Постанова № 69665058, 04.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Справа № 909/399/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Куровського С.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційні скарги 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"; 2 приватного акціонерного товариства "Лукор";на рішеннявід 24.11.2016 господарського суду Івано-Франківської областіта постановувід 30.03.2017 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 909/399/14 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомпершого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів Українидо приватного акціонерного товариства "Лукор", м. Калуш Івано-Франківської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Фонду державного майна України; 2. відкритого акціонерного товариства "Оріана ", м. Калуш Івано-Франківської області;та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", м. Калуш Івано-Франківської області про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів публічного акціонерного товариства "Лукор" від 17.01.2014 та від 15.11.2013

в судовому засіданні взяли участь представники:

ВАТ "Оріана " ПАТ "Лукор" Фонду державного майна України ТОВ "Карпатнафтохім" Генеральної прокуратури України Міністерства юстиції УкраїниТодарчук Т.В., довір., Марчак М.П., довір., Шевчук О.М., довір., Пророк В.В., довір., Савицька О.В., посв., Пуленець А.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Лукор" (далі - ПрАТ "Лукор", відповідач) про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів відповідача від 17.01.2014 та від 15.11.2013 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Позов мотивований тим, що представник одного з акціонерів відповідача - ВАТ "Оріана" керуючий санацією Телитченко А.О. не мав повноважень на представлення інтересів ВАТ "Оріана" на спірних загальних зборах акціонерів у зв'язку з чим мало місце порушення порядку скликання зборів акціонерів. Крім того, на спірних зборах прийняті рішення про відчуження майна відповідача та його подальшу ліквідацію, що має наслідком знецінення та втрату основного активу ВАТ "Оріана" - корпоративних прав у ПрАТ "Лукор".

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2014 у справі № 909/399/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014, у позові відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з відсутності порушення порядку скликання зборів акціонерів відповідача, а також вказав, що відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) керуючий санацією ВАТ "Оріана" виконує повноваження керівника боржника на підставі судового рішення у справі про банкрутство і в силу особливостей процедури банкрутства повноваження керуючого санацією не можуть бути обмежені статутом юридичної особи.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014 рішення від 12.06.2014 та постанову від 26.08.2014 скасовано, справу №909/399/14 передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області. Суд касаційної інстанції вказав на неналежне дослідження судами змісту прийнятих на загальних зборах акціонерів приватного акціонерного товариства "Лукор" від 17.01.2014 та 15.11.2013 рішень, які були предметом позовних вимог, оскільки суди взагалі не досліджували, яке саме майно відповідача було відчужено, його обсяг та вартість, а також чи здійснено оплату вартості цього майна з боку його набувача та в якій сумі.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2016, відмовлено в задоволені позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідача - приватного акціонерного товариства "Лукор" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів від 17.01.2014 та від 15.11.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016 вказані судові рішення скасовані, справу №909/399/14 передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області з підстав невиконання судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції, викладених в постанові від 12.11.2014.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2016 (судді: Стефанів Т.В. - головуючий, Скапровська І.М., Булка В.І.) позов задоволено. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ПрАТ "Лукор" від 15.11.2013 та від 17.01.2014. Рішення мотивовано тим, що відчуження на підставі спірних рішень загальних зборів внесеного ВАТ "Оріана" майна ПрАТ "Лукор" призводить до знецінення основного активу ВАТ "Оріана" - корпоративних прав у ПрАТ "Лукор", що фактично унеможливлює відновлення платоспроможності боржника в процедурі банкрутства. Отже, керуючий санацією ВАТ "Оріана", голосуючи на спірних загальних зборах акціонерів, хоча і діяв в межах наданих йому повноважень, проте всупереч майновим інтересам боржника, а отже в порушення вимог ч. 6 ст. 31 Закону банкрутство.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 (судді: Малех І.Б. - головуючий, Дубник О.П., Матущак О.І.) вказане рішення залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" та приватне акціонерне товариство "Лукор" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовити.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 17 Закону про банкрутство, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 1, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржники зазначають про відсутність порушень прав Кабінету Міністрів України, в інтересах якого подано позов прокурором, внаслідок прийняття спірних рішень загальних зборів. Крім того, судами при не враховано правових висновків Верховного Суду України в тотожних правовідносинах (справа № 909/320/14), чим проігноровано практику Європейського суду з прав людини щодо дотримання принципу юридичної визначеності.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, засновниками відповідача є ВАТ "Оріана" (47,9272% акцій) та ТОВ "Лукойл-Нафтохім" (52,0728% акцій) (п. 4.1 Статуту відповідача).

15.11.2013 відбулися позачергові загальні збори акціонерів відповідача (протокол № 14), на яких прийняті рішення з 24-х питань порядку денного, у тому числі щодо відчуження рухомого та нерухомого майна ПрАТ "Лукор", а також частки ПрАТ "Лукор" у статутному капіталі ТОВ "Карпатнафтохім".

17.01.2014 відбулися позачергові загальні збори акціонерів відповідача (протокол № 15), на яких, зокрема, прийнято рішення про ліквідацію ПрАТ "Лукор".

У свою чергу власником та засновником ВАТ "Оріана", яка є акціонером ПрАТ "Лукор" та представник якої (керуючий санацією Телитченко А.О.) голосував за прийняття рішень на спірних загальних зборах акціонерів відповідача, є держава в особі Фонду державного майна України з часткою у статутному фонді 99,999%.

Відповідно до ч. 8 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративними правами визначається сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно зі ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній станом на 15.01.2014, тобто на момент звернення прокурора з даним позовом) підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи таку форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, заступник прокурора Івано-Франківської області в позовній заяві в обґрунтування правових підстав представництва інтересів держави вказав на те, що Кабінет Міністрів України є вищим органом управління в системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об'єктами державної власності. Крім того, ПрАТ "Лукор" створено з метою погашення заборгованості за отриманий ВАТ "Оріана" іноземний кредит під гарантії Кабінету Міністрів України.

Статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

У той же час відповідно до ст. 7 вказаного Закону функції з управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, покладено на Фонд державного майна України. Одночасно Фонд державного майна України здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави.

Між тим ВАТ "Оріана", засновником та власником якого є держава в особі Фонду державного майна України, перебуває у процедурі банкрутства і ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2010 у справі № Б-7-11/283-13/143 щодо боржника введено процедуру санації.

Слід зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні щодо правовідносин банкрутства.

Так, відповідно до ст. 17 Закону про банкрутство з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Отже, з моменту введення щодо боржника процедури санації повноваження органів управління такого боржника (у т.ч. держави в особі ФДМУ) припиняються та передаються керуючому санацією, який призначений судовим рішенням у справі про банкрутство. При цьому повноваження керуючого санацією не визначаються статутом боржника, а закріплені у Законі про банкрутство та можуть бути обмежені тільки комітетом кредиторів і господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, у порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Таким чином, керуючий санацією - єдина уповноважена особа на представництво ВАТ "Оріана", яка в силу закону та судового рішення у справі про банкрутство виконує функції органів управління такого боржника, у тому числі стосовно управління та розпорядження майном боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/320/14, яка в силу ст. 11128 ГПК України повинна бути врахована всіма судами України.

Також, враховуючи законодавчо встановлені особливості судової процедури банкрутства, після порушення справи про банкрутство ВАТ "Оріана" коло осіб, прав та інтересів яких стосуються обставини, зокрема пов'язані з реалізацією боржником своїх корпоративних прав акціонера, які є складовою його ліквідаційної маси, звужено до учасників справи про банкрутство, перелік яких міститься в ст. 1 Закону про банкрутство, а саме: сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

У даному випадку прокурором в позовній заяві не доведено, а судами в оскаржуваних судових рішеннях не встановлено, що Кабінет Міністрів України, в інтересах якого заявлено даний позов, набув у встановленому Законом про банкрутство порядку статусу учасника справи про банкрутство ВАТ "Оріана".

Визначений Конституцією України та Законом України "Про управління об'єктами державної власності" статус Кабінету Міністрів України, як вищого органу управління об'єктами державної власності, не дає підстав для висновку про безпосереднє порушення прав такої особи внаслідок прийняття спірних рішень загальних зборів відповідача, частка державної власності в статутному фонді якого взагалі відсутня. При цьому судами не виявлено наявності будь-яких інших прав та інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України стосовно відповідача - ПрАТ "Лукор" та, відповідно, не встановлено порушень прав саме Кабінету Міністрів України внаслідок прийняття загальними зборами відповідача спірних рішень.

Отже, в порушення вимог ст.ст. 1, 29 ГПК України, ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" прокурором подано позов в інтересах особи, права та інтереси якої безпосередньо не порушено внаслідок прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів відповідача.

Усе це свідчить про те, що Кабінет Міністрів України є неналежним позивачем у даному спорі.

У свою чергу суди попередніх інстанцій, ігноруючи зазначені вище положення чинного законодавства, безпідставно дійшли висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

При цьому колегія суддів зазначає, що статтею 24 ГПК України встановлена можливість заміни судом неналежного відповідача у справі. Однак на відміну від неналежного відповідача, процесуальна дія щодо заміни судом неналежного позивача ГПК України взагалі не передбачена.

З огляду на це єдиним процесуальним наслідком встановлення судом неналежності позивача у спорі є відмова в позові. А отже у даному випадку суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені процесуальні порушення шляхом направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України).

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. Одночасно колегія суддів повинна застосувати повноваження, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, прийняти нове рішення та відмовити прокурору в позові.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 361 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 1, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 5, 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 1, 29, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" та приватного акціонерного товариства "Лукор" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/399/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідача приватного акціонерного товариства "Лукор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ВАТ "Оріана"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Карпатнафтохім" про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ПрАТ "Лукор" від 15.11.2013 та рішень позачергових зборів учасників вказаного товариства від 17.01.2014 відмовити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді С.В. Куровський

В.Я. Погребняк