Постанова № 69664886, 10.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 907/456/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017у справі№ 907/456/16 Господарського судуЗакарпатської областіза позовом Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чопської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп"простягнення суми 320064,53 грн збитків

за участю представників: прокуратуриКравчук О.А. - посвідч № 043796;позивачаОстровська О.М. - предст. дов. від 09.10.2017; Строган О.М.- предст. дов. від 09.10.2017відповідачаБалабан О.Ю. -предст. дов. від 16.01.2017;

ВСТАНОВИВ:

21.07.2016 Ужгородська місцева прокуратура подала до господарського суду позов в інтересах держави в особі Чопської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" 320064,53 грн суми збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності загальною площею 0,9262 га для обслуговування АЗС в місті Чоп (автодорога Київ -Чоп) без правовстановлюючих документів. Позов обґрунтовано вимогами статей 6, 14, 19, 121 Конституції України, статей 24, 116, 124-126, 206, 211 Земельного кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України та доводами про використання вказаних земельних ділянок впродовж 2010-2015 років, всупереч наведеним нормам законодавства, без отримання правовстановлюючих документів та без внесення орендної плати за користування ними, чим заподіяно місцевому бюджету збитків за вказаний період.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що порушення відбулося не з його вини, оскільки він не мав змоги посвідчити право користування земельною ділянкою, враховуючи заперечення суміжного землекористувача, та підписати акт погодження меж земельних ділянок; позивач зволікав щодо виготовлення проекту землеустрою за неодноразовим зверненням відповідача; відповідач здійснює оплату за користування земельною ділянкою та земельного податку з дня реєстрації права власності на нерухоме майно, відтак, вважає незаконним акт комісії з визначення збитків.

26.10.2016 відповідач подав до господарського суду заяву про застування позовної давності у спірних відносинах, в якій, посилаючись на статтю 267 Цивільного кодексу України, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, враховуючи період нарахування збитків за 2010-2015 роки та дату звернення з позовом.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 (судді: Васьковський О.В. - головуючий, Андрейчук Л.В., Мокану В.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" на користь Чопської міської ради збитки у сумі 195866,98 грн за користування земельною ділянкою загальною площею 0,6269 га для обслуговування АЗС в м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км+600м. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 (судді Матущак О.І. - головуючий, Дубник О.П., Кравчук Н.М.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати прийняті у справі рішення та постанову, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 120, 122, 123 Земельного кодексу України, статей 5, 256, 257, 264 Цивільного кодексу України; суди в порушення вказаних вище норм та вимог статей 22, 32-36, 43 Господарського процесуального кодексу України надали невірну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та невірно встановили обставини справи, суди дійшли помилкового висновку, що згідно з рішенням у справі № 15/46 Господарського суду Рівненської області відповідачу у користування перейшла земельна ділянка площею 0,9262 га, тоді як технічною документацією з встановлення меж підтверджується загальна площа землекористування відповідача, що становить 0,7694 га; суди не врахували та не дослідили обставин, наведених відповідачем, та що порушення землекористування відбулося не з вини відповідача (враховуючи неодноразове звернення до Чопської міської ради за вирішенням питання щодо відмови суміжного землекористувача погодити межі земельних ділянок та відсутності рішення ради щодо вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача); також суди не врахували, що технічна документація із землеустрою, виготовлена на підставі рішення Чопської міської ради від 09.10.2008, втратила чинність у зв'язку із змінами у земельному законодавстві у 2013 році, відтак, не могла бути безперешкодно зареєстрована та затверджена в установленому порядку відповідними уповноваженими органами; у зв'язку із змінами у законодавстві відповідач з 2013 року неодноразово звертався до позивача з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, проте зволікання позивача щодо видачі такого дозволу суди не врахували, як і доводи а, що за наслідками перевірок Управління Держкомзему встановлено відсутність в діях відповідача правопорушення. Скаржник вказав, що суди безпідставно відмовили йому у застосуванні позовної давності, здійснили хибний висновок щодо переривання такого строку та вчинення триваючого правопорушення, враховуючи період нарахування збитків з 01.01.2010 по 01.01.2015, зафіксований актом комісії міської з визначення збитків власникам землі та землекористувачам Чопської міської ради від 17.03.2015.

Прокурор та представники позивача у судовому засіданні заперечили доводи касаційної скарги та просили рішення та постанову у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані; відповідач у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2008 у справі № 15/46 за відповідачем визнано право власності, в тому числі, на комплекс АЗС площею 192,01 кв.м, що розташований за адресою: м.Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км+600м на земельній ділянці загальною площею 0,9262 га. Рішенням 21 сесії 5 скликання Чопської міської ради Закарпатської області № 26 від 09.10.2008 "Про розірвання договорів та виготовлення землевпорядної документації" надано згоду на розірвання договорів оренди з попереднім орендарем земельної ділянки площею 0,9262 га (0,40 га+0,2269 га + 0,2993 га) та надано згоду на виготовлення землевпорядної документації по укладенню договору оренди з відповідачем.

Комісія з визначення збитків власникам та землекористувачам виконавчого комітету Чопської міської ради від 17.03.2015 за результатами розгляду питання щодо завданих збитків відповідачем територіальній громаді м. Чоп в частині недоотримання коштів від використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів (договорів оренди земельних ділянок) встановила збитки, завдані територіальній громаді м. Чоп в сумі 320064,53 грн. внаслідок зайняття земельних ділянок загальною площею 0,9362 га за період з 01.01.2010 по 01.01.2015.

Рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради № 74 від 23.04.2015 "Про затвердження акту з визначення збитків власникам та землекористувачам", вказаний акт комісії з визначення збитків власникам та землекористувачам виконавчого комітету Чопської міської ради від 17.03.2015 затверджено та встановлено відповідачу строк для відшкодування збитків у сумі 320064,53 грн., а саме: не пізніше одного місяця з дня прийняття вказаного рішення. Згідно з розрахунком, поданим позивачем 15.11.2016, сума збитків внаслідок використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,9262 га, яка розташована за адресою: м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км+600м., становить суму 320064,53 грн., враховуючи сплату відповідачем суми 64271,42 грн. у період з 01.01.2010 по 01.01.2015.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати дохід у вигляді орендної плати, відтак встановив наявність у позивача (за період 2010-2014) права на відшкодування таких збитків.

При цьому суд відмовив у клопотанні відповідача про застосування позовної давності, вказавши, що в даному випадку має місце триваюче правопорушення, про яке було відомо відповідачу, враховуючи докази неодноразового звернення до позивача та платежі за користування земельними ділянками.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення збитків, враховуючи уточнений розрахунок із розрахунку площі земельної ділянки 0,6269 га, суд вказав, що земельна ділянка площею 0,2993 га у період з 01.01.2010 по 01.01.2015 перебувала у спорі з суміжним землекористувачем та в його частковому користуванні, що спростовує суму заявлених до стягнення збитків у відповідній частині.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог та щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про застування позовної давності до спірних відносин.

Колегія суддів вважає такі висновки судів помилковими з огляду на таке.

Відповідно до приписів статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною п'ятою вказаної статті унормовано, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення перебігу позовної давності, і захист порушеного права.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, статті 261 Цивільного кодексу України у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності повинен обраховуватись із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права.

Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій (постанови Верховного Суду України від 27.05.2014 № 3-23гс1420, від 02.09.2014 №3-82гс 1421, від 23.12.2014 № 3-194гс1422, від 25.03.2015 № 3-21гс15230, від 22.04.2015 № 3-54гс1524, від 13.05.2015 № 3-126гс1525, від 13.05.2015 № 3-54гс1526, від 01.07.2015 № 6-178цс1527).

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржнику надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги порядок початку та перебігу позовної давності щодо вимог про відшкодування заподіяних збитків, не встановили початок перебігу позовної давності щодо таких вимог та не врахували, що переривання позовної давності пов'язується з вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу саме за заявленими вимогами (у даному випадку - дій, що свідчать про визнання заподіяння збитків), однак, таких дій, що свідчать про визнання відповідачем саме заподіяння збитків, суди у судових рішеннях не навели.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 цього Кодексу є підставою для скасування судових рішень у справі.

Враховуючи, що суди припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а встановлення таких обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, рішення та постанову у даній справі слід скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення перерахованої судами суми збитків, справу в цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду для усунення порушення вимог вказаних норм права про застосування позовної давності, враховуючи вказаний у позові період.

В решті рішення та постанову щодо відмови у задоволенні позовних вимог слід залишити без змін.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили обставин початкового моменту перебігу позовної давності.

Як наслідок, прийняті апеляційним та місцевим судами рішення та постанова не відповідають приписам статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі № 907/456/16 Господарського суду Закарпатської області та рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2016 скасувати в частині стягнення 195866,98 грн збитків.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова