Ухвала суду № 69669387, 26.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року м. Київ К/800/30214/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Олендера І.Я., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києвіна постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 рокуу справі №826/1066/16за позовом Державного підприємства «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» (надалі - ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.01.2016 року №0002265516.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріторно» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фобос-О» за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 29.12.2015 року №15/26-15-13-01-04/21586524.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у ТОВ «Ріторно» товарно-матеріальних цінностей (сітки огороджувальної пересувної, сітки підтримуючої для сітки огороджувальної пересувної, сітки вловлюючої плетеної, сітки для сітки вловлюючої плетеної тощо), з огляду на непідтвердження реального характеру вчиненої господарської операції.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на недоліки поданої первинної документації (видаткової накладної від 29.12.2012 року №28026), а також непредставлення документів, що засвідчують якість придбаного товару та його транспортування.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 року №0002265516, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41482,00 грн. за основним платежем та 20741,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що господарські відносини позивача з ТОВ «Ріторно» за договором поставки в грудні 2012 року не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належним чином форменими первинними документами, та, виходячи з цього, дійшов висновку, що збільшення контролюючим органом ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, цілком обґрунтовано врахував долучені ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а саме: рахунку-фактури від 29.12.2012 року №291212/1; видаткової накладної від 29.12.2012 року №28026; податкової накладної від 29.12.2012 року №28026; прибуткового ордера від 29.12.2012 року №50; банківської виписки по рахунку; документів, що свідчать про економічну доцільність та ділову мету укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Ріторно».

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності ДП «Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру оспорюваної господарської операції.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.Я. Олендер

____ Ю.І. Цвіркун