 4699896,48 грн. на транспортно-експедиційні послуги № б/н від 01.03.2008 року по даному контрагенту визнано нікчемним та зменшено валові витрати на 3916580,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 2720448,68 грн., за 3 квартал 1196131,96 грн. та зменшено податковий кредит за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року у сумі 783316,13 (податкові накладні № ЗЖК-ЗКП-000403 від 01.04.2008, № ЗЖК-ЗКП-000498 від 30.04.2008, № ЗЖК-ЗКП-000499 від 30.04.2008, № ЗЖК-ЗКП-000501 від 01.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000500 від 01.05.2008, №ЗЖК-ЗКП-000674 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000675 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000676 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000677 від 31.05.2008,№ ЗЖК-ЗКП-000911 від 30.06.2008, №ЗЖК-ЗКП-000912 від 30.06.2008, № ЗЖК-ЗКП-000909 від 01.07.2008, № ЗЖК-ЗКП-000910 від 01.07.2008).

З огляду на викладене, договори, укладені з ТОВ „ЗЗК”, ТОВ „Куряжзький завод силікатних виробів”, ТОВ „Інтерфакт - ЛТД” та ТОВ „Інтерфакс плюс”, на виконання яких ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” здійснило реалізацію послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, отриманих від ТОВ „Мехтранскомплекс» на загальну суму 4 602 274,80 грн., у тому числі ПДВ - 767045,77 грн., також були визнані ДПІ нікчемними.

Наслідком визнання вказаних договорів нікчемними стало те, що позивачу по господарським операціям з ТОВ „ЗЗК”, ТОВ „Куряжзький завод силікатних виробів”, ТОВ „Інтерфакт - ЛТД” та ТОВ „Інтерфакс плюс” за висновками акту перевірки за 2 квартал 2008 року було зменшено валовий дохід та податкові зобов’язання.

Так, по угоді з ТОВ „ЗЗК” зменшено валовий дохід у сумі 1288714,03 грн., податкові зобов’язання на загальну суму 1546456,00 грн.: а саме за квітень 2008 року –63699,00 грн., за травень 2008 року –105755,71 грн., за червень 2008 року - 88288,08 грн.

По угоді з ТОВ „Куряжзький завод силікатних виробів” зменшено валовий дохід у сумі 2678434,79 грн., у тому числі ПДВ - 446405,7 грн., а саме за 2 квартал 2008 року зменшено валовий дохід у сумі 2232029,00 грн. та зменшено податкові зобов’язання за травень 2008 року –223202,90 грн., за червень 2008 року –223202,90 грн.

За господарською операцією з ТОВ „Інтерфакт - ЛТД” позивачу зменшено валовий дохід у сумі 162222 грн., у тому числі ПДВ - 32444,4 грн., а саме за 2 квартал 2008 року зменшено валовий дохід у сумі 162222,00 грн. та зменшено податкові зобов’зання за квітень 2008 року –13332,9 грн., за травень 2008 року –8548,2 грн., за червень 2008 року –10563,2 грн.

По угоді з ТОВ „Інтерфакс плюс” за актом перевірки за 2 квартал 2008 року позивачу зменшено валовий дохід у сумі 152264,00 грн. та зменшено податкові зобов’язання за квітень 2008 року – 6777,60 грн., за травень 2008 року –23775,2 грн.

Крім того, виходячи зі змісту акту перевірки по договору, укладеному ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з ПП „Вівальді” на пакетування цегли №27-113 та на сортування №27-114 від 01.05.2008 року на загальну суму 8053804,2 грн. з ПДВ відповідачем також зроблено висновок про нікчемність угоди з посиланням на відсутність у контрагента трудових ресурсів, необхідних основних фондів та обладнання для здійснення укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду, невстановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, ненадання для перевірки актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування. Внаслідок чого ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було зменшено позивачу валові витрати у розмірі 6711504,00 грн., а саме: за 2 квартал 2008 року у сумі 1740608 грн., за 3 квартал 2008 року 2224942,76 грн., за 4 квартал 2008 року 2745952,80 грн. та зменшено податковий кредит за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року у сумі 1342300,69 грн. (податкові накладні № ЗЖК-ЗКП-000678 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000679 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000680 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000681 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000682 від 31.05.2008, №ЗЖК-ЗКП-000683 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000684 від 31.05.2008, № ЗЖК-ЗКП-000918 від 30.06.2008, № ЗЖК-ЗКП-000923 від 30.06.2008, № ЗЖК-ЗКП-000925 від 30.06.2008, №ЗЖК-ЗКП-000919 від 01.07.2008, № ЗЖК-ЗКП-000920 від 01.07.2008, № ЗЖК-ЗКП-000921 від 01.07.2008, № ЗЖК-ЗКП-001142 від 31.07.2008, № ЗЖК-ЗКП-001145 від 31.07.2008, №ЗЖК-ЗКП-001146 від 31.07.2008, № ЗЖК-ЗКП-001144 від 01.08.2008, № ЗЖК-ЗКП-001401 від 31.08.2008, № ЗЖК-ЗКП-001402 від 31.08.2008, № ЗЖК-ЗКП-001403 від 31.08.2008 №ЗЖК-ЗКП-001404 від 31.08.2008, № ЗЖК-ЗКП-001405 від 31.08.2008, № ЗЖК-ЗКП-011143 від 01.09.2008, № ЗЖК-ЗКП-001399 від 01.09.2008, № ЗЖК-ЗКП-001684 від 30.09.2008, №ЗЖК-ЗКП-001685 від 30.09.2008, № ЗЖК-ЗКП-001686 від 30.09.2008, № ЗЖК-ЗКП-001687 від 30.09.2008, № ЗЖК-ЗКП-001688 від 30.09.2008, № ЗЖК-ЗКП-001400 від 01.10.2008, №ЗЖК-ЗКП-001689 від 01.10.2008, № ЗЖК-ЗКП-001683 від 01.10.2008, № ЗЖК-ЗКП-001893 від 31.10.2008, № ЗЖК-ЗКП-001894 від 31.10.2008, № ЗЖК-ЗКП-001896 від 31.10.2008, №ЗЖК-ЗКП-001895 від 01.12.2008, № ЗЖК-ЗКП-001892 від 01.12.2008).

На підставі того, що відповідачем договір на пакетування та сортування цегли, укладений ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з ПП „Вівальді”, визнано нікчемним, в акті зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з отримувачами послуг пакетування (ТОВ „ЗЗК”, ТОВ „Куряжзький завод силікатних виробів”, ТОВ „Інтерфакт - ЛТД” та ТОВ „Інтерфакс плюс”), які позивач набув від ПП „Вівальді” за вказаними договорами на загальну суму 6437065,54 грн., у тому числі: за 2 квартал 2008 року у сумі 1695232,80 грн.; за 3 квартал 2008 року у сумі 3713280,09 грн.; за 4 квартал 2008 року у сумі 1028552,65 грн.

Наслідком визнання вказаних договорів нікчемними стало те, що позивачу по господарським операціям за висновками акту перевірки за 2-4 квартал 2008 року було зменшено валовий дохід та податкові зобов’язання.

Так, по угоді з ТОВ „ЗЗК” відповідачем зменшено ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” валовий дохід на загальну суму 767477,33 грн., у тому числі ПДВ - 127912,88 грн., які позивач задекларував згідно актів виконаних робіт від 30.04.2008 року №ЗЖК –ОУ-0000023, від 31.05.2008 року №ЗЖК –ОУ-0000033, від 30.06.2008 року №ЗЖК –ОУ-0000040, від 31.07.2008 року №ЗЖК-ОУ-0000051, від 31.08.2008 року №ЗЖК-ОУ-0000064, від 31.10.2008 року №ЗЖК-ОУ-0000085, від 30.11.2008 року №ЗЖК-ОУ-0000092 у розмірі 767477,33 грн.(разом з ПДВ). З огляду на це, зроблено висновок про зайве включення позивачем до складу валового доходу за 2 квартал 2008 року - 264734,2 грн., за 3 квартал 2008 року - 272291,1 грн., за 4 квартал 2008 року - 820058,1 грн. та зменшено податкове зобов’язання на загальну суму 27912,80 грн.

По угоді з ТОВ „Куряжзький завод силікатних виробів” відповідачем зменшено ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” валовий дохід у сумі 4885782,50 грн., а саме за 2 квартал 2008 року на суму 1060827,50 грн.; за 3 квартал 2008 року на суму 3004897,00 грн.; за 4 квартал 2008 року на суму 820058,10 грн. та зменшено податкове зобов’язання на загальну суму 977156,50 грн..

За господарською операцією з ТОВ „Інтерфакт - ЛТД” відповідачем зменшено позивачу валовий дохід у сумі 337294,3 грн., у тому числі ПДВ - 67458,9 грн., а саме: за 2 квартал 2008 року - 85794,60 грн.; за 3 квартал 2008 року - 194612,70 грн.; за 4 квартал 2008 року - 56886,80 грн. та зменшено податкове зобов’язання на загальну суму 67458,86 грн.

По угоді з ТОВ „Інтерфакс плюс” відповідачем зменшено ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” валовий дохід у загальній сумі 689308,00 грн., у т.ч. ПДВ - 114884,8 грн., з яких за 2 квартал 2008 року - 283876,50 грн., за 3 квартал 2008 року - 241478,83 грн., за 4 квартал 2008 року - 49068,50 грн. та зменшено податкове зобов’язання на загальну суму 114884,8 грн.

Висновок про нікчемність угоди зроблено ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова і стосовно договору №278 від 01.08.2008 року, укладеного ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з ТОВ „Компані стріт”. В обґрунтування такого висновку відповідач послався на те, що договір, нібито, було підписано особою, яка не мала на це права. В зв’язку з чим було зменшено позивачу валові витрати за 4 квартал 2008 року в сумі 41666,68 грн. та зменшено податковий кредит на загальну суму 8333,34, а саме: за серпень 2008 року –4166,67 грн., за вересень 2008 року –4166,67 грн. (по податкових накладних №ЗЖК-ЗКП-001410 від 29.08.2008 року, №ЗЖК-ЗКП-001641 від 30.09.2008 року) .

Також в акті перевірки було зроблено висновок про нікчемність договору, укладеного з ТОВ „Вісман” за №373 від 01.10.2008 року. Підставою для такого висновку було зазначено, що контрагент ТОВ „Вісман” задіяний у схемі ухилення від сплати податків у великих розмірах, може бути „податковою ямою”, формує податковий кредит для вигодонабувачів та відсутній за юридичною адресою та фактичним місцезнаходженням. Відповідно до цього висновку, відповідачем зменшено валові витрати за 4 квартал 2008 року у сумі 20833,33 грн. та зменшено податковий кредит у розмірі 4166,67 грн. ( по податковій накладній №ЗЖК-ЗКП-001886 ).

По контрагенту ПП „Буддизайн” в акті перевірки зафіксовано, що останній відсутній за юридичною адресою та фактичним місцезнаходженням; директора Юрко Ю.В. засуджено, на підставі чого договір №420 від 01.11.2008 року визнано нікчемним, зменшено валові витрати у 4 кварталі 2008 року на суму 41666,67 грн. та зменшено податковий кредит за грудень 2008 року у розмірі 8333,33 грн. (податкові накладні № ЗЖК-ЗКП-002089 від 01.12.2008 року, №ЗЖК-ЗКП-002267 від 29.12.2008 року).

Крім того, в акті перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова зроблено висновок про те, що ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року включило до складу податкового кредиту податкові накладні, які виписані у попередніх звітних періодах (до 01.03.2008 року), внаслідок чого позивачем було допущено завищення податкового кредиту на 32564,40 грн., а саме: за квітень 2008 року -19,10 грн., за травень 2008 року –308,33 грн., за серпень 2008 року - 14720,00 грн., за жовтень 2008 року –362,82 грн., за листопад 2008 року –14664,15 грн., за грудень 2008 року –1149,99 грн., за січень 2009 року –490 грн., за лютий 2009 року –850,00 грн. (перелік податкових накладних наведено у додатку №12 до акту перевірки).

