Постанова № 6970605, 19.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19.11.2009 р. № 2-а- 38002/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Мараєвій О.В.,

за участю представника позивача: Даншиної Г.О.,

представників відповідача: Межерицького А.А., Золотко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметал» (далі ТОВ «Укрметал»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, в якій просить скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000362310/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 30667,5 грн. в тому числі: за основним платежем 20445 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10222,5 грн.; № 0000352310/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 111904,5 грн. в тому числі: за основним платежем 74603грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37301,5 грн.; № 0001131701/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 900 грн. в тому числі: за основним платежем 300 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 600 грн.

Позивач висновки ДПІ вважає неправомірними, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на положення Конституції України, Законів України «Про державну податкову службу», «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач - Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області проти позовних вимог заперечував, надав заперечення та пояснення по суті позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши думку представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Укрметал» перебуває на податковому обліку ДПІ у Зміївському районі Харківської області.

Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено Акт № 420/23/32832064 від 26.03.2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Зміївському районі винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000362310/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 30667,5 грн. в тому числі: за основним платежем 20445 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10222,5 грн.; № 0000352310/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 111904,5 грн. в тому числі: за основним платежем 74603грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37301,5 грн.; № 0001131701/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 900 грн. в тому числі: за основним платежем 300 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 600 грн.

Так, щодо порушення підприємством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне. Згіно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР „ Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями (далі за текстом - Закон ПДВ"), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України „Про ПДВ" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України „Про ПДВ" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Позивачем були виписані накладні та податкові накладні з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які надані до суду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суми.

Крім того, у другому абзаці п.п.3.2.2 Акту перевірки «Податковий кредит» (на сторінці 20) вказано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року не встановлено його завищення або заниження, що суперечить висновку податкової про порушення підприємством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - норми закону, яка регламентує саме визначення податкового кредиту.

Згідно ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд зазначає, що підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) викладено у ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (далі Порядок) Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Вступна частина акту невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити, зокрема, дані про підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) та інших законодавчих актів. А також дані про місцезнаходження суб'єкта господарювання (місце розташування об'єкта власності, щодо якого проводиться перевірка).

В порушення зазначених вимог ДПІ у Зміївському районі дані відомості в акті перевірки ТОВ «Укрметал» не вказані.

В описовій частині акту перевірки не вказано первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку або інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Також у відповідності до приписів Порядку - грубим порушення є відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Актом перевірки встановлено порушення підприємством п.5.1 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Відповідно до п.5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Жодних умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких позивач отримав доход, законодавцем не встановлено.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.

Крім того, згідно зі ст.. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності ; самостійного формування підприємцем програм діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. З цього на думку позивача цілком зрозуміло, що окрема господарська операція, направлена на отримання доходу, за результатами її здійснення не завжди може мати економічний ефект у вигляді прибутку за певний період, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.42 ГКУ підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів. Слід звернути увагу на той факт, що у чинному законодавстві України відсутня норма згідно якої відсутність прибутку саме за період, що досліджувався податковим органом при здійсненні перевірки, є ознакою відсутності господарської діяльності.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області за фактом відсутності прибутку за період, що перевірявся, зробив хибний висновок про те, ТОВ «Укрметал» взагалі не вів господарську діяльність та з невідомих причин податковою було визначено суму завищення валових витрат як різницю між невідомим чином прорахованою собівартістю послуг та доходу від їх продажу.

Відповідно до п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1), а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно з приписами п.5.11 ст.5 зазначеного вище закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, повязаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить жодних посилань на залежність права платника податків віднести витрати, понесені ним у господарській діяльності від отримання прибутку. Тобто, зіставлення рівня витрат підприємства, понесених ним в процесі господарської діяльності з розміром доходу, отриманого підприємством, не передбачено законодавством.

Щодо визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників суд зазначає, що на сторінці 34 Акту перевірки вказується про порушення вимог п.п.4.1 ст.4 та п.п.9.7.5 п.п.9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого відбулося заниження податку за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 663 грн. по громадянину ОСОБА_1.

Пунктом 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що загальний річний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Також п.п.9.7.5 п.п.9.7 ст.9 вказаного Закону передбачено, що набувач цільової благодійної допомоги у вигляді коштів має право на її використання протягом строку, встановленого умовами такої допомоги, але не більше 12 календарних місяців, наступних за місяцем отримання такої допомоги. Якщо цільова благодійна допомога у вигляді коштів не використовується її набувачем протягом такого строку та не повертається благодійнику до його закінчення, то такий набувач зобовязаний включити невикористану суму такої допомоги до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити податок.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області було розраховано ставку податку, а саме 15% від різниці між отриманою та внесеною сумою гр. ОСОБА_1. грошової позики у розмірі 4420,00 грн. та встановлено суму недотриманого податку 663 грн.

У податковому повідомленні-рішенні № 0001131701/0 від 07.04.09 р. на зазначених вище підставах визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 300 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 600 грн.

ДПІ у Зміївському районі при наданні пояснень вказала на те, що зменшення суми податкового зобовязання відбулося у звязку з розглядом заперечень платника на акт перевірки. Дане пояснення суд не приймає до уваги, оскільки ні в акті перевірки ні у додатках до нього даний факт не встановлено.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.8 Конституції України, статтями 4, 8, 17, 50, 94, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметал" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000362310/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість; № 0000352310/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств; № 0001131701/0 від 07.04.2009 року, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників.

Стягнути з держбюджету на користь ТОВ «Укрметал» державне мито у розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2009 року.

Суддя Кухар М.Д.