Рішення № 69693056, 25.09.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3444/17

пр.№ 2/464/1100/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2017 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої судді Бойко О.М.

при секретарі Кравс С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» про визнання недійсним договору та визнання права власності , -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсною додаткову угоду від 23 грудня 2005 року про внесення змін та доповнень до договору №14 від 03.03.2004 року, укладено між Дочірнім підприємством «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» та ОСОБА_2; визнати за нею право власності на ? квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що з 02 січня 1979 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. 03.03.2004 року між Дочірнім підприємством «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» та відповідачем ОСОБА_2 від було укладено договір №14, який підписав чоловік, на що вона надала свою згоду. Згідно даного договору вона та її чоловік здійснювали фінансування обєкта нерухомості квартири №80, розташованої на 4 поверсі у м.Львові по вул.Манастирського, 2 за рахунок власних коштів у спосіб пайової участі в будівництві житлового будинку на земельній ділянці, що розташована у м.Львові по вул.Манастирського та належить відповідачу ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» на правах власності. Крім того, їхньою сімєю в особі відповідача ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 28.02.2006 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним номером 369 було придбано у спільну сумісну власність земельну ділянку, на якій стоїть будинок у якому вони фінансували будівництво квартири і яка належала ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» на правах власності. Фінансування будівництва здійснювалось за спільні кошти подружжя в період перебування у шлюбі, про що свідчать квитанції на суму 171925,01 грн. 21.04.2015 року відповідач ОСОБА_2 зареєструвався у квартирі по вул.Манастирського,2/80. Згодом вона дізналась, що відповідач ОСОБА_2 без її згоди 23.12.2005 року уклав додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору №14 від 03.03.2004 року про пайову участь в будівництві житла, в якому вигодонабувачем вказав відповідача ОСОБА_3 Після укладення відповідачем оспорюваного правочину 23.01.2006 року останній оплатив відшкодування витрат на технічний паспорт квартири АДРЕСА_2, а відповідач ОСОБА_3 03.10.2006 року отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 та 22.11.2006 року витяг про реєстрацію права власності вказаної квартири. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 уклавши оспорюваний правочин без її згоди, розпорядився спільним майном подружжя. З наведених підстав просить визнати додаткову угоду від 23 грудня 2005 року недійсною, а зважаючи на те, що вказана квартира набута за спільні кошти під час шлюбу, відтак, є спільною власністю, визнати за нею право на ? вказаної квартири.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що є сином позивачки та відповідача ОСОБА_2, батько пообіцяв йому подарувати спірну квартиру, і після сплати усіх внесків на нього було оформлено свідоцтво про право власності на квартиру за згодою батька, який придбав дану квартиру за власні кошти, а тому вважає даний правочин правомірним. Просить відмовити у задоволенні позову .

Відповідач ОСОБА_2 в судове не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. У наданих суду письмових запереченнях позов не визнав та зазначив, що спірна квартира була куплена за його особисті кошти, а тому така не може вважатися обєктом спільної сумісної власності. В даному випадку як договір від 03.03.2004 року, так і додаткова угода від 23.12.2005 року про внесення змін та доповнень до договору були укладені між ним та ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл», нотаріальному посвідченню чи реєстрації не підлягали, а тому і письмова згода ОСОБА_1 не потрібна. Прозивачці про укладення додаткової угоди не повідомляв, бажаючи уникнути конфліктів. Вважає, що розпорядився своїм власним майно, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомив, а тому, суд вважає можливим розглядати справу у його відсутності, на підставі наявних у справі достатніх доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_3, зясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 60, 61 Сімейного кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Обєктом спільної сумісної власності подружжя є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02 січня 1979 року по даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про одруження серії ІІ-АБ №000103.

Як вбачається з договору №14 від 03.03.2004 року укладеного між ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» та ОСОБА_2, останній здійснював фінансування обєкта нерухомості - квартири №80 розташованої на 4 поверсі у м.Львові по вул.Манастирського, 2 у спосіб пайової участі в будівництві житлового будинку на земельній ділянці, що розташована у м.Львові по вул.Манастирського та належить відповідачу ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» на правах власності.

Як вбачається із копій квитанцій та не оспорюється сторонами пайові внески за спірну квратиру було внесено відповідачем ОСОБА_2 за час перебування у шлюбі з позивачкою. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що вказані кошти є особистою власністю відповідача ОСОБА_2 суду не надано.

Відтак, виходячи із положень ст.60,61 Сімейного кодексу України спірна квартира є об»єктом права спільної сумісної влансості подружжя позивачки та відповідача ОСОБА_2

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.65 Сімейного кодексу Українидружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як встановлено судом 23.12.2005 року між відповідачем ОСОБА_2 та ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору №14 від 03.03.2004 року, відповідно до умов якої майнові права на предмет договору виникають у вигодонабувача ОСОБА_3

На підставі вказаної додаткової угоди 03.10.2006 року на ім»я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності №С-01655 відповідно до якого він володіє на праві приватної власності квартирою №80 по вул.Манастирського,2 у м.Львові та здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру.

Уклавши 23.12.2005 року додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору №14 від 03.03.2004 року з ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» відповідно до умов якої права на квартиру АДРЕСА_3 виникають у вигодонабувача ОСОБА_3Я.(який на цій підставі став власником квартири) відповідач ОСОБА_2 здійснив розпорядження обєктом спільного майна, на що необхідною була згода позивача.

З огляду на те, що при укладенні додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору №14 від 03.03.2004 року з ДП «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» позивач ні письмової, ні нотаріально засвідченої згоди на укладення такого правочину не надавала, оскільки про укладення такої угоди її не було повідомлено, що визнано відповідачами, суд приходить до висновку, що вказана угода від 03.03.2004 року суперечить вимогам ст. 65 Сімейного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсною в силу ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене та враховуючи те, що судом визнано недійсною угоду від 23.12.2005 року про винесення змін та доповнень до договору №14 від 03.03.2004 року, укладену між Дочірним підприємством «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» та ОСОБА_2, з огляду на положення ст.70 Сімейного кодексу України за позивачкою слід визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4.

Крім того, відповідно дост.88 ЦПК Україниз відповідачів в користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по 499 грн.88 коп. з кожного.

На підставі ст.ст.190, 203, 215, 216, 316, 317, 328, 368, 369 ЦК України , ст.ст.60, 65, 70 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 169, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задоволити. Визнати недійсною угоду від 23.12.2005 року про винесення змін та доповнень до договору №14 від 03.03.2004 року, укладену між Дочірним підприємством «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд» ТзОВ «Фірма Інтеграл» на користь ОСОБА_1 судовий збір по 499 грн.88 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуюча Бойко О. М.