Рішення № 69698439, 18.10.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6050/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2096/17Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б.., ОСОБА_2,

За участю секретаря: Зеленської О.І,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову банк зазначив, що 13 грудня 2006 року між банком таОСОБА_4 було укладено кредитний договір №447, згідно якого останнійбулонаданокредит у розмірі25200 доларів США,строкомз 13 грудня 2006 року по 12 грудня 2018 року, зі строком дії договору до 12 грудня 2019 року, зі сплатою 12,5 відсотків річних. У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4, банк уклав 13 грудня 2006 рокуз відповідачем ОСОБА_3 договір поруки, згідно якого останній зобов'язувався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_4зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі.

Оскільки умови кредитного договору ОСОБА_4 належним чином не виконувала, утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів, яка станом на 26 травня 2014року становила 11037,22 грн.тасудовий збір1293,03 грн. з ОСОБА_4

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2014 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 447 від 13 грудня 2006 року станом на 26 травня 2014 року на загальну суму 11037, 22 доларів США та з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" у повернення сплаченого судового збору 1293, 03 грн.

Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові банку відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема вказує на те, що порука припинилась в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України, так як банк звернувся в суд з позовом після сплину шести місяців з настання строку для виконання позичальником ОСОБА_4 відповідної частини основного зобовязання, передбаченого графіком щомісячного погашення заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що між ВАТ АБ (зараз ПАТ АБ) «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_4 13 грудня 2006 року було укладено кредитний договір № 447 про надання кредиту у сумі 25200 доларів США на строк з 13 грудня 2006 року по 12 грудня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,5% річних на умовах споживчого кредиту. Строк дії договору до 12 грудня 2019 року.

Відповідач взяла на себе зобовязання використати та повернути кредитні кошти у сумі 25200 доларів США, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячно не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит (а.с. 21).

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки.

13.12.2006 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 447, відповідно до умов якого (п. 1.2) поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобовязань по кредитному договору.

По кредитному договору банк свої зобовязання виконав, про що свідчить виписка з особового рахунку ОСОБА_4 (а.с. 51).

ОСОБА_4 взяті на себе зобовязання належним чином не виконувала, несвоєчасно погашала кредит, внаслідок чого станом на 26.05.2014 року сума простроченої заборгованості за кредитом склала 11037,22 доларів США, з них: 681,42 доларів США - заборгованість за кредитом прострочена; 326,60 доларів США - заборгованість по несплаченим процентам; 229,20 доларів США.- пеня за несвоєчасну сплату процентів; 9800 доларів США залишок заборгованості за кредитним договором, яку позивач просив стягнути достроково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у ОСОБА_4 утворилась заборгованість перед позивачем, у звязку з неналежним виконанням покладених на неї зобовязань за кредитним договором № 447 від 13.12.2006 року, а ОСОБА_3 зобовязався відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобовязань, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість задоволення позову ПАТ АБ «Укргазбанк» та стягнення боргу з відповідачів в солідарному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, вказує на припинення строку поруки, оскільки позичальник ОСОБА_4 перестала належним чином виконувати зобовязання за кредитним договором з грудня 2008 року, у звязку з чим необхідно обчислювати строк припинення поруки окремо за кожним платежем згідно з графіком погашення з дати виникнення прострочки.

Щодо вказаних тверджень, колегія суддів зазначає наступне.

Так згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Умовами вищезгаданого кредитного договору, укладеного між сторонами та графіком погашення кредиту передбачено, що чергові платежі і погашення відсотків позичальник повинен здійснювати щомісяця, а отже, виходячи з положень ст. 261 ЦК України, з моменту несплати кожного наступного щомісячного платежу розпочинається перебіг позовної давності для предявлення вимог про стягнення такого платежу до боржника, та обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 04.07.2014 року, а відтак слідує, що поза межами шестимісячного строку чинності поруки знаходяться позовні вимоги, прострочення виконання яких виникло до 04.01.2014 року.