Підсумовуючи викладене, всього за даними акту перевірки зайво включено ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” до валового доходу - 10272295,00 грн. (за 2 квартал 2008 року - 5530562,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 3713280,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 1028553,00 грн.) та завищено валові витрати на суму 10732250,64 грн. (за 2 квартал 2008 року - 4461056,68 грн., за 3 квартал 2008 року - 3462741,40 грн., за 4 квартал 2008 року - 2808452,80 грн.). Внаслідок чого, донараховано податок на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року на загальну суму 528042,00 грн. (травень 2008 року - 225700,00 грн., жовтень 2008 року - 104382,00 грн., листопад 2008 року - 14664,00 грн., грудень 2008 року - 181956,00 грн., лютий 2009 року - 1340,00 грн.) та

зменшено зобов’язання по податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року на загальну суму 474995,00 грн. (квітень 2008 року –60895,00 грн., червень 2008 року –132863,00 грн., липень 2008 року –100118,00 грн., серпень 2008 року –88921,00 грн., вересень 2009 року –92198,00 грн.).

Суд зазначає, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, посилаючись на ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, виходячи з твердження, що правочини, укладені між ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” та ТОВ „Мехтранскомплекс”, ПП „Вівальді”, ТОВ „Компані Стріт», ТОВ „Вісман” та ПП „Буддизайн” є нікчемними, робить висновок про нікчемність правочинів, укладених в подальшому між позивачем та наступними отримувачами послуг (ТОВ „ЗЗК”, ТОВ „Куряжзький завод силікатних виробів”, ТОВ „Інтерфакт - ЛТД” та ТОВ „Інтерфакс плюс”). Також в акті перевірки було зроблено висновок про нікчемність договору, укладеного з ТОВ „Вісман” за №373 від 01.10.2008 року та з ПП „Буддизайн” (договір №420 від 01.11.2008 року).

З огляду на це, з вказівкою на пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283 та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону № 168 ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було донараховано ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” податок на прибуток та податок на додану вартість у відповідних розмірах.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3– 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості транспортно-експедиційних послуг, послуг на пакетування цегли та на сортування, юридичних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що за договорами від 01.03.2008р. б/н, від 01.05.2008 року № 027/113, № 027/114, від 01.08.2008р. № 278, від 01.10.2008р. № 373, від 01.11.2008р. № 420 ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” отримало від ТОВ „Мехтранскомплекс”, ПП „Вівальді”, ТОВ „Компані Стріт», ТОВ „Вісман” та ПП „Буддизайн” відповідно транспортно-експедиційні послуги, послуги на пакетування цегли та на сортування, юридичні послуги. ТОВ „Мехтранскомплекс” та ПП „Вівальді” повністю і в строк виконали свої зобов’язання за договором; претензії до якості наданих послуг були відсутні. Після отримання послуг були укладені та підписані акти виконання робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи та ТОВ „Мехтранскомплекс”, ПП „Вівальді”, ТОВ „Компані Стріт», ТОВ „Вісман” та ПП „Буддизайн” виписані податкові накладні, копії яких зберігаються в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Акти виконаних робіт, податкові накладні, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з отриманих послуг, повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи те, що спірні правочини, вчинені між позивачем-замовником та його вищенаведеними контрагентами, мали реальний характер, що знайшло своє відображення в даних податкового та бухгалтерського обліку позивача, твердження відповідача про те, що правочини по отриманню послуг не були спрямовані на настання правових наслідків, є хибними та такими, що ґрунтуються на довільному застосуванні норм права.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає про правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартість послуг у розмірі 114989 грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.1 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що факт придбання товарів та подальший їх продаж ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” саме в рамках господарської діяльності підтверджено первинними документами, які були надані перевіряючим під час перевірки. Так, було перевірено не тільки факт нарахування податкового кредиту, а і усі розрахунки за придбані та за продані товари по усіх контрагентах, наведені сальдо таких розрахунків та складено схеми товарно-грошових потоків ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” з урахуванням усіх постачальників та покупців за весь період, що перевірявся (первинні документи додані до матеріалів справи).

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. На дату укладання угод з усіма вищезазначеними контрагентами вказані підприємства були за даними реєстру ДПА України зареєстровані як платники ПДВ.

Згідно п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону №168 податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку перевіряючих у акті перевірки не зазначено.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, форма податкової декларації затверджені та регламентовані наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (надалі –Порядку № 166).

Відповідно до Порядку №166 до податкових декларацій за періоди, що перевірялися, позивачем було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит»у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України №168.

