Ухвала суду № 696936, 22.05.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

  Справа 22-а-37/07                                                   Головуючий 1 інстанції – Мамалуй  О.О.

Категорія – податкові ПДВ                                 Доповідач – Сіренко О.І.

                                                        У Х В А Л А

                                      І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

            22 травня 2007 року Судова колегія Харківського апеляційного адміністративного суду у складі :

            Головуючого –судді        Сіренко О.І.

            Суддів                               Григорова А.М.

                                                      Подобайло  З.Г.

            За участю секретаря        Спесивцевої О.В.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Червоно заводському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 5 березня 2007 року по адміністративній справі за позовом приватної фірми „Аквамарин” м. Харків до Державної податкової інспекції у Червоно заводському районі м. Харкова, відділу Державного казначейства у Червоно заводському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

                                            В С Т А Н О В И Л А :

             24 лютого 2005 року приватна фірма „Аквамарин” звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червоно заводському районі м. Харкова та відділу Державного казначейства у Червоно заводському районі м. Харкова  в  якому просила відшкодувати (стягнути) з Державного бюджету України бюджетну заборгованість по податку на додану вартість  за результатами господарської діяльності в листопаді 2004 року в  розмірі 42803 гривні. Крім того, просила визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова від 18 лютого 2005 року № 0000092350/0 про завищення ПФ „Аквамарин” суми бюджетного  відшкодування з ПДВ в розмірі 19764 гривні.

             В обґрунтування позову позивач вказав, що своєчасно  надав до ДПІ Червоно заводського району м. Харкова декларацію по податку на додану вартість за листопад 2004 року, згідно якої податкові зобов”язання по податку на додану вартість становили 3416 гривень, податковий кредит на додану вартість становив 46219 грн., а сума податку на додану вартість , яка підлягає відшкодуванню з бюджету складає 42802 грн. У листопаді 2005 року у позивача податковий кредит по ПДВ склався за рахунок придбання основних засобів у сумі 45624 грн. Та придбання послуг у сумі 595 грн.

             За результатами перевірки позивача, ДПІ безпідставно в своєму акті зменшила позивачу  податковий кредит по ПДВ за листопад 2004 року на суму 19764 грн, посилаючись на поділ останнім суми ПДВ по податковій накладній № 210 від 8.09.04р. на суму ПДВ 26000 грн. та частковим віднесенням суми ПДВ з цієї накладної до складу податкового кредиту у вересні-жовтні 2004 року в розмірі 6236 грн. та у листопаді 2004 року – 19764 грн.

             29 березня 2005 року рішенням  господарського суду Харківської області позовні вимоги ПФ „Аквамарин” задоволені у повному обсязі.

              14 червня 2005 року постановою Харківського апеляційного господарського суду  вищевказане рішення залишено без змін.

             6 січня 2006 року рішення суду виконано,  ПФ „Аквамарин” з державного бюджету перераховано  42803 гривні.( а.с.49 том 2)

             20 грудня 2006 року ухвалою колегії суддів  Вищого адміністративного суду України рішення господарського суду Харківської області  від 29 березня 2005р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року  скасовані і справа передана на новий розгляд до суду 1 інстанції.

            13 лютого 2007 року в обґрунтуваннях до позову (а.с.15-23 том 2) ПФ „Аквамарин” просила визнати недійсним та скасувати лише повідомлення-рішення ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова №  0000092350/0 від 18.02.2005 року про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 19764 грн., як таке, що суперечить чинному законодавству.

             Представник ДПІ у Червоно заводському районі м . Харкова в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що перевірку проведено у відповідності  до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового  обліку позивача, зроблені  на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Вважає, що оскаржуване  податкове  повідомлення-рішення також відповідає вимогам законодавства України, у  зв»язку з чим прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.

             Представник відділу  Державного казначейства у Червоно заводському районі м. Харкова в судове засідання не з”явився.

             5 березня 2007 року постановою  господарського суду Харківської області  позовні вимоги ПФ „Аквамарин” задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000092350/0 від 18 лютого 2005 року про завищення  позивачем суми бюджетного відшкодування  з ПДВ в розмірі  19764 гривні, а також на користь позивача  з державного бюджету стягнуто суму судового збору – 3 гривні 40 копійок.

