Ухвала суду № 69698475, 19.10.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/7138/17 Номер провадження 11-сс/786/516/17Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю.С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Нізельковської Л.В.

суддів Захожая О.І., Корсун О.М.

при секретарі Костюченко М.В.

за участі прокурора Перехреста Р.В.

представника володільця майна ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Полтавської області на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава від 03 жовтня 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області про арешт майна в межах кримінального провадження №42017170000000254 від 28.07.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки представниками ТОВ Агрофірма „Добробут .

Як вбачається з матеріалів провадження, до слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава звернувся слідчий із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході огляду місця події від 29.09.2017 року на земельній ділянці з кадастровим номером №5222085000:00:001:1109, площею 88,8000 га., яка розташована на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, та належне ТОВ АФ „Добробут, а саме:

- вантажний автомобіль НОМЕР_1, тягач 5410, в тому числі на цукровий буряк в його кузові;

- вантажний автомобіль НОМЕР_2;

- автобус марки „КАВЗ моделі 3270, д.н.з. НОМЕР_3;

- вантажний автомобіль НОМЕР_4, в тому числі цукровий буряк в його кузові;

- дві купи цукрового буряку (перша обємом 1512 м.куб., вагою 1013,04 т., друга обємом 850 м.куб., вагою 569,5 т.),

шляхом встановлення заборони розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

В клопотанні слідчого зазначено, що в 2017 році посадові особи ТОВ Агрофірма „Добробут самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів, здійснили обробіток земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером №5222085000:00:001:1109, площею 88,8000 га (ріллі), на території Хорішківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, та засіяли її цукровим буряком. Вказану земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги ГУ Держгеокадастр в Полтавській області.

Внаслідок самовільного заняття земельної ділянки спричинено шкоду в розмірі 142380,51 грн.

В обґрунтування необхідності накладення арешту слідчий вказав, що врожай цукрового буряку одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є результатом злочинної діяльності, а сільськогосподарська техніка є знаряддям вчиненого злочину, за допомогою якого здійснено збір та спробу транспортування з поля цукрового буряку для подальшого його відчуження та отримання таким чином доходу від незаконної діяльності. Тому, з метою захисту суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження, недопущення знищення, заволодіння сільськогосподарськими культурами, забезпечення подальшого повернення державі збитків шляхом вжиття відповідних заходів цивільно-правового характеру (цивільного позову у кримінальному провадженні), виникла необхідність у накладенні арешту на врожай цукрового буряку та сільськогосподарську техніку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане в клопотанні майно, оскільки на даний час відсутній цивільний позов, а також відсутні дані про неправомірну вигоду, яку отримано юридичною особою внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Слідчим не наведено жодного доказу, що вартість майна співмірна із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушення або зазначеної у цивільному позові чи з розміром неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою. Водночас, мета накладення такого арешту виходить за межі завдань кримінального провадження, зокрема, з огляду на відсутність цивільного позову та диспозицію ст.197-1 КК України. Окрім того, слідчим не обгрунтовано та не надано суду належних відомостей про дійсних власників (володільців) майна, на яке накладається арешт, а вказана сільськогосподарська техніка може використовуватись у здійсненні господарської діяльності ТОВ АФ „Добробут і накладення на неї арешту перешкодить у користуванні таким майном.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати у звязку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та винести нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно шляхом встановлення заборони розпоряджання та користування вказаним майном. Вказав, що слідчим суддею не взято до уваги те, що ТОВ АФ „Добробут самовільно використала земельну ділянку, чим завдала шкоди в розмірі 142380,51 грн. Вилучені в ході огляду місця події сільськогосподарська техніка та врожай цукрового буряку є тимчасово вилученим майном, на яке, з метою забезпечення кримінального провадження та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, необхідно накласти арешт.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення представника володільця майна ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив вказані обставини та дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для накладення арешту немає.

Так, позов в рамках кримінального провадження не предявлявся, санкцією ч.1 ст.197-1 КК України конфіскація майна не передбачена. Тобто твердження прокурора в апеляційній скарзі про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення кримінального провадження та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, не підтверджуються матеріалами провадження.

Крім того, диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди власнику або законному володільцю. Враховуючи це, доказове значення буряка та техніки для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. При цьому слідчим належним чином не мотивовано мету їх зберігання в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що швидко псується, прокурор під час апеляційного розгляду не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять. Питання про збереження речових доказів в даному випадку без шкоди для кримінального провадження може бути вирішено відповідно до положень ч.6 ст.100 КПК України.

Накладення арешту на транспорт порушить права законного володільця техніки, який не зможе використовувати її у господарській діяльності. Крім того, слідчим не встановлено та не надано інформації суду, кому саме належить ця техніка. Представник володільця майна вказав, що автомобіль та тягач КАМАЗ належать іншій особі, яка виконувала перевезення урожаю на умовах договору, а сам буряк, що знаходився у цьому автомобілі, взагалі був зібраний на іншому полі. Дане твердження прокурором не спростовано.

В матеріалах клопотання відсутні дані про вартість майна, на яке слідчий просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність арештованого майна та спричиненої майнової шкоди. Так само прокурор не зміг пояснити, в чому саме полягає спричинена злочином майнова шкода, жодних обґрунтувань з цього приводу суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, підстав для накладення арешту на майно немає, а отже ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава від 03 жовтня 2017 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4