Ухвала суду № 69660016, 19.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/478/17 Головуючий у суді І-ї інстанції

Категорія 191 (84, 86-4) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1 І. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017 року. м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Олексієнко І.С.,

суддів Іванова Д.Л., Онуфрієва В.М.,

із секретарем Верещагіною В.В.,

за участю прокурора Рубля Г.С.,

представника потерпілого

ТОВ «АНДІ» - ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2017 року, якою стосовно

ОСОБА_4, 06.02.1979 року народженця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлученого, має на утриманні сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, директор ТОВ «Бузніковатське», який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 2 місяці з 28.09.2017 року по 27.11.2017 року, у період часу з 23.00 год. до 06.00 год.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у судді не було законних підстав для обрання ОСОБА_4 такого запобіжного заходу. Вказує, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного не забезпечить дієвість кримінального провадження та виконання покладених на підозрюваного обов'язків.

Вважає, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу достовірно встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого, умисного, закінченого, корисливого кримінального правопорушення. Не одружений, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків. Крім того, кримінальним правопорушенням завдано збитки у особливо великих розмірах. Крім того, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі, умисні злочини. Вказані обставини, а також характер вчиненого кримінального правопорушення, свідчать про наявність ризиків ухилення від органу досудового розслідування та суду, можливість вчинити інші кримінальні правопорушення, та можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні. Слідчим суддею під час постановлення ухвали не враховано думку представника потерпілого який наполягав на застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він є одним із засновників та директором ТОВ «Аграрно Науковий Дослідний Інститут» (код ЄДРПОУ 30475140 ), яке зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, ( надалі ТОВ «АНДІ»). Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «АНДІ» від 16.03.2014 засновником даного товариства є ОСОБА_4 з часткою в 51%, ОСОБА_5 з часткою 25% та ОСОБА_6 з часткою 25%.

Крім того, відповідно до статуту Товариства та протоколу загальних зборів учасників від 16.03.2014 директором ТОВ «АНДІ» являється ОСОБА_4, який згідно розділу 11. статуту товариства «Виконавчий орган Товариства. Повноваження директора» Директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих що відносяться до виключної компетенції загальних зборів. Директор підзвітний Зборам і організовує виконання їхніх рішень, (п.11.3 Статуту); без доручення здійснювати дії від імені товариства (п. 11.6.1 Статуту); самостійно укладати від імені Товариства угоди (вчиняти правочини), в тому числі щодо придбання чи відчуження основних засобів, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такої угоди (правочину), не перевищує 60 000,00 гривень (п. 11.6.3 Статуту); вирішувати питання організації господарської діяльності, фінансування, обліку та звітності, організації та проведення зовнішньоекономічної діяльності й інші питання діяльності Товариства (п. 11.6.4 Статуту).

В подальшому директор ТОВ «АНДІ» ОСОБА_4, який діє від імені товариства, в силу покладених на нього адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань з метою власної наживи, вчинив привласнення грошових коштів шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах. Так, маючи умисел на привласнення грошових коштів, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій здійснив зняття грошових коштів, які були ввірені йому як директору підприємства, з розрахункового рахунку № 26008024468001, ТОВ «АНДІ» (код 30475140) відкритого в АТ «ОСОБА_7 та Кредит», здійснив зняття готівки, по чеках, з призначенням платежу «видача поворотної фінансової допомоги» - 753 800,00 гривень, в період з 27.05.2014 року по 04.08.2014 року, повернення на розрахунковий рахунок товариства починається з 15.09.2014 і до 17.11.2014, з призначенням платежу «повернення фінансової допомоги» готівкою зараховано 237 800,00 гривень, що документально підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 2005,2006, від 28.02.2017 року та висновком додаткової судово-економічної експертизи № 17-673,674, від 13.05.2017 року, а саме: зняття грошових коштів з розрахункового рахунку № 26008024468001 в АТ «ОСОБА_7 та Кредит» ТОВ «АНДІ» (код 30475140) в якості поворотної фінансової допомоги документально підтверджується в сумі 753 800,00 гривень, з якої повернуто 237 800,00 гривень

Таким чином, отриманими в якості поворотної фінансової допомоги грошовими коштами, належними ТОВ «АНДІ», ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, здійснивши привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене у особливо великих розмірах, а саме грошових коштів в загальній сумі 516 000,00 гривень, (що в 600 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину), які були йому ввірені, тим самим спричинивши підприємству матеріальних збитків, в особливо великих розмірах, на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.5 ст.191 КК України.

Крім того, 01.09.2014 року, ОСОБА_4 як директор ТОВ «АНДІ» укладав договір б/н купівлі-продажу сільськогосподарської продукції з фізичною особою ОСОБА_8 про продаж насіння соняшника в загальній кількості 250 тон, вартістю 3 666 гривень 67 копійок за тону, на загальну суму 916 667,50 гривень. Отримавши грошові кошти, ОСОБА_4, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою привласнення отриманих коштів, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій здійснив привласнення вищезазначених грошових коштів, які були звірені йому як директору підприємству, не внісши вищевказані грошові кошти на розрахунковий рахунок № 26008024468001, ТОВ «АНДІ» (код 30475140) відкритий в АТ «ОСОБА_7 та Кредит». З метою створення видимості оприбуткування вказаних коштів та використання їх в інтересах підприємства, ОСОБА_4 власноручно 01.09.2014, 04.09.2014, 11.09.2014 виписав квитанції до прибуткового касового ордеру про отримання грошових коштів від ОСОБА_8 Згідно висновку судово-економічної експертизи та висновку додаткової судово-економічної експертизи проведеним дослідженням руху коштів на банківському рахунку № 26008024468001, ТОВ «АНДІ» (код 30475140) відкритому в АТ «ОСОБА_7 та Кредит» встановлено, що за призначенням платежу «внесення готівки по договору купівлі-продажу від 01.09.2014» кошти не надходили.

Таким чином, отриманими в якості сплати за продаж насіння соняшника грошовими коштами, належними ТОВ «АНДІ», ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, здійснивши привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене повторно, в особливо великих розмірах, а саме грошових коштів в загальній сумі 916 667,50 грн., які були йому ввірені, тим самим спричинивши підприємству матеріальних збитків, в особливо великих розмірах, на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2017 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено. Застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 2 місяці у період часу з 23.00 год. до 06.00 год. щоденно, який полягає в забороні залишати квартиру АДРЕСА_1.

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що у матеріалах клопотання не долучено належних і допустимих доказів, про свідоме ухилення підозрюваним від сторони обвинувачення. Зокрема, відсутні докази неявок до слідчого і в суд. Сторона обвинувачення не має у розпорядженні доказів про вручення повідомлень підозрюваному для проведення з його участю слідчих дій, та його неявок, неповажності неявок. Від свідків, потерпілого, очевидців, працівників товариства, інших учасників цього кримінального провадження не поступало заяв про спробу чи протиправний вплив/тиск на них з боку ОСОБА_4 За таких умов, відсутні ризики втручання у результати досудового розслідування, або спроб сторони захисту перетворити, знищити, спотворити докази по справі. У теперішній час ОСОБА_4 на посаді директора ТОВ «Анді» не працює, доступу до документів не має, всю документацію вилучили, тобто за останні три роки також не було спроб знищення, спотворення, перетворення документів, що підтверджують фактичні оспорювані правовідносини. Такі обставини переконують в добропорядності підозрюваного, відсутності спроб впливу, а його фактична поведінка вказує про зацікавленість ретроспективно дослідити дійсні обставини подій. За таких умов сторона обвинувачення не має доказів доцільності застосування найсуворішого запобіжного заходу. Підозрюваний не викликався, тому не міг ухилятись від органів досудового розслідування, зокрема впливати на результати досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_4 має місце постійного проживання і реєстраційного обліку, що співпадає із місцем проведення досудового розслідування. Має офіційне джерело доходу, утримує батька-пенсіонера і малолітню дитину, соціально адаптований, відсутні обтяжуючі обставини та негативні характеристики, не перебуває на обліках у лікарів нарколога і психіатра, налагодив сталі соціальні звязки, до кримінальної відповідальності притягується вперше, страждає на посттравматичні захворювання хребта і ЧМТ

Разом з доведеністю обґрунтованої підозри, ОСОБА_4 під час розгляду цього клопотання повідомив визначальні обставини про те, що відносно нього по тотожному обвинуваченню Ленінським районним судом міста Кіровограда вирішується інше кримінальне провадження. Конституція України містить пряму заборону про неможливість бути двічі притягнутим до одного виду відповідальності за одне й те саме правопорушення; Також ОСОБА_4 доповнив, що грошові кошти від фінансової поворотної допомоги, та від реалізації зерна проданого ОСОБА_8, він витратив на господарські потреби товариства, проте правильно їх не оприбуткував. Сукупність повідомлених підозрюваним визначальних у кримінальному провадженні обставин підлягає обовязковій перевірці. В іншому випадку досудове розслідування буде проведено однобічно, поверхово та упереджено. З урахуванням можливих наслідків процесуального вирішення цього кримінального провадження, ступеню суспільної небезпеки та особи підозрюваного, обґрунтовано вважаю, що на час проведення досудового розслідування ОСОБА_4 достатньо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням його під вартою, застосувавши останньому тримання під домашнім арештом.

Заслухавши доповідача, прокурора та представника потерпілого ТОВ «АНДІ» - ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу прокурора, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено в ході апеляційного перегляду, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним, а доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали слідчого судді цілком слушними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів дійшла переконання, що органом досудового слідства ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, яке внесено до ЄРДР за № 12016120020014270, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обєктивно підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до матеріалів клопотання.

До того ж, колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що фактично подане слідчим клопотання не відповідає вимогам ст. 184 КПК України. Зокрема, прокурором не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_4 не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні.

Однак, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, яке підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції свого рішення та задоволенням клопотання слідчого.

Як вбачається з клопотання слідчого та ухвали слідчого судді, органом досудового розслідування заявлені ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний має можливість переховуватись від органу досудового розслідування, суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.

Згідно оскаржуваної ухвали слідчий суддя погодився зі стороною обвинувачення про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177КПК України, у зв'язку з чим, слідчий суддя вважав, що обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного є необхідним, проте, такі ризики, можуть бути мінімізовані за рахунок інших запобіжних заходів.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо існування ризиків, про які слідчий та прокурор заявляли в клопотанні та в судовомузасіданні і вважає, що доводи поданого клопотання в цій частині є обґрунтованими, а заявлені ризики обєктивно існують у даному кримінальному провадженні і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками слідчого судді відносно того, що запобігти встановленим ризикам можливо, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, виходячи з наступного.

Дійсно вказані обставини не є єдиною та достатньою підставою для застосування запобіжного заходу, проте такі обставини, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при його застосуванні та вирішенні питання про вид запобіжного заходу.

Апеляційним переглядом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у привласненні чужого майна, яке було ввірене йому, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, і його дії кваліфіковано за ч.5 ст. 191 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до 12 років, з конфіскацією майна.

Також, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і кримінальне провадження щодо нього за ч.4 ст.190 КК України розглядається по суті судом першої інстанції.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, апеляційний суд враховує вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного, згідно наданих прокурором матеріалів, останній розлучений, оскільки шлюб у ОСОБА_4 розірваний, рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.04.2017 року з нього стягнуто аліменти на сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з матірю та знаходиться повністю на її утриманні, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, вік та стан здоровя, а саме відсутність відомостей про наявність хвороб, які б виключали застосування до підозрюваного такого запобіжного захожу як тримання під вартою та характеристики на останнього.

При цьому, апеляційним судом враховуються соціальні звязки підозрюваного.

Так, під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 підтвердив, що він має 20-річний стаж оперативної роботи в правоохоронних органах, а тому колегія суддів приходить до висновку, що досвід оперативної роботи і навички, які він набув під час виконання своїх службових обовязків впливають на тривалість досудового розслідування.

Крім того, слідчий під час апеляційного розгляду зазначив, що з боку ОСОБА_4В, було затягування вручення підозри останньому, оскільки ОСОБА_4, на момент вручення підозри виїхав з Кіровоградської області та підтверджуючих доказів, з приводу необхідності виїзду з м. Кропивницького суду не надав, пояснивши, що поїхав у відрядження.

Доводи викладені в ухвалі слідчого судді про дані щодо особистості підозрюваного, його працездатності, соціальних звязків, стану здоровя мають місце, однак самі по собі не є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні та не можуть бути достатнім фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання вказаним ризикам, зокрема запобігання вчинення інших кримінальних правопорушень.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема урозумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказані обставини не отримали належної оцінки слідчим суддею, що призвело до помилкових висновків, що для запобігання вказаним ризикам достатнім буде запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Таким чином, колегія суддів, з врахуванням того, що у даному провадженні існують ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а наведені вище обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш мяких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджуються з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ та буде виправданим.

З огляду на вищевикладене, колегія судді приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора та необхідності її задоволення.

Крім того, статтею 219 КПК України встановлено, що строк досудового розслідування має складати не більш ніж два місяці з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В рамках кримінального провадження №12016120020014270 підозрюваному ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України було вручено 12.09.2017 року.

Таким чином, відповідно до положень ст.219 КПК України, досудове розслідування в рамках вказаного кримінального провадження має бути закінчено до 12.11.2017 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що до підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою лише в межах строку здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016120020014270, який закінчується 12.11.2017 року.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177-178 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати і з постановленням нової ухвали.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує обставини кримінального правопорушення за яке передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, дані про особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які викладені в мотивувальній частині ухвали, а тому вважає, що застава в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 480 000 грн. достатньою мірою буде гарантувати виконання ОСОБА_4 покладених на нього обовязків.

При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії»від 20.11.2010 року,відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає часковому задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду, якою слід задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.00 год. 12.11.2017 року з визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 480000 грн., взявши його під варту в залі суду.

Керуючись ст. ст. 183, 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2017 року, якою щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у період часу з 23.00 год. до 06.00 год. на строк 2 місяці щоденно, який полягає в забороні залишати квартиру АДРЕСА_1 - скасувати та постановити нову ухвалу.

Клопотання старшого слідчого Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.11.2017 року включно.

Визначити суму застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 480 000 грн.

Застава може бути внесена на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме на депозитний рахунок Апеляційного суду Кіровоградської області № 37314078002249, код ЄДРПОУ: 02894616; МФО: 820172; банк отримувача: Держказначейська Служба України м. Київ; призначення платежу - застава за підозрюваного ОСОБА_4 вікторовича у кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР від за №12016120020014270.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками по справі.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1