             В апеляційній скарзі ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова просить  постанову суду  від 5 березня 2007  скасувати і прийняти нове рішення, яким позивачу в позові відмовити, при цьому посилається на невідповідність висновків суду  фактичним обставинами справи. Вважає, що  наданими відповідачем доказами підтверджується, що позивач    було самостійно  роздріблено суми  податкового кредиту в листопаді 2004 року. Судом необґрунтовано вказано в постанові, що  відповідачем при складанні акту  перевірки зазначено  період з 1.11.04.р. по 1.12.04р., оскільки фактично перевірялась період з 1.09.04р. по 01.12.04р. так як ДПІ проводило перевірку за період з 01.11.04р. по 01.12.04р. в ході якої було встановлено, що податкові накладні суми ПДВ по яким фактично  віднесено до складу  податкового кредиту у листопаді 2004 року були відображені у книзі обліку  придбання товарів (робіт та послуг) у вересні та жовтні 2004р. В зв”язку з цим  за вересень –жовтень 2004 року було переглянуто лише книгу обліку придбання товарів(робіт і послуг). 

             В запереченнях на апеляційну скаргу  ПФ «Аквамарин» просить  апеляційну скаргу залишити без  задоволення , а постанову суду  залишити без змін, посилаючись на те, що  постанова прийнята у повній відповідності з чинним матеріальним та процесуальним законодавством України та відповідає фактичним обставинам справи.

            Судова колегія, вислухавши суддю-доповідача, учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

          18.02.2005 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було складено акт «Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Приватною фірмою «Аквамарін» (код ЄДРПОУ 14093459) за період 01.11,2004 р. по 01.12.2004р.» № 71/235/14093459,  в якому зазначено, що Позивач в порушення п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, самостійно поділив суму ПДВ по податковій накладній № 210 від 08.09.2004 р. на суму ПДВ 26000,00 грн. та частково відніс до складу податкового кредиту у вересні та жовтні 2004 р. на суму ПДВ 6236,00 грн. і у листопаді 2004 р. на суму ПДВ 19764,00 грн.,   за результатами перевірки зменшено податковий кредит по податку на додану вартість за листопад 2004 р. на суму 19764,00 грн.            На підставі вказаного акту Відповідачем  було прийняте податкове повідом- лення-рішення від 18.02.2005 р. № 0000092350/0 в якому визначена сума завищення бюджетного відшкодування 19764,00 грн. за листопад 2004 р. Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

          Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, що Позивач, згідно вимогам п.п. 7.2.8. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» має облікові документи, зареєстровані належним чином в ДПІ.  Перевірка податку на додану вартість за період з 01.11.2004 р. по 01.12.2004 р. проводилась згідно книг обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг), даних бухгалтерського і податкового обліку та податкових накладних, облік продажутоварів (робіт, послуг. Позивачем здійснюється згідно виписаних накладних, книга обліку придбання відповідає вимогам діючого Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), а податкові накладні заносяться в книгу за кожний день.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано відповідачем , що Позивач своєчасно надав до Відповідача декларацію по податку на додану вартість за листопад 2004 р. за реєстраційним номером № 73445 від 16.12.2004 р., згідно якої  податкові зобов'язання по  ПДВ становили3416,00 грн., податковий кредит становив 46219,00 грн., а сума ПДВ яка підлягає відшкодуванню з бюджету складає 42803,00 грн., яке склалось за рахунок придбання основних засобів та послуг зподатком на додану вартість на митній території України.

Так у листопаді 2004 р. у Позивача податковий кредит по ПДВ склався за рахунокпридбання основних засобів (не житлові приміщення) у сумі 45624,00 грн.та придбання послуг (комунальні, зв'язку, охорони) у сумі 595,00 грн.

Позивач за договором купівлі-продажу не житлових приміщень № 2961-ВС від 19.08.2004 р.придбав у Управління комунального майна та приватизації Головного Управління економіки такомунального майна Харківської міської ради Харківської області (Продавець за договором) нежитлові приміщення на загальну суму 311160,00 грн. про що був складений акт прийомупередачі № 2961-ВС від 25.10.2004 р.Позивач виконав свої зобов'язання за договором та своєчасно перерахував в повному обсязі грошові кошти продавцю за придбане майно двома платежами:платіжними дорученнями № 469 від 07.09.2004 р. на суму 156000,00 грн. у т.ч. ПДВ26000,00 грн.;

платіжне доручення № 506 від 07.10.2004 р. на суму 156000,00 грн. у т.ч. ПДВ26000,00 грн.

