Постанова № 69666525, 12.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа№ 910/23277/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

У судове засідання з'явились:

Від позивача : Бартош С.Б. - представник;

Від відповідача-1: не з'явилися;

Від відповідача-2: не з'явилися;

Від відповідача-3: Биструшкін В.Ю.- представник ;

Від відповідача-3: Биструшкін В.Ю.- представник;

Від третьої особи: Биструшкін В.Ю.- представник.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017

у справі № 910/23277/16 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Львівської міської ради

до 1)Львівської обласної ради,

2)Львівської обласної державної адміністрації,

3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів",

4)Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд компані"

про визнання недійсним рішення, розпорядження, договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Львівської міської ради до 1. Львівської обласної ради, 2. Львівської обласної державної адміністрації, 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" про визнання недійсними рішення, розпорядження, договору купівлі-продажу, державного акта на право власності та витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до загальнодоступної інформації, що міститься у Державному земельному кадастрі стало відомо, що право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4610136800:07:001:0016, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код 12.08. згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548) вид використання - для будівництва АЗС, яка знаходиться у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі за ТОВ "Новел - Істейт".

На думку позивача, прийняття рішення Львівською обласною радою в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки, видання Львівською обласною державною адміністрацією розпорядження в частині продажу земельної ділянки, укладення договору купівлі-продажу, видача державного акта Львівською обласною державною адміністрацією ТОВ "Нафта - Львів" були вчинені з порушенням чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та повинні бути визнані недійсними, а земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Новел - Істейт".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі №910/23277/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним Рішення №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га.

Визнано недійсним Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" в частині продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М.М., укладений 27.12.2000 між Львівською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів".

Визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЛВ №028583, виданий 23.01.2001 Львівською обласною державною адміністрацією Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на підставі Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові", щодо земельної ділянки площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, зареєстрований Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №5 кн.5-1.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" на користь Львівської міської ради земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва АЗС, площею 0,1 га у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, кадастровий номер №4610136800:07:001:0016.

Присуджено до стягнення з Львівської обласної ради на користь Львівської міської ради судовий збір в сумі 1 378,00 грн.

Присуджено до стягнення з Львівської обласної державної адміністрації на користь Львівської міської ради судовий збір в сумі 2 067,00 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на користь Львівської міської ради судовий збір в сумі 689,00 грн.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" на користь Львівської міської ради судовий збір в сумі 28 761,15 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/23277/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/23277/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційні скарги, відповідач-3 та відповідач-4 зазначили, що Львівська міська рада, знаючи про можливе порушення свого права щодо земельної ділянки, більше 15 років свідомо не вживала жодних заходів для її повернення, навпаки, постійно вчиняла дії та приймала рішення, які свідчать про те, що рада визнає належність спірної земельної ділянки до приватної власності. Тому звернення в кінці 2016 року з позовом до апелянтів про витребування земельної ділянки не можна розцінювати інакше, як втручання у право особи на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та довідки про передачу апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів" у справі № 910/23277/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2017 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.07.2017.

20.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 підтримав доводи апеляційних скарг просив їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2017 подав клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд компані" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Суд поставив на обговорення клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотрейд компані" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів.

Представник відповідача -3 та -4 заперечував проти клопотання про залучення третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів" відкладено на 10.08.2017. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотрейд компані" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

21.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи; 10.08.2017 від представників відповідача-3 та -4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; 10.08.2017 від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.08.2017 представники сторін не заперечували проти клопотань про відкладення розгляду справи.

Представниками позивача та відповідача-2 в судовому засіданні 10.08.2017 подано клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 задоволено клопотання представників позивача та відповідача-2 про продовження строку вирішення спору, розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів" відкладено на 03.10.2017.

Представник відповідача-4 15.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав доповнення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи

В судовому засіданні 03.10.2017 представники сторін надали свої пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2017 подала клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 продовжено строк вирішення спору, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів" відкладено на 10.10.2017.

В судове засідання, призначене на 10.10.2017, повноважні представники відповідача-1 не з'явилися. Представники сторін надали свої пояснення по справі.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача -1, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів" відкладено на 12.10.2017.

Представник відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи в судовому засіданні 12.10.2017 надав пояснення по справі, підтримав доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів", просив задовольнити апеляційні скарги, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2017 надав пояснення по справі, заперечував проти доводів апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Лівів", просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 12.10.2017, повноважні представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" на виконання Указу №608 від 12.07.1995 Президента України "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності", Указу №168 від 04.02.2000 Президента України "Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення", Розпорядження №1009 від 06.09.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про затвердження переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення для продажу", з метою ефективного використання земельного фонду у ринкових умовах, залучення додаткових коштів до бюджету, вирішено: продати суб'єктам підприємницької діяльності земельні ділянки несільськогосподарського призначення, що відносяться до державної власності, загальною площею 2,58 га на території міста Львова згідно з додатком, для будівництва АЗС; встановити ціну продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС згідно з додатком; зобов'язати начальника Львівського обласного управління земельних ресурсів Лавейкіна Михайла Івановича у десятиденний термін укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок та посвідчити їх нотаріально.

Згідно додатку №1 до Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, яка підлягає продажу Товариству з обмеженою діяльністю "Нафта-Львів", є земельна ділянка площею 0,1 га, розміщена за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50.

За поясненнями відповідачів 2 та 3, 27.12.2000 між Львівською обласною державною адміністрацією (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого продавець на підставі Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує вартість земельної ділянки з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, загальною площею 0,10 га, згідно генерального плану, який додається до договору.

Вказана земельна ділянка продається для будівництва АЗС (автозаправної станції), на умовах дотримання покупцем вимог відповідних служб при здійсненні будівництва (п.1.2 договору від 27.12.2000).

У п.2.1 договору від 27.12.2000 вказано, що ціна продажу земельної ділянки складає 88 088 грн. без врахування податку на додану вартість.

Обов'язок продавця передати земельну ділянку покупцю вважається виконаним і право власності на земельну ділянку переходить до покупця після повної сплати вартості земельної ділянки відповідно до розділу 2 цього договору, реєстрації договору, після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі Державного акту на право власності на землі. Приступати до використання земельної ділянки та розпоряджатись земельною ділянкою до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує право власності на землю, забороняється (п.п.8.1, 8.2 договору від 27.12.2010).

За умовами п.13.1 вказаного правочину договір є обов'язковим для сторін з моменту підписання обома сторонами.

Рішенням №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" погоджено перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення під розміщення свердловини по забору питної води, торгового комплексу та АЗС для продажу у власність з додатком; доручено Львівській обласній державній адміністрації здійснити прямий продаж вищезгаданих земельних ділянок; прямий продаж земельних ділянок провести за умови сплати покупцем вартості земельних ділянок у п'ятиденний термін з дня підписання угоди та в розмірах згідно п.57.4 "Положення про порядок продажу та передачі в оренду земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності на території Львівської області".

Відповідно до додатку до Рішення №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" погоджено продаж, в тому числі, земельної ділянки площею 0,1 га, розміщена за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50.

23.01.2001 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" було отримано державний акт №028583 на право власності на землю, виданий Львівською обласною державною адміністрацією та зареєстрований Львівським обласним управлінням земельних ресурсів в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №5 кн.5-1.

Згідно означеного державного акту Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта- Львів" передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,10 га в межах, визначених на плані, яка знаходиться на території м.Львова, пр.Червоної Калини, 50, для будівництва АЗС.

03.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1 якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50. Цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва автозаправної станції. Кадастровий номер земельної ділянки 10902003.

У п.2 договору від 03.04.2009 зазначено, що вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії JIB №028583 10902003, виданого Львівською обласною державною адміністрацією 23.01.2001 на підставі Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові".

Приймання і передача земельної ділянки проводиться протягом трьох робочих днів після підписання даного договору, шляхом оформлення акту прийому-передачі (п.6 договору від 03.04.2009).

Вказаний правочин підписано представниками сторін, скріплено їх печатками та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною A.B. й зареєстровано в реєстрі за №1265.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" - прийнято земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, про що сторонами складено акт прийому-передачі від 06.04.2009.

На підставі договору від 03.04.2009 Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" 08.12.2010 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №017673. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №02:10:470:0001 Зкн.02-6.

Реєстрація права власності відповідача 4 на земельну ділянку також підтверджується витягом №НВ-4604842592017 від 27.03.2017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Проте, за твердженнями позивача, Розпорядження №1454 від 15.12.2000 голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м.Львові" (в частині продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га) та Рішення №408 від 28.12.2000 Львівської обласної ради "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" (в частині погодження продажу та уповноваження Львівської обласної державної адміністрації на здійснення продажу земельної ділянки у місті Львові на проспекті Червоної Калини, 50, площею 0,1 га) є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки прийняті відповідачами 1 та 2 з перевищенням компетенції, а саме за відсутності права розпоряджатись земельною ділянкою, розміщеною у місті Львові. Вказане, за твердженнями заявника, свідчить про відсутність у Львівської обласної державної адміністрації права продажу спірної земельної ділянки та безпідставність видання відповідачу 3 державного акта на право власності на земельну ділянку. До того ж, заявником наголошено, що оскільки земельна ділянка площею 0,10 га, яка розташована за адресою: м.Львів, пр.Червоної Калини, 50, вибула з власності територіальної громади міста Львова не з її волі та була придбана Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" у особи, яка не мала права її відчужувати, остання підлягає витребуванню у відповідача 4 на підставі приписів ст.388 Цивільного кодексу України. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду першої інстанції з позовними вимогами.

Як вже зазначалося, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.04.1999 № 167 "Про затвердження "Схеми розміщення у м. Львові автозаправних (АЗС) і автогазозаправних (АГЗС) станцій загального користування" затверджено «Схему розміщення у м. Львові автозаправних (АЗС) і автогазозаправних (АГЗС) станцій загального користування» згідно з Додатками № 1, № 2 та № 3. Відповідно до п.18 Додатку № 3 до Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.04.1999 р. № 167 земельна ділянка орієнтовною площею 2000 м. кв. на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові включена до схеми для розміщення тимчасової АЗС.

Ухвалою Львівської міської ради від 27.05.1999 № 244 "Про затвердження "Схеми розміщення у м. Львові автозаправних і автогазозаправних станцій загального користування" затверджено "Схему розміщення у м. Львові автозаправних і автогазозаправних станцій загального користування" згідно з додатками № 1- існуючі АЗС, № 2 - земельні ділянки юридичних осіб, заплановані для розміщення АЗС і АГЗС, та № 3 - вільні земельні ділянки, заплановані для розміщення АЗС і АГЗС. Відповідно до п.14 Додатку № 3 до Ухвали Львівської міської ради від 27.05.1999 № 244 земельна ділянка орієнтовною площею 2000 м. кв. на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові запланована для розміщення на ній тимчасової АЗС.

Прийнявши зазначені вище рішення, при підготовці яких було взято до уваги в висновки і пропозиції департаменту землеустрою та планування забудови міста та постійної депутатської комісії землекористування, будівництва і архітектури, Львівська міська рада фактично визначила цільове призначення земельної ділянки орієнтовною площею 2 000 м. кв. на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові - для будівництва та розміщення АЗС.

04.09.2000 ухвалою Львівської міської ради № 773 "Про додаткові зміни до схеми розміщення АЗС та АГЗС у м. Львові та продаж земель" земельна ділянка орієнтовною площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові з функціональним призначенням "для будівництва АЗС" була погоджена для продажу у власність під розміщення АЗС (п.5 Додатку № 2 до Ухвали Львівської міської ради від 04.09.2000 № 773 ).

15.12.2000 розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації № 1454 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для будівництва АЗС у м. Львові" було передбачено продаж суб'єктам підприємницької діяльності земельні ділянки несільськогосподарського призначення, в т.ч. передбачено продаж ТОВ "Нафта-Львів" земельної ділянки загальною площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м .Львові для будівництва АЗС та встановлено ціну продажу цієї земельної ділянки (п.10 Додатку до Розпорядження).

На виконання Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 15.12.2000 № 1454 між Львівською ОДА та ТОВ "Нафта-Львів" було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу від 27.12.2000 земельної ділянки за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини,50, загальною площею 0,10 га для будівництва АЗС, і на виконання умов даного договору Львівською ОДА 23.01.2001 було видано ТОВ "Нафта- Львів" Державний акт на право власності на землю Серія ЛВ № 028583 10902003.

Таким чином, продаж земельної ділянки площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові було здійснено Львівською ОДА за наявності погодження Львівської міської ради щодо продажу цієї земельної ділянки (ухвала ЛМР від 04.09.2000 № 773 ), а цільове призначення земельної ділянки "для розміщення АЗС" було встановлено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.04.1999 № 167 та ухвалою Львівської міської ради від 27.05.1999 № 244. Крім того, прямий продаж земельної ділянки площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові було доручено здійснити Львівській ОДА рішенням Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 408 "Про попереднє погодження місця розташування об'єктів будівництва" (п.23 додатку до рішення Львівської обласної ради від 28.12.2000 № 408).

На підставі рішень Львівської міської ради в подальшому ТОВ "Нафта-Львів" збудувало на земельній ділянці площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові у відповідності до вимог закону тимчасову автозаправну станцію, що підтверджується наступним.

01.07.2003 листом № 0304/юр-215 юридичне управління Львівської міської ради фактично підтвердило законність права власності на вказану земельну ділянку за ТзОВ "Нафта- Львів" згідно наявного у Товариства Державного акта на право власності на земельну ділянку по пр. Червоної Калини,50 площею 0,1000 га для будівництва АЗС, а також підтвердило відсутність правових підстав для відмови Львівської міської ради у підготовленні рішення виконкому про надання дозволу на проектування та будівництво АЗС на пр. Червоної Калини,50.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.09.2003 № 779 "Про надання дозволу на проектування та будівництво тимчасової (в межах червоних ліній проспекту) АЗС ТОВ "Нафта-Львів" на проспекті Червоної Калини,50", яке було прийнято в т.ч. на підставі Державного акта на право власності на землю (Серія ЛВ № 028583), ТОВ "Нафта-Львів" отримало дозвіл на проектування та будівництво тимчасової АЗС на пр. Червоної Калини,50 у м.Львові.

На підставі даного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради а також розробленого та погодженого в установленому порядку проекту будівництва, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради було видано Дозвіл на виконання будівельних робіт № 198/05 від 16.05.2005 на будівництво тимчасової АЗС загального користування на пр. Червоної Калини,50.

Тимчасова АЗС загального користування на пр. Червоної Калини, 50 була введена в експлуатацію згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 01.12.2005, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2006 № 199 "Про затвердження акта приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію тимчасової автозаправної станції на пр. Червоної Калини, 50" та зареєстрованого Інспекцією ДАБК Львівської міської ради 17.02.2006р. за №35.

Львівська міська рада приймаючи рішення від 05.09.2003 № 779 та від 17.02.2006 № 199 підтвердила законність Державного акта на право власності на землю (Серія ЛВ № 028583) та право власності ТОВ "Нафта-Львів" на земельну ділянку площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові.

Що стосується, відсутності належним чином зареєстрованого нерухомого майна на земельній ділянці площею 1000 м. кв. на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові, що на думку позивача підтверджує відсутність будь-яких речових прав на оспорювань ділянку відповідача - 4 , слід зазначити, що новозбудована на вказаній земельній ділянці АЗС має статус "тимчасової АЗС", що зафіксовано усіма переліченими вище рішеннями Львівської міської ради. Термін функціонування тимчасової АЗС на пр. Червоної Калини, 50 у м. Львові - до часу розширення вуличної мережі міста та будівництва технічних споруд транспортної інфраструктури (п.1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.09.2003 № 779). Згідно положень рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2006 № 394 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та затвердження вартості цих послуг" (як і положень попередніх редакцій даного рішення від 02.07.1999 №351 та від 06.07.2001 № 307), яке діяло на момент завершення будівництва АЗС, не видавалися свідоцтва про право власності на споруди, які мають статус тимчасових або прийняті в експлуатацію як тимчасові. У зв'язку з чим Львівською міською радою не було видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно - на новозбудовану тимчасову АЗС на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові.

На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.04.2009, укладеного між ТОВ "Нафта-Львів" та ТОВ "Новел-Істейт", земельна ділянка площею 0,1000 га на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові була придбана у власність відповідачем-4 і передана йому відповідачем -3 згідно Акту прийому - передачі земельної ділянки від 06.04.2009. У відповідності до вимог чинного на той час законодавства на замовлення ТОВ "Новел-Істейт" у 2010-му році Львівським міським відділом Львівської регіональної філії ДП ЦДЗК в установленому порядку було розроблено "Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують право на земельну ділянку ТОВ "Новел-Істейт" у м. Львові на просп. Червоної Калини,50 (Сихівський р-н)". Дана Технічна документація була погоджена згідно вимог закону і стала підставою для видачі 28.10.2010 Львівською міською радою для ТОВ "Новел-Істейт" Державного акта на право власності на земельну ділянку (Серія ЯЛ № 017673) площею 0,1000 га на пр. Червоної Калини,50 у м. Львові з цільовим призначенням "будівництво та обслуговування АЗС". Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 02:10:470:00013 кн.02-6 від 08.12.2010.

Слід наголосити, що Львівська міська рада своїми рішеннями неодноразово підтверджувала законність перебування оспорюваної земельної ділянки у власності відповідача-3, а видавши відповідачу - 4 Державний акт на право власності на земельну ділянку (Серія ЯЛ № 017673) фактично підтвердила законність перебування оспорюваної земельної ділянки у власності відповідача-4.