Як вбачається з копії виписки по особовому рахунку ОСОБА_4, наданого представником ПАТ АБ «Укргазбанк» як додаток до заперечень на апеляційну скаргу, позичальником здійснювалися платежі на виконання прострочених зобовязань у тому числі і з повним погашенням прострочених зобовязань до січня 2014 року. Останній платіж на погашення заборгованості по поверненню кредиту здійснений 31.01.2014 року в сумі 166, 69 дол. США, виконання якого було прострочено з 03.01.2014 року (а.с. 169).

Зобовязання по поверненню кредиту (платежів), прострочення яких відбувалося з лютого 2014 року по травень 2014, позичальником уже сплачені не були та включені до складу позовних вимог у сумі 681, 21 дол. США.

А отже, позовні вимоги про стягнення суми кредиту неповерненого позичальником в строки встановлені договором виникли в межах шестимісячного строку чинності поруки.

Разом з цим вбачається, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, як несплачених позичальником у визначені договором строки, також виникли в межах шестимісячного строку чинності поруки.

Зазначене випливає з того, що позичальником були повністю сплачені проценти за користування кредитом в сумі 114, 73 дол. США, прострочення яких виникло 03.01.2014 року, що вбачається із виписки про рух коштів на рахунку обліку процентів за користування кредитним договором № 447 від 13.12.2006 року (а.с. 174). Прострочення сплати процентів за користування кредитом, сума яких увійшла до позовних вимог позичальника, виникло у період з лютого 2014 року по травень 2014 року.

Таким чином позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів суми кредитної заборгованості та заборгованості по процентах є обґрунтованими , підставними та такими, що виникли в межах шестимісячного строку чинності поруки.

Разом з цим колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновком місцевого суду про солідарне стягнення з відповідачів всієї суми нарахованої Банком пені у зобов'язанні та її нарахування в іноземній валюті.

Згідно даних та розрахунку пені по кредитному договору ОСОБА_4, загальна сума пені неналежного виконання зобовязань за кредитним договором, яка знаходиться в межах шестимісячного строку чинності поруки становить 79, 22 дол. США, з них пеня за несвоєчасне повернення кредиту 51, 20 дол. США та пеня за несвоєчасну сплату процентів 28, 02 дол. США.

Здійснений розрахунок пені не піддається сумніву, оскільки є простим математичним розрахунком зробленим на підставі наданих вихідних даних щодо суми боргу як по тілу кредиту так і по відсоткам із застосуванням ставки пені у розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобовязання за кожен день прострочення платежу за період з 04.01.2014 року по 05.05.2014 року.

Правильність такого розрахунку нічим не спростовано.

Між тим, відповідно до положень ч. 3ст. 559 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зістаттею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1ст. 192 ЦК України).

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Відповідно до ч 2ст. 546 ЦК України- пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання, виходячи зіст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, відповідно до вимогст. 192 ЦК України- розрахунок пені має здійснюватись у грошові одиниці України - гривні.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вимог закону пеня в даних спірних правовідносинах повинна обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та не здійснив перерахунку даного грошового зобовязання в гривню відповідно до еквіваленту суми за офіційним курсом НБУ.

Таким чином сума пені, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначеним в гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на день здійсненням Банком розрахунку заборгованості по кредиту тобто на 26.05.2014 року еквівалентна 2672 грн. 66 коп. (229, 20 * 1166,0821), з яких 927 грн. 46 коп. підлягають сплаті солідарно з ОСОБА_3 (в межах 6-місячного строку за період з 04.01.2014 року по 05.05.2014 року).

За вказаного та враховуючи те, що судом першої інстанції стягнуто з відповідачів солідарно загальну суму заборгованості, колегія суддів приходить до висновку про його скасування в повному обсязі та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2014 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3солідарно на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" по кредитному договору №447 від 13 грудня 2006 року заборгованість по кредиту 10481, 42 дол. США та 326, 60 дол. США заборгованості по процентах.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 2672 грн. 66 коп. заборгованості по пені, з яких 927 грн. 46 коп. стягнути солідарно з ОСОБА_3.

В решті позову до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" 1293 грн. сплаченого судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_2

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ______ ОСОБА_1