Продавець платіжним дорученням № 01521375 від 25.10.2004 р. повернув на рахунок Позивача зайве (безпідставно) перераховані Позивачем грошові кошти в сумі 840,00 грн у т.ч.ПДВ140,00 грн., загальна сума 311160,00 грн., в тому числі ПДВ ПДВ 51860,00 грн.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7 та п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та договору купівлі-продажу не житлових приміщень № 2961-ВС від 19.08.2004 р. продавець майна надав Позивачу дві податкові накладні відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР (за умов першої події - перерахування грошових коштів від Позивача на поточний рахунок продавця) без урахування поверненої продавцем Позивачу зайве (безпідставно) перерахованої суми: податкову накладну № 210 від 08.09.2004 р. на суму 156000,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму26000,00 грн.та податкову накладну № 237 від 07.10.2004 р. на суму 155160,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму25860,00 грн. Судовою колегією встановлено, що вказані суми повністю відповідають умовам договору купівлі-продажу не житлових приміщень № 2961-ВС від 19.08.2004 р. та акту прийому-передачі № 2961-ВС від 25.10.2004 р. Позивач, отримавши від продавця відповідні податкові накладні, згідно норм Закону № 168/97-ВР зареєстрував їх у книзі обліку покупок товарів (робіт, послуг) за відповідні звітні місяці:  у вересні 2004 р.  під № 503 від 08.09.2004 р. податкову накладну № 210 від 08.09.2004 р., ПДВ  26000,00 грн., у  жовтні 2004 р. за № 522 від 07.10.2004 р. податкову накладну № 237 від 07.10.2004 р., сума ПДВ 25860,0 грн., ці  факти не спростовані  відповідачем, а навпаки  в акті зазначено, що дані в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг)  підтверджуються податковими накладними та первинними документами та те, що у перевіряємому періоді Позивач не здійснював коригування податкового кредиту.

Суд зазначає, що ці дії Позивача відповідають п. п. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп.. 7.4.1 Закону № 168/97-ВР, тому  він  мав право віднести вказані суми податкового кредиту до декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди:за  вересень  2004  р.  до  складу податкового кредиту за податковою накладною №  210 від 08.09.2004 р., суму ПДВ - 26000,00 грн., за жовтень 2004 р. до складу податкового кредиту за податковою накладною № 237 від07.10.2004 р., суму ПДВ - 25860,00 грн.

Судовою колегією встановлено, що Позивач своєчасно надавав Відповідачу декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 р. та жовтень 2004 р. , в яких  вказав суму податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ та відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР результатом розрахунку між податковими зобов'язаннями Позивача та податковим кредитом за ці періоди становила сума ПДВ, яка підлягала відшкодуванню із державного бюджету , вказавши  своє бажання отримати відповідну суму відшкодування на поточний рахунок.

За поясненнями представника  позивача відповідач відмовивсяприйняти  декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 р.та та жовтень 2004 р. в  яких була зазначена сума ПДВ , що підлягала відшкодуванню із державного бюджету, оскільки від керівних органів надійшов наказпро заборону прийняття звітності від платників податків з вказаними сумами відшкодування іздержавного бюджетута рекомендував позивачу в подальшому,  в наступних звітних періодах коли зміняться обставини, включити невраховані  суми податкового кредитуза вересень та жовтень 2004 р. З цих підстав Позивач був вимушений змінити звітні данні в деклараціях та вказати мінімальну суму податкового зобов'язання в розмірі 5 грн. ,сплатити її,  що підтверджується деклараціями з податку на додану вартість за вересень 2004 р. (вх. № 59899 від 19.10.2004 р.), за жовтень 2004 р. ( вх. № 70854 від 19.11.2004 р.), копіями  декларацій з податку на додану вартість за вересень 2004 р. ,за жовтень 2004 р., які не були прийняті та зареєстрована в ДПІ Червонозаводського району міста Харкова, копіями платіжних доручень № 554 від 22.11.2004 р., на суму 5,00 грн., призначення платежу: ПДВ за жовтень 2004 р. по терміну сплати 30.11.04 р.та  № 520 від 21.10.2004 р.,на  суму 5,00 грн., призначення платежу: ПДВ за вересень 2004 р. по терміну сплати 30.10.04 р.