Крім того, суд зазначає, що Закон №168 не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі незнаходження за юридичною адресою, відсутність умов для здійснення діяльності, невідображення ними податкових зобов'язань тощо).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” мало усі законодавчі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Мехтранскомплекс»(№ 98 від 30.06.2008 року, №99 від 30.06.2008 року, №100 від 30.06.2008року, № 101 від 30.06.2008 року, № 85 від 31.05.2008 року, № 84 від 31.05.2008 року, № 83 від 31.05.2008 року, № 86 від 31.05.2008 року, № 55 від 30.04.2008 року, № 54 від 30.04.2008 року, № 57 від 30.04.2008 року, № 56 від 30.04.2008 року, № 10 від 31.03.2008 року, № 9 від 31.03.2008 року, № 11 від 31.03.2008 року, № 8 від 31.03.2008 року); ПП «Вівальді»(№59 від 31.05.2008 року, №60 від 31.05.2008 року, №61 від 31.05.2008 року, №62 від 31.05.2008 року, №63 від 31.05.2008 року, №64 від 31.05.2008 року, №65 від 31.05.2008 року, №74 від 30.06.2008 року, №75 від 30.06.2008 року, №76 від 30.06.2008 року, №77 від 30.06.2008 року, №78 від 30.06.2008 року, №79 від 30.06.2008 року, №159 від 31.07.2008 року, №163 від 31.08.2008 року, №164 від 31.08.2008 року, №165 від 31.08.2008 року, №166 від 31.08.2008 року, № 167 від 31.08.2008 року, № 168 від 30.09.2008 року, №169 від 31.08.2008 року, №170 від 31.10.2008 року, №171 від 31.10.2008 року, №172 від 31.10.2008 року, №173 від 31.10.2008 року, №164 від 31.07.2008 року, №165 від 31.07.2008 року, № 166 від 31.07.2008 року, №167 від 31.07.2008 року, №168 від 31.08.2008 року, №169 від 31.10.2008 року, №170 від 30.09.2008 року, №171 від 30.09.2008 року, №172 від 30.09.2008 року, №173 від 30.09.2008 року, №174 від 30.09.2008 року, №175 від 30.09.2008 року); ТОВ «Компані Стріт»(№ 29816 від 29.08.2008 року, №300962 від 30.09.2008 року); ТОВ „Буддизайн” ( №108/1 від 28.11.2008 року, № 186/4 від 29.12.2008 року); ТОВ „Вісман” (№ 31100809 від 31.10.2008 року), а викладені у акті перевірки висновки є такими, що свідчать про довільне тлумачення фахівцями органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися обґрунтуванням для донарахування податку на додану вартість ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” у вказаному в податковому повідомленні розмірі.

Судом взято до уваги, що відповідно до підпункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (надалі - Порядок №327), не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що у акті перевірки відсутнє посилання на законодавчу норму, яка дає право податковому органу за наявності зазначених документів робити висновки про безпідставне віднесення сум до складу валових витрат та до складу податкового кредиту платником податків за умови відсутності з боку платника податків порушення податкового законодавства.

З огляду на приписи Закону України „Про податок на додану вартість” суд приймає до уваги пояснення позивача, що Закон №168 не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, невідображення ними податкових зобов'язань.

Суд зауважує, що факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення вимог податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечать інтересам держави. І, як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Щодо посилання відповідача на ч.1 ст.203 Цивільного Кодексу України (надалі –ЦК України) суд зазначає наступне.

Вказаною частиною ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку без урахування наступного.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, для висновку про нікчемність договорів необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів позивача на момент укладання спірних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України. При цьому, судом зазначається, що наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Всупереч вказаним нормам Цивільного Кодексу України перевіряючі на свій розсуд визначили у акті перевірки, що сторони спірних правочинів прагнули уникнути оподаткування, тобто спрямовували свої дії на завдання збитків державі. Доказом таких дій з боку ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” на думку відповідача є те, що позивач по нікчемним угодам отримав податкові накладні та включив визначені в них суми до складу податкового кредиту та валових витрат, чим допустив завищення податкового кредиту та валових витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такий висновок зроблено відповідачем за відсутності вищенаведених належних та допустимих доказів.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину –відсутні.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Приписами статті 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування»за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ - те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено ТОВ „Торговий дім „ЗЗК”. За даними реєстру платників податку на додану вартість, що формується ДПА України, на момент укладання угод всі контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Щодо висновку відповідача про порушення ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 та донарахування податку на додану вартість у сумі 303502 грн. в частині включення товариством до складу податкового кредиту за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року податкових накладних, які виписані у попередні звітні періоди (до 01.03.2008 року), слід відмітити наступне.

Згідно із п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов?язань продавця. Проте є випадки, коли період виписки податкових накладних не співпадає з періодом їх отримання. Суд зазначає, що Законом № 168 не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за таке „запізнення” відображення податкового кредиту, тож і вимоги податкового органу щодо безумовного одночасного (мається на увазі із податковими зобов?язаннями) відображення податкових накладних у складі податкового кредиту є неправомірними.

Положеннями пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 передбачено право платника податку на відображення податкового кредиту у звітному періоді, якщо контрагентом йому не було видано податкову накладну, за умови, що платник звернувся зі скаргою на контрагента до податкового органу. Якщо ж платник у звітному періоді не відображає податковий кредит, не підтверджений податковою накладною, то закон не встановлює обов?язку для платника податку подання заяви зі скаргою на контрагента.

Судом встановлено, що ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” не відображався податковий кредит у періодах виписки податкових накладних, про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних, копії яких додані до матеріалів справи, тобто двічі його не відображено, що не оспорюється податковим органом і в акті перевірки.

Суд зазначає, що, відобразивши податковий кредит у податкових деклараціях за більш пізні періоди у порівнянні з періодом їх виписки, підприємство реалізувало своє право на податковий кредит, яке виникло при отриманні податкової накладної.

Судом встановлено, що період отримання податкових накладних, перелічених у додатку №12 до акту перевірки, підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних, які велися підприємством у перевіряємому періоді відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону № 168 (реєстри додані до адміністративного позову). То ж місяць, у якому податкові накладні зареєстровані у реєстрі, і є місяцем отримання таких накладних.

Крім того, суд зазначає, що на сторінці 45 акту перевірки зазначено суму завищення податкового кредиту, яка не співпадає з даними додатку №12 до акту перевірки, на який є відповідне посилання.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв?язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Судом з’ясовано, що позивачем відображено податковий кредит у наступних періодах на підставі отриманих податкових накладних і необхідність у наданні скарг була відсутня, бо у періоді виписки ці податкові накладні не відображалися у складі податкового кредиту і підстави для застосування п.п.7.2.6 у частині вимог щодо подання скарги також відсутні, бо це згідно закону є правом, а не обов’язком платника податку.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що висновок відповідача про порушення ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” п.п.7.2.6 та п.п.7.4.5 Закону № 168 не відповідає фактичним обставинам справи та є наслідком довільного тлумачення податковим органом норм Закону № 168.

Таким чином, податковий кредит на суму 32564, 40 грн. сформовано позивачем в рамках чинного податкового законодавства і підстави для його зменшення відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень–рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ „Торговий дім „ЗЗК” сум податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 149485,70 грн. та по податку на додану вартість на загальну суму 317068, 00 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 02.09.2009р. за №№ 0001612330/0, 0001622330/0 та від 28.09.2009р. за №№ 0001612330/1, 0001622330/1 є протиправними і повинні бути скасовані як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині скасування рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова про результати розгляду первинної скарги від 23.09.2009р. № 15882/10/25-009, з усіх вищенаведених підстав, як такого, що відповідає поняттю рішення, яке може бути оскаржено відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод залізобетонних конструкцій” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 02.09.2009р. № 0001612330/0, від 28.09.2009р. № 0001612330/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 149485,70 грн., у т.ч. за основним платежем - 114989,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –34496,70 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 02.09.2009р. № 0001622330/0, від 28.09.2009р. № 0001622330/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 317068,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 53047,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –264021,00 грн.

Скасувати рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова про результати розгляду первинної скарги від 23.09.2009р. № 15882/10/25-009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Завод залізобетонних конструкцій”, код 32028912, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 13.11.2009 року.

Суддя                                                                                           Т.С. Перцова