Ухвала суду № 69676380, 19.10.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/1286/17 Номер провадження 22-ц/775/1830/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.

секретар Глушко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг», третя особа - Мирноградське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди у зв'язку з травмою на виробництві за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 06 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг», третя особа - Мирноградське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди у зв'язку з травмою на виробництві.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона з відповідачем по справі перебувала у трудових відносинах з 16 квітня 2007 року по 18 серпня 2015 року, працюючи в якості фармацевта.

31 грудня 2014 року о 7 год. 35 хв., при виконані трудових обов'язків з нею стався нещасний випадок, в результаті якого вона отримала закритий комплексний перелом хребта 1 ступеня, внаслідок чого 12 жовтня 2016 року був складений Акт форми Н-1.

В зв'язку з трудовим каліцтвом, висновком МСЕК від 23 березня 2017 року, їй було встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25 відсотків, безстроково. Раніше ОСОБА_1 перебувала на другій групі інвалідності за загальним захворюванням, висновком МСЕК від 30 листопада 2016 року їй було встановлена безстроково друга група інвалідності за загальним захворюванням.

Після встановлення стійкої втрати працездатності, відділенням виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, їй були призначені наступні страхові виплати: втрачений заробіток та одноразова допомога. Діючим законодавством, яке регулює діяльність Фонду, не передбачено такого виду відшкодування, як моральна шкода.

Вважає, що моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я повинен відшкодовувати відповідач, оскільки він не зміг забезпечити безпечні умови праці.

В зв'язку із отриманою травмою позивач постійно зазнає фізичний біль та страждання, вимушена постійно лікуватися. Її лікування не дає повного одужання, а лише дає тимчасове незначне полегшення. Вона не має можливості вести повноцінне, активне життя, пересування навіть на незначні відстані викликають у неї труднощі, біль і страждання, вона змушена пересуватися за допомогою тростинки або милиць. У зв'язку із травмою вона не має можливості працювати, як раніше і вести звичний для неї образ життя. Це призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Просила суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом 25000 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 06 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг», третя особа: Мирноградське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди у зв'язку з травмою на виробництві, задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг» на користь ОСОБА_1 за отриману нею моральну шкоду суму 15000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг» на користь держави судовий збір у сумі 383,23 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг» і оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з'явилася, хоча своєчасно і належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 4665 (а.с. 54).

В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи - Мирноградського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Донбасс-Фармация-Трейдинг», працюючи фармацевтом аптеки № 68, яка розташована в м.Мирнограді Донецької області.

31 грудня 2014 року на робочому місці з нею стався нещасний випадок, в результаті якого вона отримала виробничу травму у вигляді закритого компресійного неускладненого переламу тіла L2 хребта. Після проведення розслідування нещасного випадку, відповідачем складено Акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 12 жовтня 2016 р. форми Н-1.

Внаслідок отриманої позивачем 31.12.2014 року травми, 23.03.2017 року міжрайонною травматологічною МСЕК м.Покровська позивачу встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково та рекомендоване медикаментозне лікування. Крім того, 30.11.2016 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із ч. 1 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримавши травму на виробництві, позивач отримала крім фізичного болю також моральні страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки яким чином ТОВ «Донбасс-Фармация-Трейдинг» порушило права ОСОБА_1 і не дало оцінки діям позивачки, які призвели до її травмування, є безпідставними, оскільки згідно з Актом № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 12 жовтня 2016 року вказано, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_1 - фармацевт аптеки № 68 ТОВ «Донбасс-Фармация-Трейдинг», яка не виконала вимоги інструкції з охорони праці, а саме виконувала не доручену роботу з відкриття дверей, по викиданню дрібного сміття та усунення снігу на ганку, чим порушила пункт 1.4 інструкції з охорони праці для фармацевтів № 5, затвердженої наказом генерального директора ТОВ «Донбасс-Фармация-Трейдинг» № 20 від 10.12.2013 року; ОСОБА_2 - керівник структурного підрозділу ТОВ «Донбасс-Фармация-Трейдинг», яка не прийняла заходів щодо належного стану ганка, чим порушила ст. 13 Закону України «Про охорону праці»(а.с. 14-15).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (із змінами і доповненнями) передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, передбачено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року; № 1 від 27.02.2009 р.) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається із частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 1 частини 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що однією із підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача та його вини, є безпідставними, оскільки частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 вищевказаної статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер, глибину, зазнаваних позивачем душевних страждань, тривалість негативних наслідків, що змінило звичний уклад життя. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховував той факт, що позивач отримала травму на виробництві, в тому числі і через порушення вимог інструкції з охорони праці, в чому є також її вина, отримала ІІ групу інвалідності, крім того, втратила 25% своєї працездатності, яка встановлена безстроково.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначив залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, тяжкості ушкодження здоров'я з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, потребу в медикаментозному лікуванні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б підстави для проведення апеляційним судом переоцінки, зробленої судом першої інстанції, в апеляційному суді не наведено та нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

Як вбачається із пункту 58 Рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Фармация-Трейдинг» відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 06 вересня 2017 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: