Рішення № 69665579, 26.09.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 р. Справа № 909/751/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

за участю:

від позивача: Понайда Р.І. - юрисконсульт по обслуговуванню філії ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (довіреність №51 від 15.05.2017),

від відповідача представники не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014)

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, додаткових нарахувань за перевищення договірних величин споживання електроенергії, пені, інфляційних втрат, 10% річних

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Прикарпаттяобленерго" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, додаткових нарахувань за перевищення договірних величин споживання електроенергії, пені, інфляційних втрат, 10% річних, що разом склали суму в розмірі 177558,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що в зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань в останнього виникла заборгованість за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим позивачем було нараховано до стягнення пеню, інфляційні втрати та 10% річних. Крім того, за не дотримання виконання умов договору у відповідача утворилася ще й заборгованість по сплаті додаткових нарахувань за перевищення договірних величин споживання електроенергії

Ухвалою суду від 07.08.2017 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.08.2017, за результатами якого розгляд справи відкладено на 26.09.2017.

В судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації

- адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 07.08.2017 надіслано за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а ухвалу підприємством поштового зв'язку суду не повернуто.

При цьому, слід зазначити, що 21.08.2017 до господарського суду від представника відповідача надходило клопотання (вх№13172/17) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноваженого представника на участь у справі 22.08.2017. Крім того, ухвалу суду від 22.08.2017 про відкладення розгляду справи відповідачу вручено особисто 29.08.2017, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З наведеного випливає, що відповідачу було відомо про розгляд судом даної справи.

Враховуючи те, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, тому справу розглянуто на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

22.01.2015 між ПАТ "Прикарпаттяобленерго" (позивач) в особі філії Калуський РЕМ та ФОП ОСОБА_2 (відповідач, споживач) укладено договір №2501770 про постачання електричної енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі з умовам цього договору. Точка продажу електричної енергії: Виробничі будівлі та споруди дослідно-промислової дрени цеху водопостачання та каналізації.

Згідно п. 9.4 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2015, а в частині зобов'язань сторін, що виникли під час його дії - до повного їх виконання.

Відповідно до умов додаткових правочинів від 30.12.2015 та 29.12.2016 даний договір пролонговано на 2016 рік та 2017 рік відповідно.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини в сфері енергопостачання між сторонами регулюються ЗУ "Про електроенергетику", Правилами користування електричної енергії затверджені Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року, із змінами та доповненнями (ПКЕЕ).

На виконання умов договору позивачем продано відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок.

Додатком 2 до даного договору є порядок розрахунків, що погоджено сторонами та є невід'ємною частиною договору.

У пункті 2 додатку 2 до договору відповідач зобов'язався щомісячно 31 числа календарного місяця направляти уповноваженого представника у відділ збуту відповідної районної філії постачальника для подання додатку №6 "Акт про використану електричну енергію", який є невід'ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання постачальнику документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді.

Пунктом 3 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно проводить остаточний розрахунок по усіх платежах, передбачених даним договором протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Розрахунковим періодом вважається період, який починається з 31 числа поточного місяця та триває до 30 числа (включно) наступного місяця.

Згідно п. 2.3.3 споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку 2 «Порядок розрахунків» та додатку 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Проте, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалися оплати за спожиту електричну енергію належним чином починаючи з січня 2015 року, в зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 58527,35 грн. Сума даного боргу підтверджується рахунками за спожиту електричну енергію та актами про використану електроенергію, копії яких містяться в матеріалах справи. Слід зазначити, що з вказаних вище рахунків вбачається, що відповідачем їх отримано.

Звертаючись з позовною заявою позивачем зазначено, що відповідач ухиляється від належного виконання своїх договірних зобов'язань в частині оплати, в підтвердження чого подає розрахунок заборгованості ФОП ОСОБА_2 за період з січня 2015 по січень 2017, з якого випливає, що останній прострочував здійснення оплати протягом вказаного періоду.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої електроенергії.

З пояснень представника позивача випливає, що станом на час розгляду справи відповідачем заборгованість не погашено.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 10% річних та інфляційні збитки.

На підставі даного пункту договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 7030,02 грн., 10% річних в сумі 4605,88 грн. та 6174,14 грн. інфляційних збитків.

При перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань за допомогою програми ІПС "Законодавство" на підставі ст. 55 ГПК України, встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 10% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню повністю.

Позивачем, окрім вищенаведених позовних вимог також заявлено заборгованість по додаткових нарахуваннях за перевищення договірних величин споживання електроенергії в розмірі 101221,47 грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 грудня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Відповідно до п. 5.2 договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів.

З пункту 2.3.2 вбачається, що споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання енергії згідно умовами розділу 5 цього договору.

Згідно п.4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної (граничної) величин.

Виходячи з вказаних умов договору позивачем було проведено додаткове нарахування за перевищення договірної величини споживання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було вручено рахунки щодо перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Проте, з пояснень представника позивача випливає, що станом на дату розгляду справи ФОП ОСОБА_2 і це зобов'язання перед позивачем також не виконано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується розмір загальної заборгованості.

Враховуючи те, що в результаті порушення відповідачем договірних зобов'язань виникла заборгованість, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покласти на відповідача

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код 00131564) заборгованість за спожиту електроенергію - 58527,35 грн. (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять сім гривень тридцять п'ять копійок) та додаткові нарахування за перевищення договірних величин споживання електроенергії - 101221,47 грн. (сто одна тисяча двісті двадцять одна гривня сорок сім копійок) на р/р № 26036300018183 в Калуському відділенні "Ощадбанку", МФО 336503; а також пеню - 7030,02 грн. (сім тисяч тридцять гривень дві копійки), інфляційні втрати - 6174,14 грн. (шість тисяч сто сімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок), 10% річних - 4605,88 грн. (чотири тисячі шістсот п'ять гривень вісімдесят вісім копійок) та судовий збір в розмірі 2663,38 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят три гривні тридцять вісім копійок) на р/р № 26003300018183 в Калуському відділенні "Ощадбанку", МФО 336503.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повний текст рішення складено 20.10.2017.