Постанова № 6970651, 17.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" листопада 2009 р. № 2а- 29553/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

Суддів: Кухар М.Д., Зінченко А.В.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський авіаремонтний завод"

до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України в м. Києві Державної податкової адміністрації України Головного управління державного казначейства України в м. Києві за участю прокуратури Харківської області провизнання податкових повідомлень-рішень недійсними , ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Броварський авіаремонтний завод" звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м.Київа, ДПА в м.Києві, ДПА України та головного державного казначейства України в м.Києві з позовом в якому просив суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 09 січня 2008 року № 0000042309/0, від 09 лютого 2008 року № 0000042309/1, від 28 травня 2008 року № 0000042309/2, від 09 липня 2008 року № 0000042309/3 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у квітні 2007 року на 2435317 грн., у травні 2007 року на 2312096 грн.,скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 09 січня 2008 року № 0000052309/0, від 09 лютого 2008 року № 0000052309/1, від 28 травня 2008 року № 0000052309/2, від 09 липня 2008 року № 0000052309/3 щодо визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем ПДВ на суму 333705 грн. (з яких 222470 грн. за основним платежем і 111235 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); стягнути з Державного бюджету України на користь TOB "Броварський авіаремонтний завод", ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України № 33545372, яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, 224, кв. 24, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 335453726553, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 4747413 грн. (за квітень 2007 року в розмірі 2435317 грн., за травень 2007 року в розмірі 2312096 грн.) шляхом перерахування коштів в сумі 4747413 грн. на поточний рахунок № 260063011030, відкритий Позивачу в TOB „КБ „Актив-Банк", МФО 300852. та стягнути з відповідача 1 на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що оскаржені податкові повідомлення рішення винесено першим відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.

Представники Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, ДПА України в м. Києві, ДПА України, Головного управління державного казначейства України в м. Києві та представник прокуратури Харківської області в судове засідання зявились та з позовними вимогами не погодились у повному обсязі вказавши, що оскаржені податкові повідомлення рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як було встановлено судом ДПІ у Печерському районі була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2007 року по 31.05.2007 року, в результаті якої було складено акт від 26.12.2007 року №774/23-09/33545372.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року на суму 2435317 грн.

Крім того, за даними перевірки різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту; по декларації з ПДВ за квітень 2007 мас позитивне значення в розмірі 222470 грн., вважається основним платежем та підлягає сплаті до Державного бюджету.

Також встановлено порушення пп. 7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.11997 за №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007 року - на 2312096 грн.

Також судом встановлено, що згідно укладених договорів ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»(Покупець) придбавало на митній території України продукцію хімічної промисловості, а саме, каучуку в асортименті. Основними постачальниками товару в періоді, що перевіряється були:

ТОВ «ЕЛІСТВЕН ЛТД»(постачальник)

Договір від 29.08.2006 б/н. Згідно укладеного договору поставка Товару (каучуку в асортименті) здійснюється на умовах склад постачальника.

Загальна вартість Договору складає 60 000 000,00 грн.

Ціна, асортимент, кількість товару визначається в накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно договору поставки від 29.08.2006 №б/н поставка товару здійснюється протягом одного робочого дня з моменту надходження передплати на рахунок постачальника.

Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання представниками сторін видаткової накладної, яка посвідчує передачу товару.

Оплата кожної партії товару, який поставляється на умовах 100 % попередньої оплати, відповідно рахунку, який видано постачальником.

Термін дії Договору до 31.12.2007.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі у національній валюті через банківській рахунок НОМЕР_1 в ТОВ «КБ «Актив-Банк», МФО 300852.

Суд зазначає, що на момент перевірки позивачем здійснено попередню оплату за товар, який не отримано.

Сума ПДВ включена до складу податкового кредиту за березень 2007 по операціях з даним постачальником становить 200000 грн.

На момент перевірки умови договору не виконано, відвантаження товару не проводилось.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1(постачальник)

Договір від 29.12.2006 за №02/12. Згідно укладеного договору постачальник здійснює поставку товару (каучуку в асортименті).

Загальна вартість Договору складає 150 000 000,00 грн.

Постачальник зобовязується поставити покупцю каучук синтетичний марки СКИ-3 в кількості 12500т. за ціною 12000грн. за т. в т.ч. ПДВ.

Право власності на товар переходить к покупцю в момент підписання представниками сторін накладної, яка посвідчує передачу товару.

Оплата кожної партії товару, який поставляється на умовах 100 % попередньої оплати, здійснюється відповідно рахунку, який видано постачальником.

Термін дії Договору до 31.12.2007.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі у національній валюті через банківській рахунок НОМЕР_2 в ТОВ «КБ «Актив-Банк», МФО 300852.

Суд звертає увагу, що на момент перевірки ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»(покупець) здійснено попередню оплату за товар, який не отримано, умови договору не виконано, відвантаження товару не проводилось.

Сума ПДВ, включена до складу податкового кредиту за березень 2007 по операціях з даним постачальником, становить 2383 333,0грн.

Сума ПДВ, включена до складу податкового кредиту за квітень 2007 по операціях з даним постачальником, становить 2500 000,0грн.

Сума ПДВ, включена до складу податкового кредиту за травень 2007 по операціях з даним постачальником, становить 7339 383, 0грн.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків. Нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п. 5.1 Договору укладеного з ТОВ “Еліствен ЛТД” (постачальник) від 29.08.2006 року №б/н оплата кожної партії товару, що поставляється, здійснюється на умовах 100% передплати, згідно рахунку, який видано постачальником. Партією товару є кількість продукції, яка вказана в одній накладній.

Суд зазначає, що аналогічні умови поставки товару містяться в п. 5.1 договору, укладеного з СПД ОСОБА_1

Окрім того, в п. 3.2 кожного договору передбачено обовязок постачальника надати покупцю разом з товаром видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

Щодо правовідносин з ПП «ОФІР»(постачальник),

Позивачем з ПП «ОФІР» було укладено договір від 29.08.2006 за №44 та додаткові угоди до нього. Згідно укладеного договору поставка товару (каучуку в асортименті та смол в асортименті) здійснюється на умовах склад постачальника : м. Київ, бул. Лепсе, 24.

Розрахунки за Товар здійснювалися через розрахункові рахунки в грошовій формі. Термін дії договору до 31 грудня 2007 року.

Сума ПДВ, включена до складу податкового березні у квітні 2007 по операціях з даним постачальником, становить 686 374 грн.

Сума ПДВ, включена до складу податкового кредиту у квітні 2007 по операціях з даним постачальником, становить 2534 566 грн.

Сума ПДВ, включена до складу податкового кредиту у травні 2007 по операціях з даним постачальником, становить 554 587 грн.

У відповідності до довідки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 25.12.2007 за № 7985/7/15-433/7/15-433, згідно якої встановлено, що ПП «ОФІР»звітувало за квітень 2007 року через відділення звязку. Управлінням Служби Безпеки України проведено виїмку податкової звітності при реєстрації у звязку з порушенням кримінальної справи № 1227, що порушена за фактом заволодіння посадовими особами ПП «ОФІР» чужим майном (в результаті відшкодування ПДВ) в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97 - ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків. Нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищезазначене позивачем до складу податкового кредиту включена сума ПДВ у розмірі 2534566 грн. (квітень 2007 року) та сума ПДВ у розмірі 554587 гри. (травень 2007 року), які не підтверджена податковими зобов'язаннями контрагента (ПП «ОФІР»).

Таким чином, суд приходить до висновку внаслідок допущення позивачем порушень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97 - ВР (із змінами та доповненнями) позивачем завищено податковий кредит за квітень 2007 року на 2534566 грн. та за травень 2007 року на 554587 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «ЕЛІСТВЕН ЛТД»ФОП ОСОБА_1, ПП «ОФІР»на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що хоча зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства, але суд звертає увагу, що угода вважається дійсною коли сторонами фактично було виконано умови угоди.

Щодо угод позивача з ПП «ОФІР»то судом встановлено, що постановою від 02.06.2008 року порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та за фактом замаху на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах службовими особами ПП «Офір», за ознаками складу злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Підставою для порушення кримінальної справи стали дані щодо порушення податкового законодавства викладені в акті №44/23-40/32854673 від 18.03.2008 «Про результати виїзної позапланової перевірки приватного підприємства «Офір»(код ЄДРПОУ 32854673).

Слідством встановлено, що службовими особами ПП «Офір»створено незаконну схему направлену на ухилення від сплати податків, у якій крім того були задіяні ПП «ЮС Індустрія», ПП «Київтрейд-2005», ТОВ «Тагер», ТОВ «Еліствен ЛТД»(ще один контрагент Позивача) та ФОП ОСОБА_2.

Вказана схема направлена на незаконне формування податкового кредиту ПП «Офір», що дало змогу останньому підприємству заявляти значні суми грошових коштів до відшкодування з державного бюджету. Так, ПП «Офір»отримувало у ТОВ «Комерційний банк «Актив-банк»кредитні кошти. Отримані в кредит грошові кошти перераховувались ПП «Офір»на ФОП ОСОБА_2. та ТОВ «Еліствен ЛТД»за каучук синтетичний. В цей же день вказані грошові кошти перераховувались на рахунки ПП «Київтрейд-2005»та ПП «ЮС Індустрія»теж за каучук синтетичний. В свою чергу ПП «ЮС Індустрія»та ПП «Київтрейд-2005»перераховувало вказані грошові кошти на ТОВ «Тагер»за каучук по договору доручення, яке в свою чергу повертало отримані грошові кошти до ТОВ «Комерційний банк «Актив-банк», виступаючи поручителем за ПП «Офір».

При цьому, оформлювались документи, відповідно до яких ПП «Офір»нібито придбавало каучук синтетичний, хоча насправді ПП «Офір»отримувало лише податкові накладні на каучук синтетичний, а поставка товару фактично не відбувалась.

Таким чином, оскільки слідчими було зроблено висновок, що ПП «Офір»фактично не купувало каучук синтетичний, відповідно, і поставляти Позивачу даний товар ПП «Офір»змоги не мало.

Також, відповідно до пп. 3.2 п 3 договорів укладених, між ПП «ОФІР»та ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»продавець зобовязується надати разом з товаром сертифікат якості.

Суд зазначає, що сертифікат якості документ, що засвідчує якість фактично поставленого товару та його відповідність умовам контракту. В ньому дається характеристика товару або підтверджується відповідність якості товару відповідним стандартам та технічним умовам заказу. Сертифікат якості видається відповідними компетентними організаціями, державними органами, торговими палатами, спеціальними лабораторіями як в країні експорту так і імпорту. Сертифікат якості може видавати (відповідно до умов контракту) й організація-виробник. (Великий юридичний словник, під. Ред.. проф. А. Я. Сухарева М: Инфра-М, 2007 р.)

Суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України позивачем на вимогу суду не було надано документів які б підтверджували існування фактичної поставки придбаного ним товару, що згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є передумовою для виписування податкових накладних. Факт одержання покупцем придбаного товару може підтверджуватися актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, але аж ніяк не податковими накладними, які згідно ч.3 п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону є лише звітними податковими та водночас розрахунковими документами, а тому не фіксують передачу товару покупцю, а отже суд приходить до висновку про відсутність товару, що був предметом договору купівлі-продажу, укладеного між ПП «Офір» та ТОВ «Броварський авіаремонтний завод».

Що стосується угод позивача з ТОВ «Еліствен ЛТД»та ФОП ОСОБА_1 то суд звертає увагу, що як вбачається з документів, що були надані суду, позивачем були направлені претензії ТОВ «Еліствен ЛТД»та ОСОБА_1., однак підпунктом 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР визначено, що до валових витрат підприємства належать суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу визначено порядок пред'явлення претензії підприємствами та організаціями при порушенні їх майнових прав i законних інтересів.

Підприємства та організації, чиї права i законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що направлення претензій не є заходом щодо стягнення заборгованості для цілей пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону N 334/94-ВР, а є лише заходом урегулювання спору.

Суд зазначає, що позивач не звертався з позовом до суду про стягнення заборгованості ТОВ «Еліствен ЛТД»та ОСОБА_1.. Отже, в даному випадку в діях позивача суд не вбачає спрямованості на отримання економічної вигоди, яка згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV є потенційною можливістю отримання підприємством грошових коштів від використання активів. А попередня оплата за товар, який не був отриманий відповідно не є економічно виправданим. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Крім того, як було встановлено судом постановою Господарського суду Донецької області від 15.11.2007 року ТОВ «Еліствен ЛТД» визнано банкрутом, також Постановою Господарського суду м. Києва від 11.12.2008 року фізичну особу-підприємця Штепу Юрія Івановича визнано банкрутом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач маючи дебіторську заборгованість ТОВ “Еліствен ЛТД” та ФОП ОСОБА_1, виступає кредитором по відношенню до даних субєктів господарювання.

Згідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно ч.2 ст. 14 Закону України № 2343-XII вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Про визнання ТОВ “Еліствен ЛТД” банкрутом було розміщено оголошення в газеті “Урядовий курєр” від 28.08.2007 року №155, а про визнання ФОП ОСОБА_1. банкрутом було розміщено оголошення в газеті «Голос України», №1, 09.01.2009 року.

Однак, незважаючи на доступність інформації, Позивач не звертався з вимогами до банкрутів.

Таким чином, фінансово-господарська операції з придбання каучуку є повністю завершеними, оскільки з дня прийняття Господарським судом постанов про визнання боржників банкрутами і відкриття ліквідаційної процедури...строк виконання всіх грошових зобовязань банкрута вважається таким, що настав. За результатом даних операцій відбулась попередня оплата товару, поставка товару відсутня і на сьогоднішній день є неможливою.

Згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР безнадійна заборгованість це заборгованість фізичної особи - СПД або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з обліку як субєкта підприємницької діяльності), яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна.

Згідно пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку.

Однак, суд звертає увагу, що у позивача наявна заборгованість, яка лишається непогашеною не внаслідок недостатності майна, а через бездіяльність кредитора самого позивача тому така заборгованість не може вважатися безнадійною.

У звязку з вищевикладеним кредитор не може в даному випадку розглядати наявну заборгованість як безнадійну і застосовувати до неї відповідний порядок оподаткування передбачений пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР. Отже Позивач, не має права включити суми заборгованості ТОВ «Еліствен ЛТД»та ФОП ОСОБА_1. до валових витрат та відповідно керуючись пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 не має право включити суми до податкового кредиту, оскільки товари не використовувалися в господарській діяльності Позивача.

Отже, позивач при перерахуванні передплати за товар повинен був відобразити цю операцію у рядку 10.1 декларації ПДВ, однак після того як товар не був отриманий, Позивачем не здійснено жодних заходів щодо стягнення заборгованості у своїх боржників він повинен був відобразити це у рядку 16.3 декларації ПДВ, що позивачем здійснено не було.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом встановлено факт продажу товару і використання зазначеної продукції в межах господарської діяльності, а отже, відсутністю валових витрат, повязаних із придбанням товарів (враховуючи відсутність доказів про врегулювання заборгованості своїх контрагентів), позивач не мав права на податковий кредит з ПДВ.

Як було встановлено судом згідно з даними декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2007 різниця між сумою податкового зобов'язання (р. 9) і податкового кредиту з ПДВ (р. 17) має від'ємне значення та складає 2312 096,00 грн.

Згідно з даними декларації з податку на додану вартість позивача за травень 2007 різниця між сумою податкового зобов'язання (р. 9) і податкового кредиту з ПДВ (р. 17) має від'ємне значення та складає 7252 121,00 грн.

За результатами перевірки попередніх періодів (Акт виїзної позапланової перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.09.2006 по 31.03.2007 № 334/23-09/33545372 від 13.06.2007р.) встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме:

При визначенні різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2007р.(попередній податковий період) встановлено, що вона мас позитивне значення в розмірі 148016 грн.

Оскільки, у березні 2007 сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), має позитивне значення, то у товариства, відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), відсутнє право на бюджетне відшкодування у квітні 2007року.

Вказані порушення відображено у Акті виїзної позапланової перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.09.2006 по 31.03.2007 № 334/23-09/33545372 від 13.06.2007р.

Суд зазначає, що внаслідок допущення вказаного порушення позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2007 року - на 2435317 грн.

Оскільки, у квітні 2007 сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), має позитивне значення, то у Позивача, відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), відсутнє право на бюджетне відшкодування у травні 2007.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007 року - на 2312096 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський авіаремонтний завод" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України в м. Києві, Державної податкової адміністрації України, Головного управління державного казначейства України в м. Києві за участю прокуратури Харківської області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - відмовити. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2009 року.

Головуючий Суддя Спірідонов М.О.

Судді Кухар М.Д.

Зінченко А.В.