Як вказав в судовому засіданні представник позивача в грудні місяці 2004 р. надав до декларацію з податку на додану вартість за листопад 2004 р. в якій  вказав суму податкових зобов'язань залистопад 2004 р. та податкового кредиту ПДВ за листопад 2004 р. разом з раніше не неврахованими сумами податкового кредиту в деклараціях за вересень та жовтень 2004 р., яка була прийнята ДПІ лише після заяви про його намір звернутися до суду за захистом своїх законних прав.

Суд зазначає, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова безпідставно  вказує на порушення Позивачем п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст . 7 Закону № 168/97-ВР та на те, що Позивач самостійно поділив суму ПДВ по податковій накладній № 210 від 08.09.2004 р. на суму ПДВ 26000,00 грн. та частково відніс до складу податкового кредиту у вересні та жовтні 2004р. на суму ПДВ 6236,00 грн. та у листопаді 2004 р. на суму ПДВ 19764,00 грн., оскільки Позивач ніяким чином не ділив, не збирався ділити та не мав права цього зробити, що  підтверджується  самим же відповідачем в акті перевірки, в якому ДПІ  зазначає про те, що позивачем облік здійснюється згідно виписаних накладних, книга обліку придбання відповідає вимогам діючого Порядкуведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), а податкові накладні заносяться вкнигу за кожний день, щомісячні підсумки сум податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені підписом відповідальної особи Позивача за ведення книги.

За таких обставин, колегія суддів приходить  до висновку , що дії відповідача ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не відповідають  вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”.

Суд зазначає, що відповідачем неправомірно встановлений факт порушення підприємством п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у зв «язку із самостійнм поділом суми ПДВ по податковій накладній № 210 від 08.09.2004 р. на суму ПДВ 26000,00 грн. (частково відніс до складу податкового кредиту у вересні та жовтні 2004 р.на суму ПДВ 6236,00 грн. і у листопаді 2004 р. на суму ПДВ 19764,00 грн.), у зв»язку з чим неправомірно зменшив податковий кредит з податку на доданувартість за листопад 2004 р. на суму 19764,00 грн., оскільки відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, тобто, як вбачається зі змісту вказаної норми Закону єдиною забороною на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної, але ж в ході перевірки підприємством були надані податкові накладні, виписані в межах договору № 2961-ВС від 19.08.2004 р., які  оформлені згідно вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, тобто підприємство відповідно пп.7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мало право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно вказаних податкових накладних в повному обсязі  та дотриматися порядку оподаткування, визначеного ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає, що   позивач в порушення  п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” безпідставно не відніс суми ПДВ по спірним податковим накладним №  210 від 08.09.2004 р., суму ПДВ - 26000,00 грн., № 237 від 07.10.2004 р., суму ПДВ - 25860,00 грн.  до складу податкового кредиту  за вересень, жовтень 2004 р., оскільки відповідно вказаних норм мав право на нарахування податкового кредиту,  а відповідач відповідно пп.4.2.2 «б» п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ ”Про порядок  погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами „ , здійснюючи  документальну  перевірку   результатів   діяльності платника  податків повинен  був виправити вказану помилку підприємства та визначити зобов'язання з урахуванням вказаних податкових накладних.

Суд зазначає, що включення позивачем сум ПДВ по вказаним податковим накладним до складу  податкового кредиту листопада 2004 року  є порушення ведення податкового обліку, за яке ст.163-1 КоАП України передбачено притягнення платника податків до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу, а не зменшення сум бюджетного відшкодування, на яке об»єктивно позивач має право.Помилка позивача лише призводить до більш пізнішого настання граничного строку повернення сум з бюджету.

           Повно та всебічно дослідивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги  ПФ «Аквамарин» є обґрунтованими та правомірними, а заперечення ДПІ у Червоно заводському районі м. Харкова є безпідставними.

             Судова  колегія погоджується з висновками  суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи та підтверджені відповідними доказами.

             Керуючись ст..ст. 196, п.1ч.1 ст. 198, ст.. 200, п.2 ч.1 ст. 205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія , -

У Х В А Л И Л А :

             Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

             Постанову  Господарського суду Харківської області від 05 березня 2007 року залишити без змін.

             Ухвала набирає  законної сили негайно, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий

            Судді