Ухвалення оскаржуваних у цій справі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері земельних відносин і укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки мало місце у період з 15.12.2000 до 23.01.2001.

Відповідно до статтей 71, 76, 80 ЦК УРСР 1963, встановлено загальний строк для судового захисту прав особи три роки, обов'язкове застосування судом позовної давності, перебіг якої починається з дня виникнення права на позов і сплив якої є підставою для відмови в позові.

Згідно із частиною 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК 2003 року правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом, тобто до 01.01.2004. В іншому випадку до правовідносин повинні застосовуватися норми ЦК 1963 року.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю три роки.

Як встановлено статтею 76 ЦК 1963 року, так і статтею 261 ЦК 2003 року, початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, отже, обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач набуває та здійснює свої права й обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо про порушення його прав ще з 05.09.2003, тобто з моменту прийняття рішення виконавчого комітету ЛМР №779 від 05.09.2003 року, в якому зазначено про наявність у ТОВ "НАФТА-ЛЬВІВ" державного акта на право власності на землю (Серія ЛВ №028583), виданого Львівською обласною державною адміністрацією.

Крім того, позивачу було відомо про перехід права власності до ТОВ "НОВЕЛ-ІСТЕЙТ" з моменту видачі ЛМР державного акта на право власності на земельну ділянку серія АЛ №0176773, тобто з 26. 10. 2010.

Згідно із пунктом 1.1. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Пунктом 2.1. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 визначено, що законом не встановлено чітких вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, тобто її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

В матеріалах справи відсутні докази, щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Частиною 4. статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вище наведене, посилаючись на те, що у даному випадку встановлення моменту, коли у даному випадку позивач дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів пов'язується, насамперед, з тим коли про це дізналась Львівська міська рада як колегіальний орган місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 статті 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції станом на момент прийняття рішення виконавчого комітету ЛМР №779 від 05.09.2003 до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали повноваження щодо:

1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

2) реєстрації суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Статтею 1 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Таким чином, виконавчий комітет ЛMP діяв від імені ради, тому посилання суду першої інстанції про те, що раді як колегіальному органу не було відомо про порушення свого права суперечить наявним у матеріалах справи доказам, та нормам чинного на той час законодавства.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні по справі "Україна-Тюмень проти України" Європейський суд з прав людини відзначив, що «... стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: «перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов'язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див., наприклад, рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany), №№ 46720/99, 72203/01 та 72552/01, параграф 78, ECHR 2005-...)... Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції (див. рішення у справах "Амюр проти Франції" (Amuur v. France) від 25 червня 1996, Reports of Judgments and Decisions 1996-III, pp. 850-51, параграф 50; "ОСОБА 5 Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece), N 25701/94, параграф 79, ECHRb 2000-XII; та «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), N 43622/98, параграф 43, ECHR 2001-11)."

ЄСПЛ при розгляді справи "Стретч проти Сполученого Королівства" зазначив, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відбулося порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції.

По справі "Трегубенко проти України" ЄСПЛ "повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78)".

На необхідність дотримання трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу Конвенції (чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний інтерес"; чи є воно пропорційне визначеним Конвенцією цілям), звертає увагу і Верховний Суд України у своїх постановах.

ЄСПЛ у своєму рішенні "Рисовський проти України" "підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВІІ] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВІІ] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, n. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), n. 38).».

Тобто ЛMP, знаючи про можливе порушення свого права щодо земельної ділянки, не вживала жодних заходів для її повернення більше як 15 років, а навпаки, постійно вчиняла дії та приймала рішення, які свідчать про те, що рада визнає належність спірної земельної ділянки до приватної власності. Тому предявлення позову до відповідачів про витребування земельної ділянки не можна розцінювати інакше, як втручання у право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача-1 та відповідача-2 на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/23277/16 підлягає скасуванню, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" підлягають задоволенню, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/23277/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/23277/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів. Пл.Ринок, буд.1, ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел-Істейт" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Газети "Правда", буд.29, ЄДРПОУ 36206037) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 37 703,00 грн. Видати наказ.

Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська область, місто Львів. Пл.Ринок, буд.1, ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (79019, Львівська область, місто Львів, вул.Гайдамацька, буд.11, ЄДРПОУ 31144427) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 37 703,00 грн. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/23277/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська