Рішення № 69661045, 10.10.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л.Б.

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 415/3495/16-ц

Провадження № 22ц/782/552/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Лозко Ю.П.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Орлова І.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 червня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

14 липня 2016 року позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнив, посилаючись на те, що 28.11.2007 року сторони уклали кредитний договір №LGY0GI0000001882, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 150000,00 грн. строком до 28.11.2022 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Станом на 01.11.2011 року кредитний договір №LGY0GI0000001882 достроково розірваний рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 01.11.2011 року.

Відповідач ОСОБА_2 станом на 01.11.2011 року своїх зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконала, а саме - не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, передбаченими кредитним договором, тому позивач, посилаючись на ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, остаточно просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 246221,50 грн., яка складається з:

- 143820,15 грн. - заборгованість за кредитом;

- 48686,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 31330,83 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- а також штрафи відповідно до договору:

- 22383,77 - штраф (процентна складова).

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 26 червня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 246221,50 грн. та судовий збір у розмірі 4645,08 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;6) як розподілити між сторонами судові витрати;7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч.1 ч.3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону не виконано.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суд виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які не виконувались відповідачем ОСОБА_2 належним чином, у зв'язку з чим, були порушенні умови договору від 28.11.2007 року, а саме не здійснювалось своєчасне погашення кредиту та процентів за користування кредитом, в результаті чого, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у відповідності до вимог ст. ст. 526,625, 1050,1054 ЦК України. При цьому суд вважав, що позов пред'явлений в межах строку позовної давності.

Висновків щодо дотримання позивачем строків позовної давності передбачених ст. 256, суд дійшов помилково з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.11.2007 року між сторонами у справі укладений кредитний договір №LGY0GI0000001882, за яким відповідачем отримано кредит у розмірі 150 000 грн. терміном до 28.11.2022 року.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 20 травня 2011 року вказаний договір про іпотечний кредит від 28.11.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 розірваний.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 01.11.2011 року вказане рішення залишено без змін.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором утворилася заборгованість, яка станом на 01.11.2011 року складає - 246 221,50 грн.

Норми ст. 256 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З даним позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише 14 липня 2016 року, і ці обставини свідчать про те, що банк звернувся після спливу строку позовної давності визначеного вказаними нормами.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції заявляв про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Статтею 264 ЦК України передбачено переривання перебігу позовної давності у разі вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, також у разі пред'явлення позову до боржника. У таких випадках перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред'явлення в 2013 році позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення предмету іпотеки за договором №LGY0GI0000001882 від 28.11.2007 року, не тягне за собою переривання перебігу позовної давності, оскільки в даному випадку предметом спору, що виник між сторонами є виключно кредитна заборгованість за договором від 28.11.2007 року у вказаному вище розмірі. Зазначена правова позиція висловлена ВС України у постанові 24.05.2017 року №6 -1763, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем при зверненні до суду дотримано, оскільки ухвалення Лисичанським міським судом рішення від 30.01.2014 року за позовом ПАТ КБ»ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, поданим у 2013 році згідно ст. 264 ЦК України є підставою для переривання строків позовної давності, є помилковим.

Статтею 266 ЦК України, передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні вимог щодо заборгованості по процентам, пені та штрафу слід також відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував наведені обставини та норми права якими вони регулюються, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 5109,60 грн., і ці судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача ПАТ КБ»ПриватБанк» на її користь.

Керуючись ст. ст. 309, 313-314 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26 червня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.11.2007 року відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 5109,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: