Ухвала суду № 69668911, 19.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р.м. ОдесаСправа № 814/747/17

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства «Миколаївтурист» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства «Миколаївтурист» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з рахунків Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства «Миколаївтурист» податковий борг в сумі 459 943,19 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість, податку на нерухоме майно, відмінного від земельного податку, та земельного податку, самостійно визначена підприємством у поданих деклараціях. Проте відповідач в супереч вимогам податкового законодавства борг не сплачує, що свідчить про наявність підстав для стягнення вказаних сум в судовому порядку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Суд стягнув з рахунків у банках приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Миколаївтурист» податковий борг у сумі 439 697,99 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство «Миколаївтурист», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно даних особового рахунку за відповідачем з 2016 року рахується податкова заборгованість у розмірі 459 943,19 грн., у тому числі, за платежем: податку на додану вартість, з урахуванням самостійної сплати у сумі 24 835 грн. та нарахованої пені на суму 18,37 грн., у розмірі 286 838,37 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками обєктів нежитлової нерухомості, з урахуванням самостійної сплати у сумі 65,01 грн., у розмірі 20 245,2 грн.; земельного податку з юридичних осіб, з урахуванням самостійної сплати у сумі 20 608,52 грн. та нарахованої пені 11,41 грн., у розмірі 152 859,62 грн.

Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати Приватним Миколаївським обласним акціонерним товариством «Миколаївтурист» грошових зобовязань по вказаним платежам податку і пені, самостійно визначених підприємством у податкових деклараціях від 18.08.2016 року №9149276106, від 19.09.2016 року №9172069807, від 19.10.2016 року №9196475301, від 21.11.2016 року №9223503539, від 19.12.2016 року №9245123872, від 19.01.2017 року №9267032372, від 18.02.2016 року №1600007434, від 23.02.2016 року №9022571752, від 19.02.2016 року №9020973788.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач самостійно не сплачує суми податкових зобовязань, вимоги податкового органу про стягнення з відповідача боргу в судовому порядку є обґрунтованими та законними.

Разом з цим, оскільки на момент розгляду справи підприємство частково сплатило суму податкового боргу, а не сплаченим зобовязання залишається всього у розмірі 439 697,99 грн., у тому числі по податку на додану вартість у розмірі 286 838,37 грн. та по земельному податку у сумі 152 859,62 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню у несплаченій частині боргу.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписи п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначають податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, за правилами п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податковий орган наділений правом, зокрема, на стягнення з платника податків боргу за його наявності.

Як вірно встановив суд першої інстанції, податковий борг, який є обєктом стягнення за цим позовом, є самостійно визначеним відповідачем у поданих ним податкових деклараціях.

Отже, у розумінні наведених норм вказана заборгованість є узгодженою підприємством.

Зазначені обставини, безумовно зумовлюють платника податків виконати свій податковий обовязок, зокрема, в частині сплати до бюджету податку за відповідним платежем.

Оскільки відповідач самостійні податок до бюджету не перерахував, за підприємством рахується податковий борг, контролюючий орган має звернутись до суду із вимогою про стягнення вказаних сум з рахунків платника.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано ту обставину, та як не заперечується позивачем, на час розгляду справи несплаченим залишається податковий борг всього у розмірі 439 697,99 грн., у тому числі по податку на додану вартість у розмірі 286 838,37 грн. та по земельному податку у сумі 152 859,62 грн., а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у несплаченій частині боргу.

Враховуючи, що звернення податкового органу до суду із вимогами про стягнення з відповідача боргу та стягнення в судовому порядку вказаної заборгованості відбулось з дотримання правил законодавства, за наявності обґрунтованих підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства «Миколаївтурист» залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1