Ухвала суду № 69702404, 20.10.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/7593/2012

Провадження 2-п/127/151/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Короля О.П.

секретаря Бондарчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення суду від 13.06.2012 р. у наведеній вище справі.

Заява мотивована тим, що 13.06.2012 р. Ленінський районний суд м. Вінниці розглянув в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалив заочне рішення суду.

Заява ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 не був повідомлений про розгляд справи, оскільки повісток від суду не отримував, і на них не розписувався, і дізнався про це рішення суду тільки від органів Державної виконавчої служби та ОСОБА_3

Відсутність відповідача на судовому засіданні призвело до неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, а саме оскаржуваним рішенням стягнуто борг, в тому числі і з поручителя. Із розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість за процентами та по кредиту, прострочка по якому виникла у лютому 2009 року, а останній здійснений платіж згідно з позовом у березні 2011 року. Таким чином, прострочення платежів за кредитом тривало, якнайменше, більше року до дати подачі позову у квітні 2012 року, а саме -1 рік, 2 місяці, 2 тижні, 3 дні від березня 2011 року.

Згідно з п.4 ст. 559 Цивільного Кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, не звернувся з пред'явлення вимоги до поручителя.

В договорі поруки № 29/08/2008/189/02 від 29.08.2008р. не встановлений строк дії договору поруки, тому строк її дії обчислюється протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, з пред'явлення вимоги до поручителя.

Порука це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав заяву про скасування заочного рішення суду від 13.06.2012 р., посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представник позивача ПАТ КБ «Надра» та відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з»явились,

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох підстав : відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Про розгляд справи 13.06.2012 р. відповідач ОСОБА_2 був повідомлений належним чином хоча повістки про виклик до суду він не отримав, оскільки поштовий конверт повернуто з відділення зв»язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідач не посилається на будь-які письмові докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а стверджує про припинення поруки відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України.

Вказане твердження ґрунтується на правовому висновку ВСУ від 19.09.2014 року про те, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Суд звертає увагу на те, що при ухваленні судового рішення від 13.06.2012 р. правові позиції щодо припинення поруки у зв»язку з не пред»явленням кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, були відсутні, оскільки стали актуальними, починаючи з 2014 року.

На переконання суду, обставини, на які посилається відповідач в заяві про скасування заочного рішення суду від 13.06.2012 р. на час вирішення справи не мали істотного значення для правильного вирішення справи.

Належних та допустимих доказів, які б мали значення для іншого висновку суду в цій справі, ніж про задоволення позову, відповідач в заяві про скасування заочного рішення не зазначив.

Відтак, суд не знайшов підстав, визначених ч. 1 ст. 232 ЦПК України для перегляду заочного рішення суду від 13.06.2012 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 228-232 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення суду від 13.06.2012 р. в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя