Постанова № 69699610, 17.10.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Постанова

Іменем України

Справа 712/11394/17

Провадження 2а/712/786/17

17 жовтня 2017 року

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Марцішевської О.М.,

при секретарі Вдовенко О.В.

за участю адвоката Дмитрик С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в м.Черкаси, посилаючись на те, що отримує з 29.12.2005року пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» N 1789-XII від 5 листопада 1991 року, розмір пенсії визначений 90% від суми заробітної плати. З 11.03.2017р. в органах прокуратури не працює та йому поновили пенсію. В зв'язку зі збільшенням зарплати працівникам прокуратури постановою КМУ № 10313 від 09.12.2015р. позивач звернувся 22.08.2017 року з заявою про перерахунок призначеної пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 13.04.2016 № 18/53 вих.16 за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію. Відповідачем листом № 14212/02 від 29.08.2017р. у перерахунку пенсії позивачу відмовлено без законних підстав, чим порушені права позивача на соціальне забезпечення. Просить суд визнати незаконною відмову УПФУ в м.Черкасах Черкаської області у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та зобов'язати провести перерахунок пенсії згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII в редакції Закону України № 2663-111 від 12 липня 2001 року, що діяла на час призначення пенсії у розмірі 90% від суми заробітку з 01 січня 2016 року на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/53 вих.-16 від 13.04.2016р. без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії до моменту здійснення перерахунку.

Представник позивача, адвокат Дмитрик С.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача Зінник К.Г. у наданому суду запереченні заперечувала протиправність відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсії та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м.Черкасах Черкаської області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір пенсії визначений 90% від суми заробітної плати.

З 01.01.2016р. у зв'язку з роботою в органах прокуратури виплата пенсії позивачу не здійснювалась.

З 11.03.2017р. позивач в органах прокуратури не працює та йому поновили пенсію.

22.08.2017 року позивач звернувся з заявою про проведення перерахунку пенсії в зв'язку з збільшенням зарплати працівникам прокуратури відповідно до постанови КМУ від 06.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативних актів» та надав довідку про заробітну плату від 13.04.2016 № 18/53 вих.16.

29.08.2017р. відповідачем відмовлено у перерахунку, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213 «скасовано норми пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за віком відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Крім того, згідно ст.50-1 Закону «Про прокуратуру» в редації згідно Закону України № 76-VIII від 28.12.2014р. передбачено, що умови та порядок перерахунку працівникам прокуратури призначених пенсій встановлюються Кабінетом Міністрів України, однак на час звернення позивача Урядом невизначено умов та порядку перерахунку працівникам прокуратури призначених пенсій.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.50-1 Закону "Про прокуратуру" N 1789-XII від 5 листопада 1991 року в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. (ч.12 ст.50-1 Закону "Про прокуратуру" N 1789-XII від 5 листопада 1991 року в редакції на момент призначення пенсії ).

Згідно ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

З 1 січня 2015 року ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в новій редакції (у відповідності із Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII (набрав чинності з 1 квітня 2015 року) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Поряд з цим, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).

Відповідно до п.п. 1 п. 3 розділу ХІІ Закону № 1697-VII з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон № 1789-ХІІ, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1. Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1798-ХІІ, містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Законом № 1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 24 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило надання позивачу відмови у проведенні відповідного перерахунку.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював позицію, згідно з якою Конституція України виділяє певні категорії громадян України, котрі потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року, № 5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13), які відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 27 травня 2013 року по справі «Суханов та Ільченко проти України» першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в «інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Більш того, Європейський Суд вказав, що Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, однак, жодного рішення з цього приводу прийнято не було. Таким чином, у даному випадку відмова держави здійснити певні дії становила втручання в права заявників, передбачені ст. 1 Першого протоколу, так як заявники мали «законне сподівання» на перерахунок пенсії.

Суд виходить з того, що положення законодавства України, в редакції, що діяла як на час виникнення права на пенсію, так і на час звернення з заявою про перерахунок, гарантували право на перерахунок пенсії, а тому відсутність на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії прийнятого Кабінетом Міністрів України підзаконного акту щодо визначення порядку перерахунку пенсії не може вважатись передбаченою законом підставою для відмови у такому перерахунку, оскільки суперечить змісту вказаних положень законів, якими не передбачено позбавлення особи права на перерахунок у випадку не визначення Урядом порядку чи умов такого перерахунку.

Відмова позивачу в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, є необґрунтованою, адже не підлягають застосуванню нові положення законодавства до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Більш того, таке застосування норм права суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" у редакції з урахуванням змін, внесених Законом Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих) відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру" та ін. не може перевищувати 10740 гривень". Разом з тим, згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Оскільки звернення позивача 22.08.2017р. стосувалось не призначення, а перерахунку раніше призначеної пенсії, зогляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу є протиправними, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися відсотковий розмір пенсії при її призначенні та норма, яка визначала право на перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Разом з тим, згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з виникненням права на підвищення пенсії 22.08.2017 року і отримавши відмову 29.08.2017р. у передбачений законом шестимісячний строк звернувся до суду з даним позовом у вересні 2017 року, тому суд вважає, що позов підлягає до задоволення в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.09.2017 року, як передбачено ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 69-72, 86, 183-2 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково.

Визнати незаконною відмову Управління пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_2 у перерахунку пенсії у розмірі 90 % розміру заробітку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівниками прокуратури.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII в редакції Закону України № 2663-111 від 12 липня 2001 року, що діяла на час призначення пенсії у розмірі 90% від суми заробітку з 01 вересня 2017 року на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/53 вих.-16 від 13.04.2016р. без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії до моменту здійснення перерахунку.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Головуючий :